Флуорапатит

Флуорапатит
Синоніми	флюорапатит, фторапатит
Клас мінералу	фосфати
Колір	зелений, синій, рожевий, жовтий, коричневий, фіолетовий, пурпурний
Форма кристалів	призматична, таблитчаста
Сингонія	гексагональна
Твердість	5
Блиск	скляний до масного
Прозорість	прозорий, непрозорий
Густина	3, 2 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Флуорапати́т, флюорапатит (від флуор і апатит), фторапатит — мінерал, флуорфосфат кальцію групи апатиту, основний компонент апатит-нефелінових руд і фосфоритів.

Історична довідка

Назву дав 1827 мінералог Г. Розе.

Типова місцевість розташування — Рудні гори поблизу м. Еренфрідерсдорфа (федеральна земля Саксонія, Німеччина).

Характеристика

Хімічна формула: Ca₅[PO₄]₃F.

Сингонія гексагональна. Кристали — від коротко-призматичних до подовжено-призматичних або таблитчастих, а також сферолітові, масивні, зернисті, землисті агрегати та конкреції. Присутні орієнтовані включення рутилу та монациту.

Густина — 3,2 г/см³.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 5.

Чистий мінерал безбарвний, однак природні домішки забарвлюють його у різні кольори (зелений, синій, жовтий та ін.).

Блиск скляний до масного. Мінералу притаманна флуоресценція і фосфоресценція.

Різновиди

Розрізняють:

флуорапатит гідроксилистий — різновид зі значним умістом гідроксилу: Ca₅(PO₄)₃(OH)_1−xF_x, (0≤x≤1);
флуорапатит карбонатний (карбонатфлуорапатит, або франколіт) — Са₅(РО₄,СО₃)₃F;
флуорапатит мангановий (містить до 11 % MnO);
флуорапатит стронціїстий (зі штату Монтана, США) — містить до 46,3 % СаО і 11,6 % SrO).

Поширення. Розташування родовищ

Один із найпоширеніших фосфатних породотвірних мінералів: виявлений у понад 2 120 локаціях по світу (2011). Як додатковий компонент присутній у більшості магматичних гірських порід, а також як важливий компонент сієнітів, лужних порід, карбонатитів і гранітних пегматитів. Трапляється в метаморфічних гірських породах (мармурі та ін.).

Супутні мінерали: діопсид, кальцит, магнетит, скаполіт, флогопіт, форстерит, хондродит.

В Європі найбільше поширений у Німеччині та Австрії. Виняткові кристали флуорапатиту діаметром до 10 см знайдено у Швейцарії (родовище Фіш, кантон Вале). Значні масиви флуорапатиту розташовані на Кольському півострові (Росія): тут видобуто кристалічні блоки мінералу вагою до 300 кг.

Флуорапатит виявлено на дні Тихого океану неподалік узбережжя на півдні п-ва Каліфорнії. Знайдений на Місяці поблизу посадкових баз космічних кораблів «Аполлон-11» і «Аполлон-14» [див. Аполлон (космічна програма)] та автоматичної міжпланетної станції «Луна 24».

В Україні

В Україні не утворює великих промислових родовищ, однак є важливим складником фосфатовмісних руд (особливо в Криворізькому залізорудному басейні). Потенційне джерело фосфорних добрив. Локації в Україні: Криворізько-Кременчуцька залізорудна область, Приазовський блок (південно-східна частина Українського кристалічного щита), Волинський апатито-ільменітовий район. У межах Коростенського плутону трапляється як акцесорний мінерал у гранітах.

Застосування

Флуорапатит як природна домішка в апатиті генерує флуорид водню — побічний продукт у процесі виробництва ортофосфатної кислоти. Побічний продукт флуориду водню є одним із промислових джерел флуоридної (плавикової) кислоти, яку використовують як вихідний реагент для синтезу низки важливих промислових та фармацевтичних сполук флуору.

Синтетичний флуорапатит, легований марганцем-II та стибієм-V, є основою галофосфорів — люмінесцентних лампових люмінофорів.

Додатково

У живих організмах, зокрема у людей, відбувається біологічний синтез флуорапатиту. Він утворюється в зубній емалі під час обробки флуорвмісною зубною пастою. Флуор може відкладатися в кістках і зберігатися в них упродовж тисячоліть. Це явище використовували (переважно у 1950–1970-х) для визначення віку скам’янілостей.

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946. Р. 879–889.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Флуорапатит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Флуорапатит // Мінералого-петрографічний словник : у 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Кульчицька Г., Черниш Д., Сєтая Л. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. Київ : Академперіодика, 2022. С. 383.
Handbook of Mineralogy. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/talc.pdf

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Флуорапатит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Флуорапатит (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.10.2025