Уранові руди

Ура́нові ру́ди — природні мінеральні утворення, які містять уран у таких концентраціях, кількостях і сполуках, за яких його промисловий видобуток економічно доцільний.

Характеристика

Головні рудні мінерали: оксиди — уранініт, уранова смолка, уранова чернь; силікати — кофініт; титанати — бранерит; уранілсилікати — уранофан, бетауранотил; уранілванадати — карнотит, тюямуніт; уранілфосфати — отеніт, торберніт. Крім того, уран у рудах нерідко входить до складу мінералів, які містять фосфор (Р), цирконій (Zr), титан (Ti), торій (Th) і рідкоземельні метали (TR) (флуорапатит, лейкоксен, монацит, циркон, ортит, торіаніт, давидит тощо). Іноді уранові сполуки концентруються у вугіллі викопному, лігнітах, фосфоритах тощо.

Залежно від складу корисних компонентів розрізняють: власне уранові, урано-поліметалічні, мідно-уранові, золото-уранові та інші руди.

Розрізняють уранові руди супербагаті (понад 0,3 % U), багаті (0,1–0,3 %), рядові (0,05–0,1 %), убогі (0,03–0,05 %) і збалансові (0,01–0,03 %).

До дуже великих належать родовища уранових руд із запасами U₃O₈ понад 50 тис. т, до великих — 10–50 тис. т, середніх — 1–10 тис. т, дрібних — 0,2–1,0 тис. т і до дуже дрібних — менше 0,2 тис. т.

За походженням розрізняють: осадові, інфільтраційні, гідротермальні, магматогенні і постмагматичні; крім того бувають первинні, окиснені та змішані уранові руди.

Загальносвітові запаси уранових руд становлять близько 2,3 млн т (1990), ресурси, які можна виділити з руди за собівартості не більше 100 доларів США на 1 кг, оцінюють у 3,3 млрд кг U₃O₈. Їхній розподіл відповідно до країн:

Розподіл уранових руд відповідно до країн

Поширення

Серед промислових типів родовищ уранових руд виділяють: альбітитові, плутоногенні гідротермальні, вулканогенні гідротермальні, осадові, інфільтраційні і метаморфогенні.

Альбітитові родовища відомі серед метаморфічних комплексів кристалічних порід докембрію. Рудні тіла мають форму сплощених лінз і трубоподібних покладів, складені переважно альбітом. Крім того, у складі є циркон, апатит, кварц, егірин, рибекіт-родусит, епідот, хлорит, гідробіотит, карбонати. Уранові мінерали представлені уранотитанатами, уранінітом, давидитом, кофінітом, гідронастураном, уранофаном, бетауранотилом.

Промислові типи родовищ уранових руд

Характеристика типів родовищ	Вміст U3О8,%	Видобуток, %	Родовища
І-й тип. Витримані пласти ураноносних порід у метаморфізованих докембрійських конгломератах	0,05-0,2	50	Аглом-Квірк, Аглом-Нордік (Канада) Вітватерсранд (ПАР) Жакобіна (Бразилія)
ІІ-й тип. Середні та дрібні пласти й лінзи уранованадатів у аркозових пісковиках, конгломератах, бітумінозних породах	0,3	25	Кеплікс-Холл, Амброзія-Лейк Моньюмент-ІІ (США) родовища Катанги та Габону
ІІІ-й тип. Дрібні жили та жильні зони кварцового, кварц-карбонатного, флюорит-баритового, урано-поліметалічного, урано-мідного та урано-молібденового складу у вивержених і метаморфічних породах	0,3	20	Ельдорадо (Канада) Шінколобве (Конго)
ІV-й тип. Ураноносні пегматити та альбітити	0,3	5	Родовища Канади, Індії, Аргентини

Серед плутоногенних гідротермальних родовищ виділяють дві головні формації: уранініт-сульфідна і уранініт-арсенідна. У складі руд уранініт-сульфідної формації поряд із уранінітом є сульфіди. Серед них найбільш універсальний пірит, у різних комбінаціях трапляються халькопірит, борніт, молібденіт, бісмутин, сфалерит, галеніт, бляклі руди.

Руди ураніт-арсенідної формації відрізняються мішаним складом із помітним розвитком арсенідів нікелю і кобальту та мінералів срібла. У найбільш повному вигляді їх представлено так званою п’ятиелементною формацією, до складу якої входять уран, нікель, кобальт, бісмут і срібло. Але зазвичай цей ряд елементів скорочується в зв’язку з випаданням одних або інших складових.

Вулканогенні гідротермальні родовища асоційовані з комплексами вулканічних порід пізньо- і постгеосинклінальної стадії геологічного розвитку, переважно герцинського й альпійського циклів. Серед них виділяють формації: уран-титанова (давидитова, бранеритова), уранініт-галенітова, уранініт-молібденітова, уранініт-флюоритова, уранініт-халькопіритова, уранініт-арсенова, уранініт-апатитова, уранініт-алофанова.

Виникнення осадових родовищ зумовлене відновленням і сорбцією рухливих сполук урану в середовищі осадонакопичення. Осадові родовища урану поділяють на морські й континентальні. Серед морських розрізняють осадові родовища урану в карбонатних породах, вуглисто-кременистих сланцях, фосфоровмісних породах. Серед континентальних виділяють осадові родовища урану в торфовищах, лігнітах і бурому вугіллі, в конгломератах і пісковиках.

Інфільтраційні родовища мають велике промислове значення і поширення. Вони відомі серед кам’яно-вугільно-пермських товщ Європи та Індії, тріасових пісковиків плато Колорадо у США, а також юрських і крейдяних утворень у США і Центральній Європі. Відомі олігоценові родовища у США, Франції, Єгипті, міоценові — у США, Японії, Туреччині, Пакистані, Індії, Іспанії, пліоценові — в Японії. До інфільтраційних належать молоді пліоцен-четвертинні уранові родовища в Австралії та рудоносні конгломерати Південної Африки й Канади в первинному стані. Уміст урану в руді змінюється від 0,1 до 1 %; присутні ванадій (1–1,5 %), мідь, кобальт, нікель, молібден, селен, арсен.

Серед метаморфогенних родовищ — скарноподібні родовища Мері Кетлін в Австралії, метаморфізовані родовища ураноносних вуглисто-кременистих сланців Аллігейтор Ріверс в Австралії, древніх металоносних конгломератів, відомих у ПАР. Так, родовище Аллігейтор Ріверс у Північній Австралії складене прожилково-вкрапленими рудами серед кварц-хлорит-серицитових і графітистих сланців, до складу яких входить уранініт із домішкою золота, сульфідів (галеніт, пірит, халькопірит, борніт) і гематит.

Головні видобувні країни: Канада, ПАР, США, Намібія, Нігер, Франція.

Родовища в Україні

Уранові руди в Україні трапляються за різних геологічних обставин: у кристалічній основі, осадовому чохлі стародавніх платформ, в областях післяплатформного орогенезу. Більшу частину уранових родовищ і рудопроявів зосереджено на Українському кристалічному щиті (у фундаменті та осадовому чохлі) і, частково, у Донецькому басейні та Карпатах. За генезисом серед них виділяють метаморфізовані, ультраметаморфічні, прожилково-штокверкові та інфільтраційні. Найбільші родовища виявлені й розробляються в Кіровоградському геоблоці. Вони представлені пегматитами, пегматоїдно-гранітоїдними та лужними породами. Мінерали — уранітіт, настуран, уранові черні.

У Приазов’ї відоме Слісевське пегматитове родовище з тантало-ніобієвою та урано-торієвою мінералізацією. У Побужжі виявлено пегматоїдно-гранітні жильні або жильно-пластові тіла з урановою мінералізацією (родовища Південне, Лозоватське, Калинівське). Гідротермальні родовища уранових руд та рудопрояви розміщуються переважно серед гнейсово-гранітних комплексів Кіровоградського геоблоку та метасоматичних порід Криворізько-Кременчуцької залізорудної смуги. Серед них виділяють метасоматичні та жильні родовища та рудопрояви. Найважливіше промислове значення мають метасоматичні родовища.

Морфологія рудних тіл пласто-лінзоподібна; розміри тіл — від сотень до тисяч метрів і більше за простяганням та падінням при потужності до десятків метрів. Вміст урану від 0,4–0,1 до 1 %. Жильні родовища уранових руд в докембрії України нечисленні і промислового значення поки що не мають. До них належить Червоношахтарський рудопрояв, розташований в Західно-Інгулецькій зоні в 5–10 км на захід від залізорудної Криворізько-Кременчуцької смуги. Потужність жил 10–15 км, виконані уранінітом та сульфідами, знаходяться в роз’єднаних зонах потужністю 1–1,5 км.

Інфільтраційні рудопрояви є в залізистих породах Криворізької смуги, що дуже змінилася під дією гіпергенезу. На Червоногвардійському залізорудному родовищі розвинуте уранове зруденіння у вигляді гнізд, невеликих лінзовидних та стовпоподібних покладів. Уміст урану 0,01–0,15 %. Мінералізація представлена настураном, урановою черню, сорбцією в гідрооксидах заліза. До цього ж класу родовищ належать Компаніївське, Криничеватське, Північно-Березнянське.

Родовища й рудопрояви в осадових товщах представлені гідротермальними урановими рудопроявами Мармароського масиву у Східних Карпатах. До них належать рудопрояви Яворник, Розис, Чивчинське та ін. У південній частині Донбасу, на межі з Українським кристалічним щитом, у зоні Волноваського розлому відомий Єланчикський гідротермальний уран-торієвий рудопрояв.

Метаморфізовані родовища та рудопрояви трапляються переважно в гнейсах, метаконгломератах, пісковиках, сланцях. Промислових родовищ серед них в Україні не виявлено.

Література

1. Dahlkamp F. Uranium Ore Deposits. Berlin : Springer, 1993. 460 p.
2. Burns P. The Crystal Chemistry of Uranium // Reviews in Mineralogy and Geochemistry. 1999. № 38 (1). P. 23–90.
3. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 739 с.
4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
5. Mineral Commodity Summaries 2020. Reston : U.S. Department of the Interior, 2020. 204 p.
6. Types of Uranium Ore Deposits // WISE Uranium Project. URL: http://www.wise-uranium.org/uod.html

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Уранові руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Уранові руди (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.11.2022