Сфалерит

Сфалери́т (від грец. σφαλερός— оманливий), цинкова обманка — мінерал, природний сульфід цинку.

Головний рудний мінерал цинку. Група сфалериту.

Сфалерит
Синоніми	цинкова обманка
Клас мінералу	сульфіди
Колір	мінливий, від безбарвного до чорного
Сингонія	кубічна
Твердість	3–4
Блиск	напівметалічний або металічний
Прозорість	непрозорий або просвічує
Густина	3, 9–4 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Історична довідка

Сфалерит відомий з давніх часів, однак практичного використання не отримав через відсутність технології видобування з нього металу. На підставі цього та завдяки схожості з галенітом Г. Агрикола у праці «Про природу корисних копалин» («De natura fossilium»; Базель, 1546) назвав мінерал порожнім галенітом (лат. galena inanis).

Назву мінералу дав у 1847 геолог Е. Ф. Глокер (1793–1858; Німеччина) через складність ідентифікації.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: ZnS або (Zn, Fe)S.

Елементний склад, %: Zn — 67,1; S — 32,9.

Домішки: Fe (до 26 %), Мn (до 8,4 %), Cd (до 9,2 %), In (до 2,5 %), Sn (до 2 %), Hg (до 35 %), Tl (до 1 %), Cu (до 15 %), Co, Ga, Ag. У різновидах з великим умістом заліза під мікроскопом можна виявити включення піротину як продукту розпаду твердого розчину, інколи — халькопіриту.

Фізичні властивості

Сингонія кубічна; вид симетрії гексатетраедричний. Утворює зернисті скупчення, інколи ооліти та концентрично зональні агрегати. Найбільш розповсюджені крупно- або дрібнозернисті агрегати, рідше — коломорфні шкаралупуваті агрегати, які малюнком нагадують малахіт. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 3–4. Густина — 3,9–4 г/см³. Крихкий.

Колір мінливий, від безбарвного до чорного: сірувато-бурий, коричневий, коричнево-жовтий, жовтий, рідше — червонуватий, зеленуватий, рідко—безбарвний. Чисті кристали яскраво-коричневі до чорного. Риса біла або світло-жовта. Блиск темних різновидів напівметалічний або металічний; коричневі, жовті і червоні різновиди на гранях мають алмазний блиск, на зламі — смоляний. Темний сфалерит непрозорий, світлий — просвічує в тонких пластинках.

Різновиди

Клейофан — світлий або безбарвний, з низьким умістом заліза;
марматит — чорний, високозалізистий;
пршибраміт — червоний, збагачений кадмієм;
брункіт — білий, землистий, прихованокристалічний порошкуватий, містить до 2 % кадмію.

Крім того, мінералог Є. Лазаренко виділяв:

сфалерит залізистий — відміна чорного кольору, що містить до 10 % заліза;
сфалерит шкаралупистий — концентрично-шаруватий.

Дотичні (споріднені) назви мінералів за Є. Лазаренком:

цинкова обманка жовта (сфалерит);
цинкова обманка печінкова (вольтцит — Zn5S4O);
цинкова обманка промениста (загальна назва сфалериту та вюртциту);
цинкова обманка темна (сфалерит);
цинкова обманка шкаралупчаста (вюртцит).

Походження. Розташування родовищ

Сфалерит утворюється у гідротермальних жилах разом з галенітом, над яким завжди кількісно переважає. Інколи трапляється в скарнових, гідротермальних свинцево-цинкових родовищах у парагенезисі з галенітом, піритом, марказитом, халькопіритом, піротином, смітсонітом, бляклими рудами, борнітом та ін. Часто поширений у колчеданних родовищах разом з халькопіритом.

Знахідки: у США (штати Міссісіпі, Оклахома, Міссурі, Колорадо), Чехії (Середньочеський край, Карловарський край), Російській Федерації (Уральські гори, поблизу м. Дальнєгорська у Приморському краї), Німеччині (поблизу міст Фрайберга і Нойдорфа), Швейцарії (кантон Вале), Іспанії (гірський хребет Пікос-де-Европа, провінція Кантабрія), в Англії (графство Камбрія), Канаді (територія Юкон), Мексиці (штати Чіуауа, Сонора), Перу (провінція Уарочірі, регіон Ліма).

Сфалерит в Україні

Трапляється у Причорномор'ї, на Поділлі, Подніпров'ї (Чернігівська та Полтавська області), на Донбасі, у Криворізькому залізорудному басейні.

Значення

Майже 50 % видобутку цинку дають свинцево-цинкові родовища, які залягають у карбонатних товщах (вапняках і доломітах), де сфалерит трапляється разом з галенітом і піритом. До них належать родовища хребта Каратау в Середній Азії, родовища Польщі (Олькуш, Ожел Бяли), штату Міссурі в США та ін. Сфалерит — головне джерело отримання кадмію, індію, галію.

Основний метод збагачення сфалериту — флотація. Сфалерит використовують у лакофарбовому виробництві для виготовлення цинкових білил. Із природного сфалериту отримують хімічно чистий сульфід цинку (ZnS), який застосовують як люмінофор.

Розробляють багаті руди з умістом цинку 8–10 %, проте для великих родовищ показник може бути зниженим.

Література

Palache C. The Minerals of Franklin and Sterling Hill, Sussex County, New Jersey. Washington : U.S. Government Publishing Office, 1935. 135 p.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сфалерит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Сфалерит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444
Sphalerite. Handbook of Mineralogy. URL: https://rruff.info/doclib/hom/sphalerite.pdf
The New IMA List of Minerals – A Work in Progress – Update: February 2013. URL: http://cnmnc.main.jp/IMA_Master_List_(02-2013).pdf

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Сфалерит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сфалерит (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 17.01.2023