Отеніт

Отені́т (фр. autunite, від Autun — Отен, назва міста, тепер у регіоні Бургундія — Франш-Конте, Франція) — мінерал класу фосфатів, водний уранілфосфат кальцію шаруватої будови, сировина для отримання урану.

Отеніт
Клас мінералу	фосфати
Колір	зелений, жовтий
Форма кристалів	тонкотаблитчаста, слюдоподібна
Сингонія	тетрагональна
Твердість	2–3
Блиск	перламутровий
Прозорість	прозорий до напівпрозорого
Густина	3, 1–3, 2 г/см³
Радіоактивність	сильно радіоактивний
Особливі характеристики	крихкий

Група отеніту.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
- 2.1 Хімічний склад
- 2.2 Фізичні властивості
3 Різновиди
4 Походження. Розташування родовищ
5 Використання. Переробка
6 Література
7 Автор ВУЕ

Історична довідка

Мінерал відкрив 1799 гірничий інженер Ж.-Ф. де Шампо (1775–1845; Франція) і згодом описав як окиснений уран (фр. urane oxydé). 1852 мінерал описали і назвали за місцем першої знахідки і типового розташування (м. Отен, Франція) мінералоги Г. Дж. Брук (1771–1857; Велика Британія) і В. Г. Міллер.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Ca(UO₂)₂[PO₄]₂•nH₂O.

Хімічний склад, % (зразок із родовища Отен): CaO — 5,24; UO₃ — 61,34; P₂O₅ — 14,32; H₂O — 19,66.

Домішки: BaO, MgO, Fe₂O₃ тощо.

Фізичні властивості

Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Спайність досконала по (001).

Кристали тонкотаблитчасті, слюдоподібні, дрібні друзи, лускаті агрегати.

Густина — 3,1–3,2 г/см³.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2–3.

Колір зелений, жовтий.

Блиск перламутровий.

Прозорий до напівпрозорого. Сильно радіоактивний. Крихкий.

Асоціації: метаотеніт, сабугаліт, салеїт, торберніт, уранофан, фосфор-ураніліт.

Різновиди

Розрізняють види отеніту:

баріїстий (ураноцирцит);
водневий (водний кислий уранілфосфат Н₂[UO₂PO₄]₂•8H₂O);
каліїстий (містить К₂О);
кальціїстий (зайва назва отеніту);
кобальтистий (із домішками кобальту);
магніїстий (містить 4,4 % MgO);
манганистий (містить 8,0 % MnO);
мідний (містить 5,0 % CuO);
свинцевистий (містить 19,0 % PbO).

Виокремлюють також псевдоотеніт, хімічна формула якого варіативна:

за виданням «Мінералогічний словник» («Мінералогічний словник»; 1975): (H₃O)₂Ca(UO₂)[PO₄]₂•3H₂O;
за виданням «Глосарій Флейшнера» (англ. «Fleischer’s Glossary»; 2022): (H₃O)₄Ca₂(UO₂)₂[PO4]₄•5H₂O.

Походження. Розташування родовищ

Вторинний мінерал, отриманий із первинних урановмісних мінералів в окисних умовах, у гідротермальних жилах, гранітних пегматитах тощо.

Поширення: Німеччина (земля Саксонія), Франція (регіон Нова Аквітанія), Чехія (Яхимів), Демократична Республіка Конго (провінція Катанга), Австралія (штат Південна Австралія), Португалія (Центральний регіон), США (штати Північна Кароліна, Вашингтон).

В Україні: входить до складу уранових руд.

Використання. Переробка

Сировина для отримання урану.

Основний метод вилучення з руд — гідрометалургія. Застосовують також механічне збагачення: рудорозбірку, радіометричну сепарацію та вибіркове дроблення. Із бідних тонковкраплених руд вилучають флотацією.

Література

Palache C., Berman H., Frondel C. Dana’s System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wileу, 1951. Vol. 2. P. 984–987.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Теннантит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Autunite // Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/autunite.pdf.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
Отеніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.