Торберніт

Торберніт
Клас мінералу	фосфати
Колір	синювато-зелений, смарагдово-зелений.
Форма кристалів	таблитчаста, пластинчата, листувата
Сингонія	тетрагональна
Твердість	2–3
Блиск	скляний до перламутрового
Прозорість	прозорий або просвічує.
Густина	3, 22–3, 60 г/см³
Радіоактивність	радіоактивний
Особливі характеристики	крихкий

Торберні́т [ від імені Т. У. Бергмана (швед. Torbern Olof Bergman)], слюдка мідна уранова, купроураніт, ураніт мідний, уранофіліт — мінерал, водний уранофосфат міді та урану шаруватої будови групи отеніту.

Історична довідка

Торберніт знайдено поблизу м. Йохангеоргенштадта в Рудних горах (земля Саксонія, Німеччина). 1772 мінерал уперше описав мінералог І. фон Борн (1742–1791; Австрія) і назвав зеленою кристалічною слюдою (лат. mica viridis crystallina). У 1780 А. Г. Вернер на підставі роботи Борна описав мінерал більш детально; спочатку назвав його зеленою слюдою (нім. Grüner Glimmer), пізніше — торбернітом, на честь мінералога та хіміка Т. У. Бергмана (1735–1784; Швеція).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Cu[UО₂|PО₄]₂∙(8-12)H₂О; Р заміщується As.

Хімічний склад (%): UO₃ — 61,2; P₂O₅ — 15,1; CuO — 8,4; H₂O — 15,3.

Фізичні властивості

Сингонія тетрагональна, дитетрагонально-дипірамідальний вид. Утворює таблитчасті, пластинчаті і листуваті кристали та агрегати. Спайність досконала по (001). Густина — 3,22–3,60 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2–3. Колір — синювато-зелений, смарагдово-зелений. Блиск — скляний до перламутрового. Прозорий або просвічує. Риса блідо-зелена. Сильно радіоактивний. Крихкий. Добре розчиняється у мінеральних кислотах. На повітрі переходить у метаторберніт.

Асоціації: гематит, гетит, кварц, отеніт, сульфіди міді, уранініт, уранова вохра.

Походження. Розташування родовищ

Походження гіпергенне. Продукт вивітрювання уранових мінералів, поширений в зонах окиснення родовищ уранових руд, є їх пошуковою ознакою. У невеликій кількості трапляється на стінках тріщин і порожнин від вилуговування, часто на лимоніті, іноді в асоціації з отенітом та іншими вторинними мінералами і слюдками, що містять уран.

Поширений у всіх частинах світу. Станом на 2022 відомо понад 1 100 локалізацій торберніту.

В Україні торберніт не виявлено.

Застосування

Через високий рівень радіоактивності обробляти і поширювати вироби з торбеніту заборонено.

Література

Born I. E.von. Index Fossilium, quae collegit, et in Classes ac Ordines disposuit Ignatius Eques a Born (Lithophylacium Bornianum) : in 2 vol. Pragæ : Apud Wolffgangum Gerle, 1772–1775.
Bergman T. Opuscula, Physica et Chemica, pleraque serosim antea edita, jam ab auctore collecta, revisa et aucta : in 6 vol. Holmiae : Swederus, 1780. Vol. 2. P. 431–432.
Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Торберніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/Torbernite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Торберніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Torbernite // Mineralienatlas — Fossilienatlas. URL: https://www.mineralienatlas.de/lexikon/index.php/MineralDataShow?mineralid=3881&sections=12

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Торберніт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Торберніт (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 27.11.2023