Скоція

Ско́ція (лат. scotia, від грец. σϰοτία — темрява, морок) — один з архітектурних обломів: викружка складної форми.

Скоція

Скоція (позначена сірою заливкою) між двома поясами

За профілем (у перерізі) це плавно увігнутий асиметричний архітектурний облом, який складається з двох різних за радіусами дуг; радіус нижньої дуги вдвічі більший радіуса верхньої, що утворює пластично виразну пружну форму. Скоція зазвичай є елементом складної бази колони, напівколони, пілястри чи іншої частини будівлі, споруди. Скоцію розміщують між двома поясками чи валами. Як увігнутий елемент скоція при сонячному освітленні перебуває в глибокій тіні, від чого й походить грецьке найменування облому.

У грецьких ордері іонічному, ордері коринфському, римських ордерах іонічному, коринфському, ордері композитному скоції одинарні (в аттичному варіанті іонічного ордеру), найчастіше — парні, є невід’ємними складниками бази колони. З епохи Відродження у стилях ренесанс, бароко, класицизм, історизм скоції використовували як елементи профілів п’єдесталів, цоколів будівель і споруд, малих архітектурних форм.

Література

Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 40.