Силіманіт

Силімані́т (від прізвища Силліман), бамліт, шпат блискучий, бухольцит, вертит, монроліт — мінерал класу силікатів, підкласу стрічкових силікатів острівної будови.

Силіманіт
Синоніми	бамліт, шпат блискучий, бухольцит, вертит, монроліт, фіброліт
Клас мінералу	силікати
Колір	сірий, сіро-бурий, блідо-зелений
Форма кристалів	голкоподібна
Сингонія	ромбічна
Твердість	6, 5–7, 25
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий, напівпрозорий
Густина	3, 24 г/см³

Історична довідка

Силіманіт уперше описав 1802 як фіброліт мінералог граф Ж.–Л. де Бурнон (1751–1825; Франція) за виявленими на півдні Індії зразками мінералу в формі волокнистих агрегатів, що супроводжують корунд.

1824 мінерал, знайдений поблизу м. Честера (штат Коннектикут, США), науково описав і назвав силіманітом на честь хіміка Б Силлімана (1779–1864; США) хімік та природознавець Дж. Т. Бовен (1803–1828; США)

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула:

за виданням «Мінералогічний словник» (1975) Є. Лазаренка та О. Винар: Al[₆]Al[₄]O[SiO₄].
за виданням «Глосарій Флейшера» (англ. «Fleischer’s Glossary»; 2018): Al₂SiO₅.

Al ізоморфно замінюється Fе³⁺(не більше 2 %).

Хімічний склад, %: Al₂O₃ — 63,2; SiO₂ — 36,8.

Домішки: Мg, Ti, V, Li, La, Zr, Mn, Ba, Cr.

Фізичні властивості

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює волокнисті, голкоподібні кристали і агрегати, щільні сплутано-волокнисті структури (фіброліт). Спайність довершена. Густина — 3,24 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6,5–7,25.

Колір сірий, сіро-бурий, блідо-зелений. Блиск скляний, у волокнистих аґреґатів — з шовковистим відливом. Прозорий і напівпрозорий. Триморфний з кіанітом і андалузитом.

Асоціації: альмандин, андалузит, біотит, кварц, кіаніт, калійний польовий шпат, кордієрит, корунд.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється у процесі контактового метаморфізму.

Присутній у високоякісних метаморфічних сланцях, гнейсах і роговиках; рідше — в пегматитах. Трапляється як високотемпературний контактово-метаморфічний мінерал і мінерал кристалічних сланців та гнейсів, багатих на Al₂O₃. Може накопичуватися у пісках і гравії, які утворюються після руйнування корінних порід.

Типова місцевість для силіманіту — околиці м. Сушіце (Пльзеньський край, Чехія). У Німеччині трапляється в районі Лахер-Зее (земля Рейнланд-Пфальц), у гірських масивах Шпессарт, Фіхтель, Оденвальд, Зібенгебірг та гірському хребті Баварський ліс; в Австрії — в окрузі Інсбрук-Ланд (земля Тіроль). Поширений в районі м. Могок (Верхня М'янма); на землях комуни Бамле, район Телемарк, Норвегія; на височині Кейви (Кольський півострів, РФ); гірському утворенні Кхазі-Гілс (штат Ассам, Індія); у провінції Овернь, Франція; на Землі Ендербі, Антарктида.

Родовища також відомі у США (штати Делавер, Коннектикут, Пенсильванія, Нью-Йорк), Південно-Африканській Республіці, Шрі-Ланці, Бразилії, Танзанії, Іспанії, Казахстані, Вірменії.

Силіманіт в Україні

Поширений на території Українського кристалічного щита.

Значення

Основна сировина для одержання кремній-алюмінієвого сплаву силуміну.

Використовують для виготовлення міцних вогнетривів, спеціальних ізоляторів, керамічних виробів тощо.

Прозорі забарвлені різновиди — дорогоцінні камені IV порядку.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Силліманіт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.info/doclib/hom/sillimanite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Силліманіт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Mandarino J., Back M. Fleischer’s Glossary of Mineral Species. 10th ed. Tucson : Mineralogical Record, 2018. 410 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Силіманіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Силіманіт (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 23.10.2022

Оновлено: 09.02.2024