Альмандин

Almandinas.jpg

Альмандин

Клас мінералу силікати
Колір червоний, фіолетово-червоний, коричнево-червоний, коричневий до чорного
Форма кристалів ромбо-додекаедричний, тетрагон-триоктаедричний габітус
Сингонія кубічна
Твердість 7–7, 5
Блиск скляний, смоляний
Прозорість прозоорі, непрозорі
Питома вага 3, 6–4, 2

Альманди́нмінерал, залізисто-алюмініїстий силікат з групи гранатів, Fe (2+)3Al2 [SiO4 ]3. Назва походить від спотвореної назви м. Алабанда в Малій Азії, тепер Туреччина ― місця первісної знахідки й потому центру ювелірної обробки цього каменю. Хімічний склад: SiO2 ― 36,2%, Al2O3 ― 20,5%, FeO ― 43,3%; як домішки (сумарно від 5 % до 15 %) зазвичай містить MnO, MgO, CaO. Сингонія ― кубічна; параметри елементарної комірки а = 11,517–11,624 Å; показник заломлення ― 1,760–1,820; спайності немає, злам раковистий; твердість за Мооса шкалою твердості мінералів ― 7–7,5; густина ― 3,6–4,2 кг/м3. Колір червоний, фіолетово-червоний, коричнево-червоний, коричневий до чорного; блиск скляний, смоляний. Утворює добре сформовані кристали ромбо-додекаедричного та тетрагон-триоктаедричного габітусу розміром від 1 см до 10–15 см або щільні зернисті агрегати. Альмандин ― породоутворювальний мінерал різних порід гірських метаморфічних ― кристалічних сланців, гнейсів, амфіболітів, еклогітів; мінерал акцесорний багатьох кислих та деяких середніх інтрузивних (див. Інтрузія) гірських порід і порід гірських ефузивних (гранітів, дацитів тощо), пегматитів. Трапляється в залізистих кварцитах, поширений в осадових породах. Головний промисловий тип родовищ ― елювіальні (див. Елювій), алювіальні (див. Алювій) та прибережно-морські розсипища, утворені внаслідок руйнування переважно кристалічних сланців (Бразилія, Індія, Китай, М’янма, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Шрі-Ланка).

В Україні альмандин поширений на Вінниччині (граніти бердичівського комплексу, гранат-біотитові мігматити та гнейси), відомий у Карпатах (породи гірські метаморфічні та породи гірські магматичні Мармароського масиву), Закарпатті (дацити, андезити, туфи вулканічні Вигорлат-Гутинської вулканічної смуги), Приазов’ї (метаморфічні породи та пегматити Сорокинської зони), Кривбасі (гнейси та сланці Криворізького залізорудного родовища), Криму. Прозорі кристали альмандину належать до дорогоцінних каменів, їх використовують в ювелірній промисловості, а непрозорі та зернисті різновиди ― як абразиви.

Література

  1. Deer W. A., Howie R. A., Zussman J. Rock-Forming Minerals: Orthosilicates : in 5 vol. 2nd
  2. ed. London : Geological Society, 1997. Vol. 1A. 919 p.
  3. Матковський О. І., Павлишин В. І., Сливко Є. М. Основи мінералогії України. Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2009. 856 с.
  4. Павлишин В. І., Довгий С. О. Мінералогія : у 2 ч. Київ : КНТ, 2014. Ч. 2. 528 с.

Автор ВУЕ

О. А. Вишневський

Покликання на цю статтю:
Вишневський О. А. Альмандин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альмандин (дата звернення: 14.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 06.11.2019