Брахма

Статуя Брахми, 12 ст. Храм Ченнакевава, м. Сомнатгапур, Індія

Брахма народжується з пупка Вішну. Ілюстрація з Магабгарати

Статуя чотириликого Брахми. Святилище Ераван, Таїланд

Бра́хма (Брагма; санскр. ब्रह्मा, Brahmā, від кореня बृह् (bṛh) — збільшувати, розширювати, рости) — у міфології й релігії індуїзму — бог, Творець світу в тріаді верховних божеств (Тримурті) поряд із Вішну (Охоронцем) та Шівою (Руйнівником); персоніфікація Абсолюту.

Походження і характеристика

У Ведах Брахма як бог-Творець відсутній, цими функціями наділене безіменне божество з титулом Праджапаті (букв. Владика всього живого). Пізніші тексти — пурани ототожнюють Праджапаті з Брахмою і розглядають його як одну з-поміж осіб Тримурті (упанішади, сутри).

Роль універсального творця у Рігведі також відведена Пуруші. Як бога-Прародителя («нашого Отця»), творця Всесвіту згадано і Вішвакармана (букв. Усетворець), значення якого пізніше зведено до небесного «ремісника».

У доепічній давній словесності Брахма має високий статус: у ранньоведійських джерелах він є втіленням священного Слова, в упанішадах — персоніфікує верховне начало Всесвіту. У пізніші часи відомий під епітетом Бгаґаван (Владика) або Ішвара (Господь).

Уперше постав у функції Творця в «Брігадараньяка-упанішаді»; набув популярності у постведійський період (2–6 ст.). Одна з найдавніших згадок про Брахму разом із Вішну й Шівою міститься в «Майтраяні-упанішаді» (ймовірно кін. 1 тис. до н. е.), однак текст ще не описує бога як частину Тримурті.

В епосі названо й інші імена Брахми: Тваштрі (Тесля), Відгатрі (Розподілювач), Дгатрі (Встановитель), Локаґуру (Наставник), Парамештхін (Найвищий), Сваямбгу (Самопороджений), Локеша (Повелитель світу), Брахманаспаті (Господар брахмана), Вірадж (Сяйний) та ін.

Деякі напрями індуїзму у потрактуванні образу Брахми демонструють тенденцію до монотеїстичного (див. Монотеїзм) мислення.

У міфології

Міфологія індуїзму докорінно відмінна від ведійської, тому пряму лінію спадковості міфу безпосередньо від Вед до епосу прокласти неможливо. На відміну від Вішну й Шіви Брахма — найабстрактніше божество Тримурті й значно рідше фігурує в міфічних сюжетах.

У пуранічному індуїзмі Брахма — втілення універсального творчого принципу існування, персоніфікація Абсолюту, форма (сагуна) безформного (ніргуна), недоступного пізнанню (ачінтья) об’єктивного начала, вищої метафізичної реальності, незнищенного духу — брахмана.

Оповіді про Брахму в пуранах різноманітні й непослідовні, подають різні космогонічні версії. Так, існує переказ про народження Брахми з лотосу, що росте з пупка бога Вішну (звідси одне з імен Брахми — Набгіджа, букв. Народжений із пупка), що спить і плаває в океані зачаття, куди він пролив своє сім’я. Від гніву Брахми народжується Рудра (Шіва). За іншим варіантом, Брахма виник у водах (звідси ім’я Нараяна, від «нара» — вода), його зображували хлопчиком, який плаває в первісному океані на листку священного дерева (при цьому тримає в роті великий палець ноги, що символізує коло вічності). За деякими пуранами, Брахма створив себе сам у подобі золотого зародку (Гіраньяґарбга) усередині космічного яйця, що плавало у первісному океані («Брахманда-пурана»). Після року перебування в оболонці Брахма начебто розламав яйце силою думки на дві половини, верхня стала небом, нижня — землею, а простір між ними наповнився повітрям. Брахма своїм розумом створив Всесвіт із Пракриті. Далі виникли 5 елементів світобудови (вода, земля, вогонь, повітря, етер), а також думка, боги, демони, час і всі елементи матеріального світу (зірки, моря, гори тощо). Пізніше з’являються люди, мовлення і всі прояви людських почуттів. Із власного подиху Брахма створив Веди. Світ розділився на протилежності, як і сам Брахма, який складається з двох частин — чоловічої і жіночої. Після цього з’явилися земні істоти.

Згідно з «Брахма-пураною», Брахма створений брахманом в особистісному прояві як Бгаґаван.

Брахма керує світовим порядком, він — понад усіма богами, тяглість його життя довша за життя їх усіх й хронологічно маркує вік Всесвіту. Творча активність Брахми пов’язана з пізньою концепцією зміни космічних епох — юг, де функція первинного творіння належить Брахмі, але в циклічному коловороті юг його роль перебирає Вішну (див. Індуїзму космологія).

Брахма начебто живе свої «сто років» — магакальпу (букв. Велику епоху), яка дорівнює 311 040 млрд людських років. Після завершення циклу настає перерва такої ж тяглості. Упродовж життя Брахми у Всесвіті («яйце Брахми») постійно чергуються періоди його дії («день Брахми») і спокою («ніч Брахми»). «Дні» й «ночі» Брахми є рівними за тривалістю (в текстах визначена по-різному); «вдень» Брахма творить Всесвіт, а «вночі», коли він засинає, все розчиняється в первинну субстанцію. В одному році Брахми — 360 «днів Брахми», за яких світ існує, і 360 «ночей», коли він не існує; цикли творіння і руйнації повторюються вічно.

Згідно з «Ґопатга-брахманою» Брахма створив воду зі свого поту, землю — з ніг, повітря — з живота, небо — з черепа. Потім він створив трьох богів: Агні для землі, Ваю для повітря, і Адітья (Сонце) для неба. І зрештою, три Веди: Рігведу від Агні, Яджурведу від Ваю і Самаведу від Адітья. Силою духу зі свого розуму Брахма народжує синів — манаса-путра («діти розуму»), котрі стали родоначальниками богів і людей. Брахма вважається також батьком дгарми.

Подібно до міфу Рігведи про виникнення варн із тіла Пуруші, Брахма є творцем розподіленого на касти людства. Із його вуст з’явилися брахмани, із грудей — кшатрії, зі стегон — вайшії (ремісники і землероби), зі ступень — шудри (недоторкані, слуги і чорнороби).

Брахма згаданий у багатьох міфічних сюжетах індуїстського епосу, проте рідко втручається у справи богів, а тим більше людей. Єдиний раз, коли він виконує невластиву йому роль спасителя людства — порятунок прабатька Ману від потопу. Назагал роль Брахми в епічних оповідях не є сюжетотвірною: він постає порадником, утішителем, виконує прохання чи дає накази.

Функція Брахми як самоствореного бога-Творця піддана сумніву в різних епічних легендах. Вішну й Шіва з часом просуваються у центр міфічних сюжетів, нівелюючи роль Брахми (до 7 ст. практично повністю втрачена). Його статус знижується до ролі другорядного творця, якого покликали до життя головні божества. До прикладу, створення Брахми приписують Вішну-Нараяні, що спочиває на змієві вічності (Ананті або Шеша). Брахма через свою довірливість (чи честолюбство) потерпає від хитрощів демонів (асурів), наслідком чого стають порушення світового порядку, які знов-таки виправляє Вішну та ін. Пурани, орієнтовані на Шіву, описують Брахму як створеного Шівою та Парваті. У деяких текстах йдеться про те, що Брахму створила Деві, а він створює відтак усі форми у Всесвіті, але не сам Всесвіт. Середньовічний індуїзм прямо стверджує, що сагуною Брахми є Вішну, Шіва або Деві. Низка текстів стверджує, що Брахма виник з метафізичного брахмана одночасно з Вішну, Шівою, іншими божествами і матерією.

Брахма творить, однак нічого не зберігає і не руйнує. В теїстичних школах індуїзму він смертний, як і всі божества, і розчиняється в брахмані, коли цикл чергового Всесвіту закінчено, до відліку нової кальпи.

За припущеннями релігієзнавців, головною причиною занепаду культу Брахми було поширення шіваїзму й вайшнавізму, культу Шакті, а також критика з боку буддистів і джайнів.

Культ

Зображення Брахми на гамсі, живопис, 17 ст.

Брахма, попри важливу роль у міфології й космології індуїзму, так і не став об’єктом всенародного поклоніння. У сучасному індуїзмі Брахму значно менше пошановують, ніж двох інших осіб Тримурті, хоча молитви до нього є невід’ємною частиною майже всіх ритуалів.

В Індії діють лічені храми, присвячені особисто Брахмі (тоді як храмів Шіві та Вішну налічують десятки тисяч), найвідоміший з них — храм у м. Пушкарі в шт. Раджастан (14 ст.), де відбувається щорічний фестиваль на честь бога. Є храми також у містах Тірупаттурі (шт. Тамілнад), Пудучеррі (однойменна союзна територія у складі Індії), Тірунаваї (шт. Керала). Деякі храми діють поза межами Індії, напр., храм Ераван у Бангкоку, святилище у комплексі Ангкор в Камбоджі, Балійський храм, кілька святилищ у Китаї та ін.

Іконографія

Зображують Брахму з білою бородою (символ мудрості), червоним (пізніше — золотавим) кольором обличчя (символ вогню або сонця як творчої сили), очима-лотосами. Бог має 4 тіла і 4 обличчя (тетради символізують 4 Веди, 4 варни, 4 космогонічні епохи — юги, 4 сторони світу тощо); 4 або 8 рук, у яких він тримає посудину (камандалу) з водою зі священної р. Ганги (символізує початкову субстанцію життя), жертовну ложку (шрува) з маслом гхі для підтримки жертовного вогню, вервицю (акшамала), яка символізує час, і рукопис Вед на пальмовому листі (іноді замінено на квітку лотоса).

Над головою нерідко присутній німб.

Трапляються зображення божества на вершині гори Меру, де знаходиться брахмалока — небо Брахми (рай). Часто зображений верхи на гамсі (санскр. haṃsa) — згаданий у текстах водний птах, можливо гуска або лебідь.

Додатково

Абстрактне, безособове поняття «брахман» (ब्रह्मन) — середнього роду, тоді як персоніфікація цієї безособистісної абсолютної реальності Брахма — чоловічого, лексема є власним ім’ям. Поняттям «брахман» у Ведах марковано й молитовну формулу, словесне вираження незмінного, безсмертного Абсолюту. Воно означає безособову Світову душу, яка існує без початку і кінця, не має причини, але є основою всього сущого і втілює вищу концепцію Бога. Пізніші омоніми позначають різні поняття: брахмани (ब्राह्म) як корпус ритуальних і жертовних текстів і брахмани (браміни, ब्राह्मण) як представники вищої варни жерців і вчених.
У священних текстах проводиться думка, що реальний проявлений світ — то лише сон Брахми, де людство перебуває в ілюзії існування, під покровом маї (माया).
Існує й інша міфологічна версія походження людей: люди з’явилися внаслідок інцесту Брахми зі своєю дочкою, яку він, втомлений самотністю, створив із власного тіла мантрою. Богиня Гаятрі («співоча», одна з найважливіших мантр в індуїзмі), яка фігурує під іменем його дружини Савітрі, має низку інших імен — Сарасваті, Сандгья, Шатарупа, Вач; у шиваїзмі ототожнена з Парваті. Вражений сотнею прекрасних форм Савітрі, Брахма створює собі 4 обличчя, щоб повсякчас дивитися на богиню. Однак Савітрі тікає на небеса до братів, і у Брахми з’являється п’яте обличчя, підняте вгору. Шіва, розлючений фактом інцесту, відрубує Брахмі п’яту голову. Сарасваті (Сонячна) — богиня мудрості і знання, вважається втіленням сили Брахми, його шакті — енергією творіння.
Брахма фігурує і в буддійських текстах, у деяких сутрах згаданий як творець світу, зокрема дгарми і Вед, повелитель богів, але вважається підвладним сансарі.

Література

Classical Hindu Mythology. A Reader in the Sanskrit Purāṇas / Ed. by C. Dimmitt, J. van Buitenen. Philadelphia : Temple University Press, 1978. 373 p.
The Hindu World / Ed. by S. Mittal, G. Thursby. New York; London : Routledge, 2004. 672 p.
Frazier J. The Continuum Сompanion to Hindu Studies. London : Continuum, 2011. 407 p.
Dalal R. The Religions of India : A Concise Guide to Nine Major Faiths. New Delhy : Penguin, 2014. 415 p.
Jurewicz J. Fire, Death and Philosophy: A History of Ancient Indian Thinking. Warszawa : Elipsa, 2016. 717 p.
Dimitrova S. The Day of Brahma. The Myths of India — Epics of Human Destiny. [W. p.] : Alpha-Omega, 2017. 163 p.
Stietencron H. Der Hinduismus. 4 aufl. München : C. H. Beck, 2017. 128 p.
Achuthananda S. The Ascent of Vishnu and the fall of Brahma. Queensland : Relianz, 2018. 145 p.