Руска, Луїджі
|
Руска, Луїджі | |
|---|---|
| Народження | 02.09.1762 |
| Місце народження | Аньо-Мондоніко |
| Смерть | 1822 |
| Місце смерті | Валенца |
| Традиція/школа | класицизм |
Ру́ска, Луї́джі (італ. Rusca, Luigi; 02.09.1762, м. Аньо-Мондоніко, кантон Тічино, Швейцарія — 1822, м. Валенца, тепер область П'ємонт, Італія) — архітектор, представник класицизму, автор низки споруд в Україні.
Життєпис
Народився у сім’ї майстра-муляра Дж. Б. Руска (18 ст.; Швейцарія — тепер РФ). Архітектурну освіту отримав у Академії художників, скульпторів і архітекторів у м. Турині (тепер Італія). На формування його творчих принципів вплинув архітектор і педагог Дж. П’єрмаріні (1734–1808; тепер Італія), автор споруди театру Ла Скала у м. Мілані (тепер Італія). Завершивши навчання 1783, переїхав до Російської імперії за рекомендаціями батька, котрий там уже працював, та Дж. Кваренгі. 1785–1801 працював при дворі імператриці Катерини ІІ та її наступників — спершу як помічник придворних архітекторів Дж. Кваренгі та В. Бренна (1741; тепер Італія — 1820; тепер Німеччина). В Росії його стали називати Алоізієм Івановичем. Від 1802 — придворний архітектор. 1818 вийшов у відставку і разом із сім’єю виїхав до м. Парижа, звідти – у П’ємонт.
Творчість
Працював у стилістиці високого класицизму, орієнтуючись на палладіанські (див. А. Палладіо) архітектурні форми в інтерпретації Дж. Кваренгі. Виконував державні і приватні замовлення, проєктуючи будівлі і споруди у містах Санкт-Петербурзі, Москві, їхніх околицях, зокрема Гренадерські, Ізмайловські, Кавалергардські казарми, Духовну академію, численні особняки, інтер’єри Таврійського, Анічкова, Зимового палаців (усі — у м. Санкт-Петербурзі), станційні поштові будинки на Нарвському і Московському трактах, інтер’єри палаців династії Романових у Гатчині, Петергофі, Ропші, Стрельні (усі тепер Ленінградська область, РФ), Хамовницькі казарми у м.Москві.
1804 опрацював проєкт Миколаївської православної церкви у м. Таллінні; за браком коштів його реалізовано зі змінами 1822–1827.
1811–1812 розробив зразкові (типові) проєкти приватних і казенних будівель для забудови міст Російської імперії, які застосовували, зокрема, й в Україні. Багато працював на замовлення найвищої аристократії Російської імперії, пов’язаної з Україною: сімей Кочубеїв, Безбородьків, Кушельових (згодом — Кушельових-Безбородьків).
Твори в Україні:
- будівля гімназії вищих наук в м. Ніжині 1805–1817;
- Зразкові (типові) проєкти споруд гімназій для губернських і повітових міст Полтавської та Чернігівської губерній 1809;
- проєкт Гостиного двору у м. Києві 1809 (реалізовано зі змінами);
- проєкт Гостиного двору у м. Білій Церкві 1809–1814 (авторство здогадне);
- проєкт перебудови палацу в садибі графів Кочубеїв у с. Диканьці 1810 (реалізовано, не збережено);
- дзвіниця Миколаївської церкви у с. Диканьці 1810;
- тріумфальна арка у с. Диканьці 1810–1820;
- проєкт мавзолею на полі Полтавської битви 1709 (не реалізовано).
Визнання
Статський радник (від 1809).
Почесний член Імператорської академії мистецтв (від 1815).
Ордени: Святої Анни ІІ ступеня, Святого Володимира IV ступеня.
Дзвіниця Миколаївської церкви в Диканьці
Будівля гімназії вищих наук в Ніжині 
Миколаївська церква у м. Таллінні
Праці
- Recueil des dessins des different bâtiments construits à St. Petersbourg et dans l'interieur de l'empire de Russie (Колекція креслень різних будівель, зведених у Санкт-Петербурзі та у Російській імперії). Paris, 1810.
Література
- Тимофієнко В. Руска Луїджі // Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії анрхітектуи і містобудування, 1999. С. 330–331.
- Вечерський В. Чи може бути Гостиний двір у Києві пам'яткою архітектури? // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. Вип. 9. Київ : СПД Павленко, 2014. С. 337–347.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Руска, Луїджі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Руска, Луїджі (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2025
