Конгрегаціоналісти

Конгрегаціоналі́сти, конгрегаціональні церкви (англ. Congregational church; від лат. congregatio — союз, об’єднання, сполучення) — радикальна протестантська реформатська течія (див. Кальвінізм, Реформатство), що сформувалася в 2-й пол. 16 ст. у Англії. Первісно була спрямована проти королівського абсолютизму та Англіканської церкви.

Історична довідка

Соціальною базою стали нонконформні, сепаратистські релігійні групи в Англії, невдоволені процесами реформації Англіканської церкви. Ліве крило руху пуритан.

Засновник першої громади конгрегаціоналістів (1581) та руху «броуністів» Р. Броун (Robert Browne; 1550-ті — 1633) обстоював автономію кожної локальної церкви та її право здійснювати необхідні реформи без дозволу світського магістрату. Вимагав повернення до простоти церковного життя апостольських часів. Твердив, що громада вірян володіє правом на самоуправління, має сама обирати собі провідників і висвячувати служителів, не мусить визнавати верховенство пресвітера, єпископату, синоду чи залежність від держави. 1581 Броун і його послідовники переїхали до Нідерландів, аби вільно сповідувати свої погляди. Там діяч уклав кілька праць, у яких виклав основні риси конгрегаціоналізму (згодом повернувся до лав англіканства).

У 17 ст. через вимоги цілковитої незалежності релігійних громад радикальні конгрегаціоналісти отримали свою іншу назву — індепенденти (від англ. independent — незалежний). Разом із послідовниками анабаптизму та ін. склали кістяк армії О. Кромвеля, яка встановила в Англії т. з. індепендентську республіку (1649–1653, див у ст. Англійська революція). Як основна тогочасна політична сила індепенденти вдалися до утисків інших суспільних течій і релігійних рухів.

Попри незалежність локальних церков, громади конгрегаціоналістів збиралися для обговорення питань, що становили спільний інтерес. Підсумком такого зібрання у Савойському госпіталі в Лондоні (тепер не існує) стала т. з. Савойська декларація 1658 (повна назва — «Декларація віри і порядку») — віроповчальна та дисциплінарна платформа конгрегаціональних церков Англії. Декларацію укладено за взірцем реформатського «Вестмінстерського віросповідання», але зі зміною засад пресвітеріанського церковного устрою.

Після реставрації монархії Стюартів і закінчення війни з Іспанією (1660) англійська армія, оплот пуритан, була розпущена; Англіканська церква відновила своє привілейоване становище та ініціювала утиски пуритан.

Переслідування з боку королівської влади змусило багатьох конгрегаціоналістів ще в кін. 17 ст. емігрувати в Нідерланди (де на їхній основі виникли громади баптистів) та ін. країни континентальної Європи.

Білль про права 1689 надав конгрегаціоналістам право на легальне існування в Англії. 1832 утворено Союз церков конгрегаціоналістів Британських островів.

У Північній Америці поселення конгрегаціоналістів засновано від 1620 (шт. Массачусетс), що стало фактично початком англійської колонізації Нового світу. Спільною заявою для церков конгрегаційного типу управління в колоніальній Новій Англії стала Кембриджська платформа 1648.

У 18 ст. конгрегаціоналісти стали найчисельнішою деномінацією в США, але в 19 ст. поступилися першістю методистам і баптистам.

Ідейні та організаційні засади

Конгрегаціоналісти заперечували необхідність загальнонаціональної та Вселенської церкви, відкинули церковну організацію у вигляді обов’язкової духовної ієрархії, пресвітеріату чи синодів. Тим утверджувався новий конгрегаційний церковний устрій, відмінний як від єпископального (влада ієрархії), так і пресвітеріанського (влада вищих зборів пресвітерів над громадами). Автономною й самоуправною одиницею ставала релігійна громада, незалежна від зовнішньої духовної чи світської влади.

Усі члени громади конгрегаціоналістів беруть участь в її управлінні, виборах свого проводу і служителів (пастирів, проповідників, дияконів). Вважаючи своїм безпосереднім главою Ісуса Христа, кожна громада володіє правом визначати форми релігійних практик і Символ віри, приймає нових членів. Але при цьому налаштована взаємодіяти з іншими громадами, узгоджувати з ними зміст своїх вірувань і релігійний культ.

Догматику уґрунтовано на кальвіністській традиції, зокрема ідеях «суверенітету Бога», Божого Промислу, передвічного обрання до спасіння.

Натепер громади конгрегаціоналістів діють переважно в англомовних країнах: Великій Британії, США, Ірландії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, різних острівних державах Тихоокеанського регіону.

За даними Дослідницького центру П’ю (Pew Research Center), станом на 2010 конгрегаціоналізм охоплював 0,5 % протестантського населення світу, тобто його послідовниками є понад 4 млн вірян.

У 1891–1970 діяла Міжнародний конгрегаціональна рада (International Congregational Council) з центром у м. Лондоні, 1970 внаслідок її об’єднання з міжнародним реформатським рухом засновано Всесвітній альянс реформатських церков (англ. World Alliance of Reformed Churches, WARC). Низка євангельських конгрегаціональних церков є членами Всесвітнього євангельського конгрегаціонального товариства (англ. World Evangelical Congregational Fellowship, WECF).

Значення

Конгрегаціональні церкви відіграли важливу роль у політичній, релігійній та культурній історії англомовних країн, зокрема Сполучених Штатів. Їхня практика церковного управління вплинула на ранній розвиток демократичних інститутів у США. Деякі з найвідоміших університетів країни, як-от Гарвардський та Єльський, були засновані для підготовки діячів-конгрегаціоналістів. Організаційні принципи конгрегаціоналізму помітно вплинули на інші християнські конфесії.

Конгрегаціональні церкви є активними учасниками екуменічного руху.

Література

Cooper J. F. Jr. Tenacious of Their Liberties: The Congregationalists in Colonial Massachusetts. New York : Oxford University Press, 1999. 282 р.
Thompson D. M. The Decline of Congregationalism in the Twentieth-Century. London : The Congregational Memorial Hall Trust, 2002. 36 р.
Puritans and Puritanism in Europe and America: A Comprehensive Encyclopedia : in 2 vol. Santa Barbara; Denver; Oxford : ABC-CLIO, 2005–2006.
The Cambridge Companion to Puritanism / Ed. by J. Coffey, P. Lim. Cambridge : Cambridge University Press, 2008. 400 р.
Global Christianity — A Report on the Size and Distribution of the World’s Christian Population // Pew Research Center. 2011. URL : https://www.pewresearch.org/religion/2011/12/19/global-christianity-exec/

Автор ВУЕ

Л. О. Филипович

Покликання на цю статтю: Филипович Л. О. Конгрегаціоналісти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Конгрегаціоналісти (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2024