Касьянов, Олександр Михайлович

Касья́нов, Олекса́ндр Миха́йлович (23.02.1906, м. Харків, тепер Україна — 23.09.1961, там само) — архітектор, містобудівник, член-кореспондент Академії архітектури УРСР (1949–1956) і Академії будівництва і архітектури УРСР (з 1958), автор генеральних планів низки українських міст.

Касьянов, Олександр Михайлович
Народження	23.02.1906
Місце народження	Харків
Смерть	23.09.1961
Місце смерті	Харків
Місце поховання	Київ, Байкове кладовище
Alma mater	Харківська державна академія дизайну і мистецтв
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура, містобудувння

Відзнаки
Ордени	Знак пошани (2)
Медалі	За оборону Сталінграда, За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр., За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.

Схема генерального плану м. Чернігова 1937 р. 1 — мікрорайони, 2 — житлові райони, 3 — зелені насадження, І – Х — номери мікрорайонів

Життєпис

Народився у сім'ї філолога, викладача гімназії, сина православного священника (протоієрея). 1923–1930 навчався на архітектурному факультеті Харківського художнього інституту (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв), здобув спеціальність архітектора-художника. Учень О. Бекетова. Під час навчання працював художником, архітектором в Окржитлоспілці, техніком на спорудженні Держпрому в Харкові. 1930–1940 — архітектор, заступник керівника, керівник архітектурно-планувальної майстерні в Науково-дослідному інституті проєктування міст «Діпромісто» у м. Харкові. Займався розробленням містобудівної документації (генеральних планів, проєктів реконструкції, забудови тощо). Одночасно викладав архітектурні дисципліни у закладах вищої освіти м. Харкова. Член Спілки архітекторів УРСР від 1934 (у повоєнну добу був членом президії та керівником Харківської організації спілки). 1940 призначено директором новоутвореного Львівського філіалу інституту «Діпромісто» та головним архітекторам м. Львова. Учасник Другої світової війни. Від вересня 1943 до 1950 — головний архітектор м. Харкова. Кандидат архітектури (з 1955). 1951 переїхав до м. Києва, призначений на посаду директора Науково-дослідного інституту містобудування Академії архітектури УРСР. Від 1952 керував роботою аспірантів в Інституті аспірантури Академії архітектури УРСР. Був головним редактором єдиного в той час фахового часопису — журналу «Строительство и архитектура». Писав українською та російською мовами. Знав ще англійську, білоруську, болгарську, польську і чеську мови.

Діяльність

У харківський період опрацював (у співавторстві) проєкти генеральних планів міст Вітебська (тепер Білорусь), Запоріжжя, Кам’янця-Подільського, Конотопа, Костянтинівки, Краматорська, Луганська, Полтави, Чернігова тощо. У розроблених під його керівництвом двох генеральних планах м. Харкова застосовано принцип мікрорайонування (див. Мікрорайон), над опрацюванням й удосконаленням якого Касьянов працював до кінця життя. Генеральний план м. Львова 1940 став основою багатьох рішень у повоєнній містобудівній документації. Під час відбудови м. Харкова проєктував різноманітні об’єкти (від капітальних споруд до скверів, павільйонів, фонтанів і альтанок). Брав участь у архітектурних конкурсах. Співавтор розпланування і проєктів адміністративних споруд і парків у м. Нова Каховка Херсонської області. Твори (у співавторстві):

будинок відпочинку поблизу м. Змієва у Харківській області 1928–1930;
генеральні плани міст Харкова 1931–1938, 1943–1948 та Чернігова 1937;
альтанка і фонтан «Дзеркальний струмінь» у м. Харкові 1948;
новий корпус Харківського державного університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) 1950–1951.

Нагороди

Ордени «Знак пошани» (1944, 1948).

Медалі: «За оборону Сталінграда» (1942), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).

Альтанка і фонтан «Дзеркальний струмінь»
у м. Харкові
Корпус Харківського національного університету

Праці

Забудові Запоріжжя — увага архітектурної громадськості // Архітектура Радянської України. 1940. № 7. С. 8–12.
Генеральний план Харкова // Вісник Академії архітектури УРСР. 1947. № 1. С. 33–34.
Зміцнювати зв’язки Академії архітектури УРСР з практикою містобудівництва // Вісник Академії архітектури УРСР. 1951. № 4. С. 5–13.
Реконструкція центрів п’яти міст України // Вісник Академії архітектури УРСР. 1952. № 2. С. 10–16.
О градостроительстве Украины // Зодчество Украины, 1654–1954. Киев : Академия архитектуры УССР, 1954. С. 57–76.
Харьков. Киев : Академия архитектуры УССР, 1955. 62 с.
Радянське містобудівництво на Україні. Київ : [б. в.], 1955. 27 с.
Харків. Київ : Держбудвидав УРСР, 1956. 22 с.
Місто майбутнього. Київ : [б. в.], 1957. 38 с.
Градостроительство Украины в семилетке. Киев : [б. и.], 1960. 34 с.

Література

Памяти Александра Михайловича Касьянова // Строительство и архитектура. 1961. № 11. С. 40.
Давидич Т. Стили в архитектуре Харькова. Харьков : Литера Нова, 2013. С. 92–146.
Онищук С. Олександр Михайлович Касьянов (1906–1961) // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. 2021. URL: https://csamm.archives.gov.ua/2021/02/23/oleksandr-mykhailovych-kasianov-1906-1961/
Тріпутіна Н., Рябченко О., Гончарова О. Старого міста подих молодий: головний архітектор Харкова Олександр Михайлович Касьянов // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія: Історичні науки. 2021. Т. 32. С. 221–235.
Касьянов Олександр Михайлович // Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного. URL: http://dnabb.org/modules.php?name=Pages&go=page&pid=979

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Касьянов, Олександр Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Касьянов, Олександр Михайлович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.12.2024