Деконструктивізм
Деконструктиві́зм, деконструкціонізм (від англ. deconstruction — руйнування) — напрям в архітектурі останньої чверті 20 — 21 ст., заснований на постмодерністській [див. Постмодернізм (філософія)] тенденції руйнування усталених уявлень про світ, суспільство, архітектуру й мистецтво, а також на запереченні конструктивної ролі зодчества.
Історична довідка
Напрям започатковано в комерційній архітектурі США 1970-х, коли архітектурне бюро «Сайт» почало створювати у різних містах і штатах споруди великих супермаркетів фірми «Бест», що виглядали як напівзруйновані. Цей рекламно-маркетинговий трюк поширився світом (Торговельний центр «Кривий будиночок» у м. Сопоті, Польща) і набув удаваної респектабельності. Це сталося унаслідок того, що автор концепції деконструкції філософ Ж. Дерріда завдяки своїй дружбі з архітектором П. Айзенманом (Ейзенман; нар. 1932; США) свої міркування з царини філософії та літературознавства переніс на теорію архітектури. Він запропонував концепцію розвінчування і саморуйнування архітектури як наслідок її гри у власну відсутність. Це включало звільнення від історико-культурного контексту й культурних посилань. Ж. Дерріда довів це до абсурдної вимоги, щоб структура і форма в архітектурі піддавалися руйнуванню.
П. Айзенман тимчасово піддався цьому деструктивному впливу після (і внаслідок) проходження ним психіатричного лікування. 1988 найвиразніші взірці такої «архітектури» було представлено на організованій Ф. Джонсоном з колегами виставці «Деконструктивістська архітектура» у Музеї сучасного мистецтва у м. Нью-Йорку. Там було заявлено, що деконструктивний архітектор ставиться до чистих форм архітектурної традиції так, як психіатр ставиться до своїх пацієнтів, причому з «застосуванням жорстоких тортур». Вражений побаченим, П. Айзенман вступив у полеміку з Ж. Деррідою та проголосив кінець деконструктивізму. Проте помилився: з тієї виставки розпочалася й триває дотепер всесвітня слава і впливовість як цього архітектурного напряму, так і його творців. Це Ф. Гері, Р. Колгас, Д. Лібескінд (нар. 1946; Польща), З. Хадід, Б. Чумі (нар. 1944; Швейцарія), віденське архітектурне бюро Coop Himmelb(l)au. Ці архітектори та їхні послідовники працюють у різних країнах світу — там, де є потреба у створенні незвичайних, яскравих і незабутніх архітектурних образів (Культурний центр Гейдара Алієва у м. Баку, Азербайджан, архітектор З. Хадід, 2013).
Під впливом проросійської пропаганди у світі широко поширено версію про нібито вплив так званого російського конструктивізму 1920–1930-х на формування естетичних основ деконструктивізму. Це ґрунтується на візуальній схожості деяких нереалізованих ескізів тогочасних художників і архітекторів у СРСР із творчими пошуками архітекторів-деконструктивістів. Проте базові принципи конструктивізму й деконструктивізму є протилежними, тому спадкоємності між ними немає; натомість її можна вбачати з італійським футуризмом 1910–1920-х та експресіонізмом.
Характеристика
Для деконструктивізму характерні відсутність у творах архітектури логіки й порядку, порушення традиційної тектоніки як базового для людини уявлення про стійкість будівлі, споруди як її неодмінної якості. Застосовують ламані, криволінійні, візуально неврівноважені площини й об’єми, хаотичне нагромадження їх, нарочито ускладнені геометричні форми (кінотеатр «Крісталпалас» 1998 у м. Дрездені (Німеччина) архітектурне бюро Coop Himmelb(l)au). Приміром, мансарда, надбудована 1988 над історичним будинком на Фалькенштрасе у історичному центрі м. Відня за проєктом архітектурного бюро Coop Himmelb(l)au, ззовні виглядає як дах, зруйнований вибухом. Хмарочос Бекмана на Нижньому Мангеттені у м. Нью-Йорку 2011 за проєктом Ф. Гері виглядає як після обстрілу чи бомбардування; його ж авторства Музей біорізноманіття у м. Панама-Сіті (Панама) 2014 виглядає як купа сміття, складена з розбитих будівельних конструкцій. Основний психологічний вплив архітектурних творів деконструктивізму полягає в тому, щоб створювати у людини постійне відчуття невротичної тривоги. Це суперечить головним засадам архітектури і як мистецтва, і як важливої сфери практичної діяльності суспільства.
Деконструктивістські будівлі вельми проблемні (незручні й дороговартісні) в експлуатації і навіть небезпечні для життя: в університетських корпусах, створених Ф. Гері, крижані брили падають з даху на незахищений ґанок; обличкований блискучим металом криволінійний фасад іншої його споруди концентрує сонячну енергію на фасаді протилежного будинку, унаслідок чого там плавиться метал фасадних панелей. Такі казуси були предметом судових розглядів у США, проте без належних наслідків для їхніх творців, оскільки завершувалися згодою сторін.
Архітектура деконструктивізму — це оприявнення гносеологічного розпачу перед світом, який ускладнився настільки, що нерозвиненому інтелекту годі зрозуміти його. Тож внаслідок ментального лінивства для самозаспокоєння обрано концепцію абсурдності реальності та всього, що у ній відбувається. Це стало світоглядною основою деконструктивізму, поєднавшись із прагненням до новацій, доти небачених і немислимих. Іноді деконструктивізм помилково ототожнюють із постмодернізмом на підставі одночасності їхньої появи й популярності. Насправді це протилежні за своїми принципами напрями, особливо у ставленні до культурної спадщини, історичного і просторового контексту, суспільних побажань і очікувань: постмодернізм усе це шанує і враховує, а деконструктивізм — ігнорує (прикладом є розширення Королівського музею Онтаріо у м. Торонто (Канада) за проєктом Д. Лібескінда; 2006–2007). Цей напрям дуже неоднорідний. Його адепти, схильні до парадоксальних архітектурних вирішень (цим особливо відзначаються роботи віденського архітектурного бюро Coop Himmelb(l)au та деякі твори Ф. Гері), іноді створюють і справжні витвори високого мистецтва архітектури. Це Танцюючий будинок у Празі, Гуггенгайма Соломона музей у Більбао (будівля), Новий музей Акрополя у м. Афінах Б. Чумі (див. Акрополя музей), музейні споруди в Німеччині Д. Лібескінда, низка споруд З. Хадід тощо.
В Україні
Віденське архітектурне бюро Coop Himmelb(l)au після початку тимчасової окупації Криму Російською Федерацією за завданням окупаційного уряду 2019–2020 опрацювало проєкт будівництва так званого оперного театру у м. Севастополі на мисі Кришталевому. Під час громадського обговорення проєкту севастопольські архітектори публічно визнали його «потворним». Посольство України в Австрії 2021 звернулося до керівництва бюро з пропозицією припинити співпрацю з країною-окупантом, проте отримало публічну брутальну відмову. Як наслідок проти керівників бюро введено санкції Указом Президента України 21.01.2022 № 19/2022. Попри це і незважаючи на російсько-українську війну Coop Himmelb(l)au продовжує роботи в РФ, зокрема створюючи хокейний стадіон у м. Санкт-Петербурзі та музей і театр у м. Кемерово, ігноруючи міжнародний бойкот країни-агресора.
Література
- Johnson P., Wigley M. Deconstructivist Architecture. New York : The Museum of Modern Art, 1988. 104 p.
- Стародубцева Л. Архітектура постмодернізму: Історія. Теорія. Практика. Київ : Спалах, 1998. С. 113–114.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 232–234.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 66.
- Tschumi B. Architecture and Disjunction. Orléans : HYX, 2014. 188 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Деконструктивізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Деконструктивізм (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.06.2025
