Архітектури теорія

Архітектури теорія — галузь архітектурної науки, яка узагальнює всі знання, що стосуються архітектури, її природи, сутності, особливостей, загальних закономірностей, складових (проектування будівель і споруд, містобудування, дизайн, фахова освіта).

Архітектури теорія спирається на досягнення природничих, суспільних і технічних наук. Тісно пов’язана з історією архітектури, оскільки теоретичні дослідження виконуються на основі історичних матеріалів, а історія архітектури засновується на узагальненнях і висновках, зроблених у рамках теорії архітектури. Включає теорію архітектурної композиції. Одним з перших відомих нам теоретиків архітектури був римський військовий інженер Вітрувій, автор праці «10 книг про архітектуру».

У 15–16 ст. архітектури теорію розвивали італійські архітектори доби Відродження (Л. Б. Альберті, А. Палладіо, Дж. Б. да Віньйола). В Україні архітектури теорію у кін. 20 – на поч. 21 ст. розвивали Юрій Миколайович Євреїнов (1932–1990), Абрам Павлович Мардер (1931–2013), Андрій Олександрович Пучков (1970 р.н.)

Література

  1. Некрасов А. Теория архитектуры. Москва : Стройиздат, 1994. 480 с.
  2. Євреїнов Ю. Теорія архітектури // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ, 1995.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Архітектури теорія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архітектури теорія (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.04.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ