Григорій IV
Григо́рій IV (лат. Gregorius IV; дата народження невідома, близько 790, м. Рим, тепер Італія — 25.01.844, там само) — церковний діяч, Папа Римський, обраний 20.09.827, правив у 29.03.828 — 25.01.844.
|
Григорій IV (Gregorius IV) | |
|---|---|
| Місце народження | Рим |
| Смерть | 25.01.844 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | собор Святого Петра в Римі |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | церковне управління, дипломатія |
| Традиція/школа | християнство |
Життєпис
Про життєпис до обрання на папство відомо небагато.
Походив із родини римського патриція, що забезпечило не лише гідний рівень освіти, але й зв’язки у колах римської аристократії.
Розпочав служіння монахом-бенедиктинцем. Папа Пасхалій I призначив його іподияконом.
На момент обрання був кардиналом-пресвітером базиліки Сан-Марко в Римі. Намагався уникнути призначення, вважаючи себе негідним високої посади.
Одразу після смерті свого попередника папи Валентина (у вересні 827), був висунутий знаттю і обраний єпископом Риму. Проте посів папський престол і отримав єпископське свячення лише після схвалення процедури виборів імператором Людовиком I Благочестивим 29.03.828. Імовірно, кандидатура папи викликала опір римського духовенства. Таке довге очікування інтронізації, а також санкціонована імператором місія з розслідування дотримання канонічних норм під час виборів стали певним прецедентом в історії папства.
Був похований у базиліці Святого Петра в Римі.
Діяльність
Відомий активною діяльністю в царині міждержавних відносин. Понтифікат припав на період зростання загроз для Римської церкви. Найбільшу небезпеку становили два чинники:
1) наближення розвалу імперії Каролінгів внаслідок династичної боротьби і міжусобних воєн;
2) експансія арабів-мусульман (836 сарацини захопили Сицилію, перетворивши її на плацдарм для нападів на Італію).
З метою захисту м. Рима та Італії Григорій IV спроєктував і побудував місто-фортецю поблизу старих укріплень в Остії, захищену бойовими машинами. Місто назвав на свою честь Григоріополіс, але топонім не прижився.
Упродовж більшої частини понтифікату був утягнутий у сварки між Людовиком І Благочестивим і його синами. Миротворчі зусилля папи щодо залагодження конфлікту в імператорській родині не мали успіху. Понад те, конфлікт поглибився після народження у 823 сина Карла (див. Карл II Лисий) від другого шлюбу, який також став спадкоємцем династії Каролінгів. Після драматичного позбавлення Людовика І Благочестивого трону військові дії всередині імперії сягнули щонайбільшої гостроти (830–834) і неуникно вели до її розпаду. Смерть імператора (840) не зупинила громадянську війну, за Верденським договором 843 імперія була розділена на три частини між Лотарем І, Карлом ІІ Лисим, Людовиком ІІ Німецьким.
Від початку понтифікату Григорій IV спрямовував також свої зусилля на підтримку євангелізації народів у західній, північній і східній частинах Європи. 831 Григорій IV призначив єпископом Гамбурга ченця-бенедиктинця Ансґара (відомий як св. Оскар, «апостол Півночі») і, вручивши йому паллій, зробив папським легатом у Скандинавії та для всіх слов’янських народів. Також підтримував архієпископів Зальцбурга, Кентербері та Градо.
До здобутків Григорія IV відносять масштабні будівельні та реставраційні роботи в м. Римі, які сприяли розвитку міської та сакральної архітектури.
За його наказом у базиліку Святого Петра було перенесено мощі Григорія І Великого, а також мощі святих Себастьяна, Горгонія і Тібуртія, які розмістили в окремих вівтарях.
Папа офіційно запровадив у літургійному календарі Римської церкви святкування Дня всіх святих.
Додатково
За Григорія IV було відновлено акведуки (востаннє ремонтні роботи проводили за часів папи Адріана І), що дозволило не лише функціонувати млинам, але й живити фонтан в атріумі базиліки Святого Петра. 833 з ініціативи та коштом папи було перебудовано базиліку Сан-Марко в Римі, де реставрували тріумфальну арку й апсиду, прикрасили інтер’єри мозаїкою у візантійському стилі із зображеннями Ісуса Христа, папи Марка та самого Григорія IV, апостолів і святих. Серед інших відреставрованих за наказом понтифіка будівель — римські базиліки Санті-Козма-е-Даміано, Санта-Марія-ін-Трастевере, Сан-Джорджо-ін-Велабро тощо. Розпочав реставрацію Латеранського палацу.
Література
- Bonaccorsi I. Gregorio IV // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 1. P. 715–719.
- Duchesne L. I primi tempi dello Stato pontificio. Spoleto : Fondazione CISAM, 2010. 200 p.
- Scherer С. Der Pontifikat Gregors IV. (827–844). Vorstellungen und Wahrnehmungen päpstlichen Handelns im 9. Jahrhundert. Stuttgart : Anton Hiersemann, 2013. 345 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій IV // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій IV (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.08.2023
