Гражда

Гра́жда — комплекс житлового будинку і господарських споруд на Гуцульщині, які утворюють замкнутий прямокутний двір.

Гражда. Рисунок В. Самойловича

Двір гражди в Музеї народної архітектури і побуту Національного заповідника «Давній Галич»

Інші назви — замкнутий двір, «хата в брамах».

Зміст

1 Характеристика
2 Додатково
3 Література
4 Автор ВУЕ

Характеристика

Комплекс дерев’яних споруд, зведених у зрубних (див. Зруб) конструкціях, з глухими зовнішніми стінами, брамою і хвірткою. Центром була хата, що складалася з хоромів (сіней), двох житлових приміщень обабіч та комори. З тилу і з боків прилягали притули (приміщення для худоби), накриті спільним з хатою стрімким дахом. Уздовж головного фасаду хати був піднятий над землею ґанок у вигляді тераси під широким звисом хатнього даху. Вимощений кам’яними плитами двір перед хатою мав зрубну огорожу. До неї по периметру прилягали господарські приміщення — кліть (комора для харчів), стайня, хлів чи хлівець, дровітня, піддашшя у вигляді навісу чи критої галереї. Такий устрій селянського двору зумовлено суворими природно-кліматичними й соціальними умовами життя в Карпатах, де між житлами була значна відстань. У гражді компактне розташування усіх споруд, об’єднаних дахами, дозволяло поратися по господарству під час негоди, маючи захист як від неї, так і від лісових звірів та лихих людей.

Появу гражди як розвиненого типу житла в Карпатах датують 12–13 ст., хоча найдавніша науково зафіксована гражда датована 1692. Схожий тип селянського житла відомий на Поліссі, де він називається «окружний двір». Площа гражди від 120 до 400, іноді — до 600 кв. м. Відомі гражди (19 ст.) з двома і трьома дворами. У цьому разі двір перед хатою називали подвір’ям. Другий двір — задвір’я — призначався для худоби й був оточений стайнями. У третьому дворі містилася пасіка.

Додатково

Тепер окремі зразки гражд збереглися у музеях народної архітектури та побуту (у містах Львові, Києві, в Національному заповіднику «Давній Галич»). У с. Криворівня (Верховинський район, Івано-Франківська область) збереглася гражда Івана Харука початку 19 ст., в якій бував І. Франко.

Література

Самойлович В. Українське народне житло. Київ : Наукова думка, 1972. С. 20–21.
Народна архітектура Українських Карпат XV-XX ст. Київ : Наукова думка, 1987. С. 36–41.