Варшавчик, Грегорі
|
Варшавчик, Грегорі (Warchavchik, Gregori) | |
|---|---|
| Народження | 02.04.1896 |
| Місце народження | Одеса |
| Смерть | 27.07.1972 |
| Місце смерті | Сан-Паулу |
| Місце поховання | Сан-Паулу, Єврейське кладовище Віла-Маріана |
| Alma mater | Національний університет «Одеська політехніка», Римська академія образотворчого мистецтва |
| Місце діяльності | Бразилія |
| Напрями діяльності | архітектура, публіцистика |
Варша́вчик, Гре́горі (порт. Warchavchik, Gregori Ilych; укр. Варшавчик, Григорій Ілліч; 02.04.1896, м. Одеса, тепер Україна — 27.07.1972, м. Сан-Паулу, Бразилія) — архітектор і публіцист, перший у Бразилії представник модернізму, автор низки споруд.
Життєпис
Народився у заможній єврейській сім’ї, яка переїхала до м. Одеси з м. Каунаса (тепер Литва). Навчався архітектурі 1917–1918 в Одеському політехнічному інституті (тепер Національний університет «Одеська політехніка»), де 1917 виконав свій перший архітектурний проєкт. Виїхав до Італії 1918 і завершив архітектурну освіту за скороченою програмою в Римській академії образотворчого мистецтва, де навчався 1918–1920. Працював 1920–1923 помічником у провідного італійського архітектора М. П’ячентіні: за його дорученням 1922 керував будівельними роботами кінотеатру «Савоя» у м. Флоренції.
Емігрував до Бразилії 1923. Жив у м. Сан-Паулу, де 1927 одружився з донькою промисловця М. Ф. Клабіна, унаслідок чого став натуралізованим громадянином Бразилії. У той час промислова група «Клабін» створила найбільший у Латинській Америці комбінат з виробництва паперової продукції. Дружина Варшавчика М. Клабін Варшавчик (1896–1969; Бразилія) була співачкою і ландшафтним дизайнером, основоположницею модерністського ландшафтного дизайну в Бразилії; працювала разом із чоловіком.
Від 1927 проєктував і будував переважно житлові будинки у стилі архітектури сучасної (функціоналізму, модернізму), віддаючи перевагу простим геометричним формам. Певний час жив у м. Ріо-де-Жанейро, викладаючи архітектуру 1930–1932 у Національній школі образотворчого мистецтва. Суттєво вплинув як на її керівника, колегу-архітектора Л. Коста, так і на студентів, серед яких найвідомішим архітектором став О. Німеєр. Разом із Л. Костою створив 1931 проєктне бюро, в якому О. Німеєр зі студентської лави працював креслярем. Більшість його творів архітектури — у містах Сан-Паулу й Ріо-де-Жанейро. За Варшавчиком закріпилося визнання-визначення першого в Бразилії архітектора-модерніста. Тепер бразильські енциклопедичні джерела принципово представляють його як українського архітектора.
Діяльність
Варшавчик критично ставився до отриманої архітектурної освіти, назвавши її старомодною і підкресливши важливість самоосвіти. У статті «Про сучасну архітектуру» 1925, яка отримала широкий розголос, він висловив логічний комплекс аргументів на користь модернізму з огляду на те, що кожна історична епоха має свою «логіку краси», тож архітектура 1925 не може виглядати так само, як архітектура 1825. Разом із творчо близьким йому Ле Корбюзьє називав житловий будинок «машиною для життя», яка має бути перш за все функціональною. «Академічний» стиль (тобто історизм і еклектику) з уживанням декору вважав ірраціональним та марнотратним. Це був перший в історії Бразилії маніфест модернізму, який автор підкріпив практичною діяльністю, проєктуючи й споруджуючи особняки (так звані модерністські будинки). Цим Варшавчик заклав основу своєрідного бразильського модернізму в архітектурі 20 ст., що отримав міжнародне визнання. У своїх будовах він разом із дружиною, яка виконувала ландшафтний дизайн прилеглої території, поступово відійшов від сухого геометризму, властивого європейським модерністам, на користь більш плавних ліній і форм з урахуванням рельєфу місцевості та природного оточення. Ле Корбюзьє, відвідавши 1929 модерністський будинок Варшавчиків на вул. Ітаполіс у м. Сан-Паулу, який тоді ще будували, настільки високо оцінив творчість його, що визначив представником не тільки Бразилії, а й усієї Латинської Америки на Міжнародному конгресі сучасної архітектури 1930. Зазначений будинок у завершеному вигляді було представлено на спеціальній виставці, яка викликала ажіотаж у пресі й спопуляризувала новаторську архітектурну стилістику в Бразилії (тепер це архітектурна пам’ятка національного значення).
Брав участь у 16 національних і міжнародних архітектурних виставках. Автор близько 30 статей архітектурної тематики в журналах і газетах.
Т в о р и (усі, крім першого, — у Бразилії):
- ескізний проєкт мавзолею в Одесі 1917 (не реалізовано);
- власний житловий будинок (так званий Модерністський) на вул. Санта-Крус 1927–1929;
- особняк Кандідо да Сілва 1929;
- модерністські будинки на вул. Ітаполіс та Бахія 1930 (усі — у м. Сан-Паулу);
- модерністський будинок Ріо 1931;
- робітниче селище Гамбоа 1933 (усі — у м. Ріо-де-Жанейро) ;
- багатоквартирний житловий будинок 1939;
- штаб-квартира спортивного клубу Атлетіко Паулістано 1950;
- житловий будинок на проспекті Ріо-Бранку 1954 (усі — у м. Сан-Паулу).
|
Визнання
Кілька так званих модерністських будинків Варшавчика визнано пам’ятками культурної спадщини Бразилії.
Джерела
- Mayer de Aquino P. M. Warchavchic Acervo Fotográfico. 2 Bände. São Paulo : Edição Família Warchavchik, 2005. 520 р.
Література
- Mindlin H. E. Arquitetura moderna no Brasil. Rio de Janeiro : Colibris, 1956. 256 р.
- Ferraz G. Warchavchik e a introdução da nova arquitetura no Brasil: 1925 a 1940. São Paulo : Ed. Habitat, 1965. 278 р.
- Bruand Y. Aruitetura Contemporânea no Brasil. São Paulo : Perspectiva, 1981. 398 р.
- Cavalcanti L. When Brazil Was Modern: Guide to Architecture, 1928–1960. New York : Princeton Architectural Press, 2003. P. 348–349.
- Ferreira Martins C. Warchavchik: Arquitetura do século XX e outros escritos. São Paulo : Cosac Naify, 2006. 196 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Варшавчик, Грегорі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Варшавчик, Грегорі (дата звернення: 28.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.10.2026
