Бішкек

Бішке́к (кирг., рос. Бишкек) — місто, столиця Киргизстану, адміністративний центр Чуйської області.

Географічне положення

Місто розташоване на півночі Киргизстану, поблизу північного підніжжя Киргизького хребта, що є частиною гірської системи Тянь-Шаню, у Чуйській долині, на висоті близько 750–900 м над рівнем моря. Територія — близько 170 км², разом з агломерацією — понад 300 км².

Історична довідка

Археологічні знахідки свідчать про існування стоянок первісних людей ще у 5–4 тис. до н. е. З початком залізного віку на території Киргизстану утворилися племінні союзи саків (7–3 ст. до н. е.) та усунів (3 ст. до н. е. — 5 ст. н. е.). Ці племена також оселилися вздовж річок Аламедін і Ала-Арча. Кургани та гробниці збереглися до пізніших часів.

Місцевість була розташована на перетині важливих торговельних шляхів, зокрема Великого шовкового шляху. У середньовіччі на місці майбутнього міста існувало кілька караван-сараїв і форпостів, що обслуговували торгові каравани.

В усних переказах існує легенда про заснування міста у 17–18 ст. Бішкеком баатиром, на честь якого згодом назвали фортецю, але вчені не знайшли підтвердження цього факту у письмових джерелах і документах. Серед можливих варіантів походження назви міста: а) від согдійсько-ірансько-таджицького пишгах, пешгох або бишгах, тюркизованого в пішпек або бішпек — місце чи помешкання перед гаєм, з согдійсько-іранського піш, таджицького пеш — перед, передня частина (чогось), передній та гах або гох — місце, помешкання, обитель; бише чи беш — гай, хаща, зарості; б) від тюркського биш, бес — п’ять і беек, биiк — високий, тобто п’ять високих вершин.

Глинобитний форт Пішпек був заснований 1825 кокандським ханом (див. Кокандське ханство). Він виконував функцію військового укріплення та збору податків з місцевого кочового населення. 1862 форт був захоплений і зруйнований військами Російської імперії за підтримки місцевих киргизьких племен, які прагнули звільнитися від влади Кокандського ханства. 1864 на місці зруйнованого форту російська адміністрація заснувала станцію, згодом село Пішпек, яке швидко розвивалося як центр землеробства й торгівлі. 29.04.1878 надано статус міста. У 1878–1924 — повітове місто Семиріченської (з 1922 Джетісуйської) області. У 1924–1926 — центр Кара-Киргизької (з 1925 Киргизької) автономної області у складі РСФРР. Після смерті воєначальника М. Фрунзе місто 1926 було перейменоване на його честь — Фрунзе. Того ж року воно стало столицею Киргизької Автономної Соціалістичної Радянської Республіки у складі РСФРР, після перетворення 1936 Киргизької Автономної Соціалістичної Радянської Республіки на союзну республіку, — Киргизької Радянської Соціалістичної Республіки в складі СРСР. У радянський період місто забудовувалося, розвивалися промисловість (провідні галузі — машинобудування, зокрема сільськогосподарське, електротехнічне, верстато-, приладобудування), транспорт, освіта і культура. Під час Другої світової війни до столиці Киргизії приїхали тисячі мешканців окупованих нацистською Німеччиною районів УРСР і РРФСР, а також прифронтових областей, були евакуйовані підприємства (зокрема, Луганський патронний завод, Одеська джутова фабрика, Первомайський завод сільськогосподарських машин з м. Бердянська тощо) та установи (науково-дослідні інститути АН СРСР — Інститут еволюційної морфології, Інститут фізіології рослин, Інститут біохімії, Інститут генетики), заклади освіти (Харківський медичний інститут тощо), дитячі будинки. Згодом на базі евакуйованих підприємств створювалися нові заводи. У ці роки місто стало провідним науковим центром СРСР, у серпні 1943 тут відкрито Киргизьку філію АН СРСР. Організована медична допомога, зокрема евакогоспіталь № 1081 за 1942–1943 прийняв 53 воєнно-санітарні потяги.

Місто Фрунзе було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора (1978). У 1981–1982 навчальному році тут функціонувало 82 загальноосвітні школи (73,6 тис. учнів), 11 музичних та художніх шкіл, 14 середніх спеціальних навчальних закладів (22 тис. учнів), 17 професійно-технічних училищ (12,9 тис. учнів). У 8 закладах вищої освіти навчалося 46,5 тис. студентів. У місті працювало 87 масових бібліотек з фондом 3 млн. одиниць зберігання, 4 театри, 4 музеї, цирк, 19 дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

05.02.1991 місту було повернуто його історичну назву — Бішкек. Після проголошення незалежності Киргизстану 31.08.1991 Бішкек став столицею суверенної держави. 30–31.08.1992 у приміщенні Киргизької державної філармонії імені Т. Сатилганова проходив Перший всесвітній курултай киргизів. Бішкек став центром Тюльпанової революції (2005), яка призвела до політичних змін у країні. Тут відбулися також заворушення 2010.

Місто приймало низку міжнародних самітів: 3-й саміт Організації тюркських держав (28.08.1995), 2-й саміт Тюркської ради «Співробітництво в освіті, науці та культурі» (23.08.2012), 11-й саміт Організації тюркських держав (06.11.2024). У столиці Киргизстану також відбулося засідання Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав (13.10.2023).

Населення

Загальна кількість населення — бл. 1 145 000 осіб (2023, оцінка), густота — понад 7 700 осіб/км².

Склад населення за етнічними групами (2009, перепис): киргизи (близько 66,16 %), росіяни (22,98 %), уйгури (1,60 %), узбеки (1,41 %), корейці (1,44 %), татари (1,52 %), казахи (1,08 %), дунгани (0,48 %), українці (0,96 %), турки (0,38 %), азербайджанці (0,26 %), німці (0,31 %), таджики (0,10 %), туркмени (0,08 %), вірмени (0,06 %), білоруси (0,08 %), євреї (0,06 %), інші (1,05 %).

Таблиця. Склад населення за етнічними групами

Національність	Кількість	Частка (%)
Киргизи	552 957	66,16 %
Росіяни	192 080	22,98 %
Уйгури	13 380	1,60 %
Узбеки	11 801	1,41 %
Корейці	12 014	1,44 %
Татари	12 712	1,52 %
Казахи	9 013	1,08 %
Дунгани	4 040	0,48 %
Українці	7 987	0,96 %
Турки	3 149	0,38 %
Азербайджанці	2 142	0,26 %
Німці	2 554	0,31 %
Таджики	817	0,10 %
Туркмени	703	0,08 %
Вірмени	512	0,06 %
Білоруси	638	0,08 %
Євреї	498	0,06 %
Інші	8 746	1,05 %

За релігійними групами (2014, соціологічні дослідження): мусульмани (66 %), християни — православні, п’ятидесятники, баптисти, євангельські християни, «харизмати», пресвітеріани, лютерани, свідки Єгови тощо (21 %), інші віросповідання (3 %), атеїсти (10 %). У місті діють бл. 50 мечетей, 4 православні храми. За даними соціологічних досліджень (2014) лише 45 % вірян відвідують мечеть або церкву, 32 % мусульман регулярно здійснюють намаз, 31 % мусульман і 15 % християн дотримують священний піст.

За статевими групами: жінки (53,7 %), чоловіки (46,3 %).

Населення стабільно зростає, це один із найдинамічніших мегаполісів Центральної Азії. Середньорічний приріст — приблизно 2–2,5 %. Основними причинами є висока внутрішня міграція з інших регіонів Киргизстану, природний приріст населення, урбанізація й економічна активність у столиці.

Клімат

Клімат — різко континентальний із сухим літом і помірно холодною зимою. Середньорічна температура повітря — +12,2 °C. Середня температура січня становить –1,7 °C, однак можливі зниження до –30 °C. Середня температура липня — +25,3 °C. В окремі роки температура сягає +40–42 °C.

Середня кількість сонячних днів на рік — 322 дні. Середньорічна швидкість вітру — 1,7 м/с.

Середньорічна вологість повітря — 60%. Середньорічна кількість опадів атмосферних — 451 мм. Більшість опадів випадає навесні та восени, найменше — влітку. Сніговий покрив взимку нестійкий.

Господарство

Промисловість

Бішкек — ключовий економічний центр Киргизстану, на території якого зосереджено значну частину промислового потенціалу країни. Основні галузі промисловості — машинобудування, металообробна промисловість, текстильна промисловість, харчова промисловість і хімічна промисловість.

У структурі промислового сектору також виробництво холодильного обладнання та моторобудування. Працюють підприємства, що спеціалізуються на виробництві одягу й текстильних виробів, переважно орієнтовані на експорт до країн Співдружності Незалежних Держав.

Підприємства харчової промисловості виготовляють продукти широкого вжитку для місцевого споживача та зовнішнього ринку; хімічної — продукцію побутової хімії та матеріали для промислового використання тощо. У місті також функціонують компанії, які займаються дистрибуцією фармацевтичної продукції та представляють інтереси міжнародних медичних брендів на внутрішньому ринку Киргизстану.

Cеред підприємств міста: Бішкекська ТЕЦ (з 1960), Бішкекський машинобудівний завод (заснований 1795 у м. Луганську), Бішкекський завод ЕОМ (заснований 1969), Бішкекський дослідно-експериментальний завод гірничорозвідувальної техніки (заснований 1948), Киргизько-корейська панчішно-шкарпеткова фабрика «Байпак» тощо.

Вільна економічна зона «Бішкек» функціонує з 1996, розташована на трьох ділянках (загальна площа майже 350 га). До складу входять 102 компанії-резиденти, які виробляють понад 100 найменувань продукції, зокрема електро- та світлотехнічні товари, лакофарбову продукцію, будівельні матеріали, швейні вироби, сонячні та опалювальні системи тощо.

Сфера послуг

Сфера послуг у Бішкеку охоплює роздрібну торгівлю, громадське харчування, готельне господарство та обслуговування туристів. У місті діють торгові майданчики, зокрема Ошський ринок — один із найдавніших і найбільших у місті, ринок Дордой, що є одним із найбільших оптово-роздрібних ринків у Центральній Азії. Банківська система включає 21 банк.

Розвинені мережі ресторанного та готельного бізнесу, які обслуговують як місцеве населення, так і відвідувачів з інших регіонів і країн.

Туризм орієнтований на внутрішні та зовнішні потоки. Бішкек щорічно приймає десятки тисяч туристів. Місто приваблює культурною спадщиною, архітектурними пам’ятками, а також зручним розташуванням поблизу природних туристичних маршрутів і гірських ландшафтів Тянь-Шаню.

Транспорт

Бішкек має вигідне транспортно-географічне положення — місто перетинають важливі автомобільні та залізничні шляхи, що з’єднують Киргизстан із сусідніми країнами Центральної Азії.

Функціонує міжнародний аеропорт «Манас», розташований за 23 км на північний захід від міста. Уведений в експлуатацію 1975. Пропускна здатність — 750 пасажирів на годину, 100 тис. т вантажів на годину. Аеропорт обслуговує внутрішні та міжнародні рейси, зокрема до Казахстану, Туреччини, РФ, ОАЄ, Індії та країн Європи.

Вокзал залізничний і станція Бішкек-2 функціонують з 1938, здійснюються пасажирські та вантажні перевезення у напрямках Алмати, Астани та інших міст.

Автомобільні магістралі з’єднують Бішкек з основними містами країни та регіону: Токмак, Кемін, Кант, Ош, Нарин, Джалал-Абад та ін. З Бішкекського автовокзалу автобуси вирушають не лише внутрішніми, а й міжнародними маршрутами — до Казахстану, РФ.

Міський громадський транспорт включає автобуси, тролейбуси та маршрутні таксі. Крім того, діють приватні служби таксі та сервіси онлайн-замовлення, які надають послуги з перевезення пасажирів.

Наука та освіта

Бішкек є провідним науково-освітнім центром Киргизстану. У місті розташована Національна академія наук Киргизької Республіки, заснована 1954 на базі Киргизького філіалу АН СРСР. Функціонують 18 університетів, 20 інститутів, 9 академій, серед них: Киргизький національний університет імені Жусупа Баласагина (заснований 1925); Киргизький державний технічний університет імені І. Раззакова (заснований 1954); Киргизька державна юридична академія (заснована 2003); Американський університет у Центральній Азії (заснований 1997); Киргизько-російський слов’янський університет імені Б. М. Єльцина (заснований 1993); Киргизький національний аграрний університет імені К. І. Скрябіна (заснований 1933); Науково-дослідний університет Киргизький економічний університет імені Муси Рискулбекова (заснований 1997); Міжнародний університет інноваційних технологій (заснований 2006); Киргизький державний університет культури та мистецтв імені Б. Бейшеналієвої (заснований 1967); Бішкекський державний університет імені академіка К. Карасаєва (заснований 1979); Киргизький державний університет будівництва, транспорту і архітектури (заснований 1992); Киргизька державна медична академія імені І. К. Ахунбаєва (заснована 1939); Академічний консорціум «Міжнародний університет Киргизстану» (заснований 1993); Міжнародний університет «Ала-Тоо» (заснований 1996); Киргизько-турецький університет «Манас» (заснований 1995); Національна академія мистецтв Киргизької Республіки імені Тургунбая Садикова (заснована 1991); Інститут стратегічних інформаційних технологій в освіті (заснований 2003); Інститут соціального розвитку та підприємництва (заснований 2003); Киргизько-німецький інститут прикладної інформатики (заснований 2004); Університет Адам / Бішкекська фінансово-економічна академія (заснована 1994); Академія туризму (заснована 1994); Військовий інститут Збройних Сил Киргизької Республіки імені Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта К. Усенбекова (заснований 1941); Міжнародна академія управління, права, фінансів і бізнесу (заснована 2000); Киргизько-казахський університет (заснований 2012); Киргизька національна консерваторія імені К. Молдобасанова (заснована 1993); Міжнародний Кувейтський університет (заснований 1999); Академія МВС Киргизької Республіки імені Е. А. Алієва (заснована 1969); Ісламський університет Киргизстану (з 1993).

Культура та мистецтво

Бишкек — центр національної культури Киргизстану. У місті функціонують понад 20 бібліотек: Національна бібліотека Киргизької Республіки імені Аликула Осмонова (заснована 1934), Республіканська бібліотека для дітей та юнацтва імені К. Баялінова (заснована 1954), Центральна наукова медична бібліотека (заснована 1946), Державна патентно-технічна бібліотека (заснована 1967) та інші.

Діють 17 музеїв різного профілю, у них розміщено понад 182 тис. експонатів (на 2021): Національний історичний музей Киргизької Республіки (заснований 1925), Киргизький національний музей образотворчих мистецтв імені Гапара Айтієва (заснований 1935; від 2021 запроваджено екскурсію у супроводі україномовного аудіогіда), Зоологічний музей Біолого-ґрунтового інституту НАН Киргизстану (заснований 1946), Геологічний музей Інституту гірничої справи та гірничих технологій (заснований 1954), Меморіальний будинок-музей М. В. Фрунзе (заснований 1925), Меморіальний будинок-музей художника С. О. Чуйкова (заснований 1987), Меморіальний будинок-музей скульптора О. М. Мануйлової (заснований 2000) та ін.

Театральне мистецтво репрезентують установи: Киргизький національний академічний драматичний театр імені Т. Абдумомунова (заснований 1926), Киргизький театр опери та балету імені А. Малдибаєва (заснований 1937), Киргизький державний театр ляльок імені М. Жангазієва (заснований 1938), Бішкекський міський драматичний театр імені А. Умуралієва (заснований 1993), Державний театр молоді та юного глядача імені Б. Кидикеєвої (заснований 1929), Молодіжний театр «Тунгуч» імені Ж. Сейдакматової, Державний академічний російський театр драми імені Ч. Айтматова (заснований 1935).

Головною концертною сценою країни є Киргизька національна філармонія імені Т. Сатилганова (заснована 1936). У її складі 10 творчих колективів, зокрема Великий симфонічний оркестр. Функціонує кіностудія «Киргизфільм» (заснована 1941), що відіграє значну роль у розвитку національного кінематографа.

У столиці регулярно відбуваються міжнародні культурні події. Серед них найвідомішим є Бішкекський міжнародний джаз-фестиваль «Джаз. Бішкек. Весна» (заснований 2006), що об’єднує виконавців з країн Центральної Азії, Європи та інших регіонів світу. Проводяться також кінофестивалі, виставки, дні культури, ярмарки та молодіжні творчі форуми.

Архітектура

План проєктного розташування міста Пішпека затверджено 31.08.1878 військовим губернатором Семиреченської області генерал-лейтенантом Г. Колпаківським (1819; тепер Україна — 1889; тепер РФ). Просте у своїй основі планування вдало вписувалося в навколишню місцевість. Його вулична сітка була розбита в шаховому порядку, сприяла влаштуванню мережі ариків і природної вентиляції вулиць. Це було місто європейського типу з високим щаблем розвитку містобудівного мистецтва. Традиції цього планування збережені та вдосконалені у сучасному Бішкеку. В історичній частині міста збереглися окремі споруди кінця 19 — початку 20 століття, зокрема будинки купців, адміністративні та навчальні корпуси.

Серед визначних архітектурних об’єктів — будівля Жогорку Кенеша (Верховної Ради), в якій розміщується парламент Киргизької Республіки. Зведена у стилі модернізму (1985, архітектори О. Зусик, Р. Мухамадієв, У. Алимкулов, О. Лазарєв, С. Султанов). Центральною площею міста є Ала-Тоо, сформована у 1980. У 2011 тут встановлено пам’ятник Манасу (скульптор Б. Садиков), що став одним із символів національної державності.

До зразків радянського архітектурного спадку належить будівля Киргизької національної філармонії імені Т. Сатилганова (1980, архітектор О. Печенкін), виконана в характерному для того часу стилі з елементами національного декору. Перед входом встановлено архітектурно-скульптурну композицію «Манас» (1981, скульптор Т. Садиков, архітектор О. Печенкін).

Площа Перемоги — громадська площа в центрі міста, присвячена Перемозі у Другій світовій війні (Великій Вітчизняній війні в киргизькій історіографії). На площі встановлено монумент у вигляді статуї жінки, яка чекає на повернення чоловіка з війни додому (1985, скульптори Т. Садиков, М. Анікушкін, архітектори В. Лизенко, В. Бухаєв). Площа часто стає місцем проведення мітингів, пам’ятних заходів та урочистостей, особливо у дні військових свят.

Серед пам’ятників міста: письменникам Ч. Айтматову (2011, скульптор Н. Мамай), М. Ауезову (2001, скульптор Т. Садиков, архітектор Є. Писарський), артисту балету Ч. Базарбаєву (2011, скульптор М. Огобаєв), актрисі Т. Турсунбаєвій (2014, скульптори О. Усебаєв, Т. Медеров) тощо.

У місті є низка культових споруд. Центральна соборна мечеть Бішкека, збудована в стилі османської архітектури за підтримки Туреччини (2012‒2017, архітектор У. Таньєлі), — найбільша в Киргизстані та Центральній Азії (на 2025). Головний храм Бішкекської та Киргизької єпархій — кафедральний Свято-Воскресенський собор (зведено 1944‒1947, архітектори В. Верюжський, А. Нежурін). Парк Карагачевий гай на північному сході міста (закладений 1881) включений до списку пам’яток історії, культури та природи Киргизії (з 2002).

У пострадянський період архітектура Бішкека зазнала значної трансформації: активно зводяться сучасні житлові комплекси, бізнес-центри, торговельні та адміністративні будівлі, зокрема в районах нової забудови. Ведеться реконструкція центральних вулиць і формування нових громадських просторів.

Спорт

У місті працюють спортивні комплекси, секції з єдиноборств, футболу. Найбільшим стадіоном є стадіон імені Долона Омурзакова (відкритий 1941; місткість 23 тис. глядачів), що використовується для проведення матчів національної збірної та головних футбольних турнірів. Від 2010 тут базується футбольний клуб «Дордой» (заснований 1997) — багаторазовий чемпіон Киргизстану та один із найуспішніших клубів країни.

Центром багатьох змагань з боротьби, боксу, гімнастики, баскетболу та інших видів спорту є Палац спорту імені Кожомкула (1974, архітектори В. Маруков, М. Костін) із залою на 3 тис. глядачів.

У місті діяв іподром «Ак-Кула», що приймав традиційні кінні змагання (з 1947, архітектор В. Нусов). Навесні 2024 на околиці міста почали будувати новий іподром. Бішкекська школа кінного спорту заснована 1954.

Працюють 12 дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву з секціями з 35 видів спорту, у них займаються близько 9 тис. дітей та підлітків (на 2022).

Киргизька державна академія фізичної культури та спорту (заснована 1955) забезпечує фахову підготовку тренерських і викладацьких кадрів у галузі спорту.

У місті відбувалися Центальноазійські ігри 1999, Чемпіонат світу з самбо 2022, Чемпіонати Азії з боротьби 2007, 2018 і 2024, Чемпіонат Азії з дзюдо 2021.

Україніка

Міста Бішкек і Київ уклали угоду про співробітництво 02.10.1997. У місті діє українське культурне товариство Киргизької Республіки «Берегиня» (засноване 1993) — працює над збереженням української культури та традицій серед діаспори в Киргизстані.

Персоналії

У місті народилися: воєначальник, радянський діяч М. Фрунзе, композитор І. Поклад, художник В. Ареф’єв та ін. Працювали: художниця О. Павленко (у 1933–1935, створювала фрески для урядового палацу); художник А. Ареф’єв (у 1949–1971, головним художником театру опери та балету). Тут мешкав останні роки життя, помер і похований фізик, винахідник Б. Грабовський.

Джерела

1. Демографический ежегодник Кыргызской Республики 2019–2023. Бишкек : Национальный статистический комитет Кыргызской Республики, 2024. 310 с. URL: https://stat.gov.kg/ru/publications/demograficheskij-ezhegodnik-kyrgyzskoj-respubliki/
2. National Statistical Committee of the Kyrgyz Republic. URL: https://stat.gov.kg/en/

Література

1. Малабаев Дж. М. Бишкек: столица Кыргызстана. Бишкек : Эркин-Тоо, 2001. 303 с.
2. Обзор соблюдения свободы вероисповедания в Кыргызской Республике / Под ред. А. Алишевой. Бишкек : Общественный фонд «Открытая позиция», 2013. 54 с. URL: https://www.osce.org/files/f/documents/8/9/124811.pdf
3. Насритдинов Э., Эсенаманова Н. Религиозная безопасность в Кыргызской Республике. Бишкек : [б. и.], 2014. 64 с. URL: https://carnegie-production-assets.s3.amazonaws.com/static/files/ReligiousSecurityinKyrgyzstan.pdf
4. Alymbaev M. Az urbanizáció kérdései Kirgizisztánban: Biskek új települései // Különleges Bánásmód. 2024. № 10 (Special Issue). P. 35–45.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бішкек // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бішкек (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.05.2025