Павленко, Оксана Трохимівна
Павле́нко, Окса́на Трохи́мівна (12.01.1895, с. Валява, тепер Черкаського району Черкаської області, Україна — 21.04.1991, м. Москва, Росія) — художниця-авангардистка. Представниця фрескового мистецтва, майстер монументального живопису й живопису станкового, художньої кераміки та рисунку. Учениця М. Бойчука.
|
Павленко, Оксана Трохимівна | |
|---|---|
| Народження | 12.01.1895 |
| Місце народження | Валява |
| Смерть | 21.04.1991 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво |
| Традиція/школа | Бойчукізм |
Зміст
Життєпис
Початкову освіту отримала у дівочій Черкаській гімназії. 1914 вступила до Київського художнього училища. 1917 зарахована до новоствореної Української академії мистецтва (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Першими наставниками були Ф. Красицький (1914–1917) та Ф. Кричевський (1917–1918). У колі ровесників, згодом представників модернізму українського — І. Падалки, А. Петрицького, К. Єлеви — формувалися її ранні погляди на проблематику мистецтва. 1918 перевелася до майстерні монументального живопису М. Бойчука. Узяла участь у художньо-монументальному оформленні Київського оперного театру (1919) до 1-го Всеукраїнського з’їзду волосних виконкомів, Харківського оперного театру до 5-го Всеукраїнського з’їзду Рад (1921). Від 1921 брала участь в академічних, республіканських, всесоюзних та закордонних виставках.
1922–1927 викладала живопис, рисунок і кераміку в Межигірському художньо-керамічному технікумі (реорганізований 1928). Займалася громадською діяльність, відстоювала права жінок, брала участь у конференціях та зібраннях. Від 1925 — член Асоціації революційного мистецтва України.
1929 отримала офіційне запрошення на викладацьку роботу у Вищі художньо-технічні майстерні в м. Москві. Від того часу жила і працювала у м. Москві, викладала в Інституті силікатів (1929–1931), Поліграфічному інституті (1931–1933; тепер Московська державна академія друку), вела заняття з фрескового живопису в Московському вищому художньо-промисловому училищі (1950–1951, тепер Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова).
Творчість
Від 1919 (разом з іншими студентами М. Бойчука) взяла участь у розписах Луцьких казарм у м. Києві, а згодом — в експериментальних стінописах академічних аудиторій (знищені після реорганізації 1934). Від того часу формувалися її формалістичні пріоритети, що в постійній практиці закріпилися в стратегії стилістики неовізантизму (див. Неовізантійський стиль).
Найсприятливішими для індивідуальної творчості Павленко були 1922–1927, коли вона викладала в Межигірському мистецько-керамічному технікумі (директором був В. Седляр). Художниця створила низку станкових картин і рисунків, якими розвинула концепцію монументальної школи малярства авторськими інтонаціями. Вони розкрилися в тематиці українського народного життя, мотивах традиційного побуту, фольклористичних алюзіях, проникливих жіночих образах. Одним із ключових полотен раннього періоду творчості стала «Петрівчанська мадонна» (1922), сповнена імпресії авторського ліричного національного світогляду. Ця ж ціннісно-тематична лінія розвинута в низці інших творів, зокрема «Дівчина з відром» (1923), «Невдача» (1926), «Селянка з дівчинкою» (1926–1927), «Марійка» (1928) та ін.
У м. Москві художниця виконала численні розписи радянських виставкових павільйонів на Всесоюзних сільськогосподарських виставках (1938–1940, 1951–1954), керувала майстернею фрески при будівництві Палацу Рад (проєкт не здійснений), створила низку фресок в Урядовому палаці у м. Фрунзе (1933–1935; тепер м. Бішкек, Киргизстан) та на інших обʼєктах. Розробила ескізи і стала автором проєкту герба Киргизької РСР. Спільною специфікою цих праць була офіційна тоталітарна ідеологія, яка сковувала творчий потенціал художниці та не давала їй можливості системно розвивати концепцію неовізантизму.
1933–1935 Павленко відвідала УСРР, для участі в розписах Харківського червонозаводського державного українського драматичного театру (діяв 1927–1933), де створила тричастинну композицію «Фізкультура і спорт».
1970 у Львівській картинній галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького) відбулась виставка творів Павленко (організатори Ю. Савко [нар. 1944; тепер Україна], Б. Возницький). У каталозі-проспекті виставки зафіксовано 148 творів олійного та акварельного живопису і графіки. Серед експонатів — унікальні малюнки 1918–1920 («Маже хату», «Сіє муку», «Ліплять пиріжки», «Прачки», «Сліпа бабуся»), ескізи керамічних виробів, плакатів та монументальних розписів, портретні студії, численні композиційні пошуки. До значимих належать класичні для М. Бойчука та його учнів (див. Бойчукісти) мотиви-сцени: «Біля криниці», «Під яблунею», синтезовані образи селянок під час праці тощо. Було експоновано натурні портрети В. Седляра, Ж. Діндо (1902; тепер Польща — 1953; тепер Україна), О. Іванової, І. Падалки, ілюстраційні аркуші до поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка. Частина творів таврована комуністичною агітацією, якою почалося знищення самобутності українського національного мистецтва в 1930-х.
Визнання
Роботи Павленко зберігаються у Національному художньому музеї України та в Черкаському художньому музеї.
У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається особовий фонд художниці (№ 356).
1991–1992 в містах Києві та Львові відбулися посмертні персональні виставки творів.
Мистецький доробок
Картини: «Марійка», «Жниця», «Тіпає Коноплі» (усі — 1920); «Дівчина з яблуками», «Вулична перекупка» (обидві — початок 1920-х); «Мітинг у селі Нові Петрівці», «Зарисовки з натури» (1922); «Ескіз керамічного посуду», «У хаті», «Під яблунею», «Делегатки» (усі — 1920-ті);
«Комсомолка» (1927), «Пишуть гасло» (початок 1930-х), «Хай живе 8 березня!» (1930–1931), «Збори делегаток» (1933), «На березі» (1950-ті).
Станкові темперні роботи: «Ліплять пиріжки» (1918), «Дівчина з Деренківців», «Автопортрет» (обидві — 1920), «Петрівчанська мадонна» (1922), «Дівчина з відром» (1923), «Марійка» (1928).
Малюнки: «У консультації», «Відпочинок в маневрах» (обидва — 1928), «Селянка з дитиною» (1926–1927), «Ескіз керамічного посуду» (1920-ті).
Монументальні розписи: «Фізкультура і спорт в СРСР» (1933–1935), фреска «Війна» (1944), фреска «Мир» (1949), «Ляся. Портрет художниці» (1943), «Автопортрет» (1968).
Портрети: «Майстер-кераміст Межигірʼя» (1924), «М. Кашихін з книжками» (1927), «За читанням. Скульптор Жозефіна Діндо» (1928), «Чоловічий портрет» (1929), «Н. В. Яворська», «Задумався» (обидва — 1930), «Бела Уітц» (1930-ті), «Манасчі-співець киргизького народного епосу про Манаса» (1936).
Галерея
- Твори О. Павленко
Автопортрет, 1920 р.
Делегатки, 1920-ті рр.
Тіпає Коноплі, 1920 р.
Ліплять пиріжки, 1918 р.
Дівчина з яблуками, початок 1920-х рр.
Збори делегаток, 1933 р.
Селянка з дитиною, 1926-1927 рр.
Ескіз фрески "Фізкультура і спорт" (Харківський червонозаводський державний український драматичний театр, 1932-1934 рр.)
Петрівчанська мадонна, 1922 р.
Твори
- Виставка творів Оксани Павленко. Львів : Львівська обласна книжкова друкарня, 1970. 10 с.
- Оксана Павленко. Образи часу. Київ : Український фонд культури, 1988. 98 с.
Література
- Череватенко Л. «Промовте — життя моє — і стримайте сльози…»: (спогади О. Павленко) // Наука і культура. Україна. 1987. Вип. 21. С. 360–384.
- Череватенко Л. Півтора дзвоника до Оксани Трохимівни // Україна. 1989. № 20. С. 11–14.
- Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. Київ : Майстерня книги ; Оранта, 2010. 400 с.
- Плюхіна О. Традиції бойчукізму у творчості Оксани Павленко // Музейний альманах. 2011. Вип. 2. С. 49–52.
- Калита Н. Портрет: Оксана Павленко. Про бойчукізм, фемінізм і конструювання нового майбутнього // Your Art. 2019. URL: https://supportyourart.com/stories/oksana-pavlenko/
- Савко Ю. Оксана Павленко та Україна: Маловідомі сторінки біографії художниці // Народознавчі зошити. 2023. № 3. С. 719–730.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Савко Ю. Ф. Павленко, Оксана Трохимівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Павленко, Оксана Трохимівна (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.04.2025
