Білгород-Дністровський район
Бі́лгород-Дністро́вський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у складі Одеської області України
|
Білгород-Дністровський район | |
|---|---|
| Тип | район |
| Адміністративний центр | Білгород-Дністровський |
| Країна | Україна |
| Регіон країни | Одеська область |
| Площа (кв. км) | 5154,98 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 196,618 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 38,14 |
| Найбільші міста | Білгород-Дністровський |
| Адміністративні кордони | Ізмаїльський район, Болградський район, Одеський район |
| Міжнародні кордони | Молдова |
Зміст
Географічне положення
Розташований на південному заході Одеської області. На сході та північному сході омивається Дністровським лиманом; на півдні — Чорним морем; на південному заході межує з Ізмаїльським районом, на заході — Болградським районом, на півночі — з Молдовою. Площа — 5154,98 км².
Адміністративний поділ
До складу входять 16 територіальних громад: міські — Білгород-Дністровська, Татарбунарська; селищні — Саратська, Сергіївська; сільські — Дивізійська, Кароліно-Бугазька, Кулевчанська, Лиманська, Маразліївська, Мологівська, Петропавлівська, Плахтіївська, Старокозацька, Тузлівська, Успенівська, Шабівська. Об’єднує 134 населених пунктів. Адміністративний центр — м. Білгород-Дністровський.
Історична довідка
Перші постійні поселення на території сучасного Білгород-Дністровського району з’явилися в добу бронзового віку. У 6 ст. до н. е. на цих землях з’явилася давньогрецька колонія Офіуса, заснована вихідцями з Мілету (пізніше відома як Тіра). Колонія була типовим рабовласницьким полісом, який зберігав незалежність до 1 ст., а згодом увійшов до Понтійського царства. Місто занепало у 3 ст. н.е. У цей період через регіон проходить міграція готів, які, ймовірно, і зруйнували місто.
З середини 1 тис. н.е. на території сучасного Білгород-Дністровського району фіксується присутність слов’янських племен (ототожнюються з літописними тиверцями й уличами).
На межі 1–2 тис. осіле слов’янське населення регіону витіснили тюркомовні кочівники (спершу печеніги, пізніше половці). У 1 пол. 13 ст. територія району частково увійшла до складу Угорщини, а згодом — Золотої орди.
На межі 14–15 ст. регіон відійшов до Молдавського князівства, ставши його південною околицею. Наприкінці 15 ст. південна частина району опинилася в безпосередній залежності від Османської імперії, а північна — у складі Молдавського князівства (з початком 16 ст. у васальній залежності від Османської імперії).
1812 територія району увійшла до складу Російської імперії (див. Бухарестський мирний договір 1812) разом зі східною частиною Молдавського князівства, із якої було утворено Бессарабську область (пізніше — Бессарабську губернію). Упродовж наступного століття більшість сучасного району входила до складу Аккерманського повіту Бессарабської губернії (утворено 1828).
1918 територію колишньої Бессарабської губернії разом із землями сучасного Білгород-Дністровського району анексувала Румунія. У її складі було збережено поділ на повіти, на які поширилася традиційна румунська назва — жудець (зі зміною назви повітового центру м. Аккермана на м. Четатя-Албе змінилася й назва жудця — жудець Четатя-Албе). Унаслідок адміністративно-територіальної реформи 1938 територія району увійшла до новоутвореного цинуту Ністру з центром у м. Кишиневі.
Після приєднання території району до УРСР у складі СРСР (1940) на його землях утворено Білгород-Дністровський, Саратський і Татарбунарський райони (1940–1954 — Ізмаїльської області, згодом — Одеської області).
1941–1944 Румунія тимчасово відновила контроль над раніше втраченою територією Бессарабії, утворивши на ній Губернаторство Бессарабія (рум. Guvernământul Basarabiei). У межах губернаторства відновлено адміністративний поділ, що існував до 1938.
1944 територію району зайняли війська Третього Українського фронту Радянської армії. Землі району повторно увійшли до складу УРСР, при чому відновлено адміністративний поділ 1940.
1954 Білгород-Дністровський, Саратський і Татарбунарський райони, а також решту Ізмаїльської області, включено до складу Одеської області.
Після розпаду СРСР землі району залишилися у складі Одеської області України.
Під час адміністративно-територіальної реформи 2020 Білгород-Дністровський, Саратський і Татарбунарський райони об’єднано у Білгород-Дністровський район Одеської області із центром у м. Білгороді-Дністровському. До новоутвореного району також приєднано окремі населені пункти колишнього Тарутинського.
Російсько-українська війна
Бойових дій на цій території не відбувалося. Від 2022 унаслідок шести ракетних ударів по залізнично-автомобільному мосту через Дністровсько-Цареградське гирло р. Дністра (селище Затока) міст (одна з двох основних транспортних артерій, які з’єднують район з основною територією України) зазнав суттєвих пошкоджень. Після призупинення його експлуатації сполучення з районом здійснюється через автошлях М-15 (Одеса-Рені), який частково проходить Молдовою (через с. Паланка Штефан-Водського району). Винятком є с. Кароліно-Бугаз зі східного боку Бугазької коси.
Природа
Рельєф і корисні копалини
Район розташований у межах Причорноморської низовини. Північна частина являє собою хвилясту рівнину, тоді як південна — це рівнинна територія з лиманами, яка майже не розчленована долинами й балками.
Корисні копалини: будівельний камінь, вапняки, піски. Є лікувальні грязі Будацького лиману, джерела мінеральних вод.
Ґрунти
Найпоширеніші ґрунти — чорноземи південні, чорноземи звичайні (див. Чорноземи); рідше — ґрунти каштанові.
Річки
Основні річки — Дністер, Турунчук. Також протікають річки Алкалія, Каплань, Хаджидер тощо. На території району розташовані Дністровський лиман, група Тузлівських лиманів.
Клімат
Клімат — помірно-континентальний з теплим, сухим літом та м’якою зимою. Середня температура липня коливається від +23°C до +26°C, січня — від 0°C до +4°C. Сніговий покрив нестійкий, зими, як правило, малосніжні. Середня кількість опадів на рік 350–450 мм, більшість восени та весною. Вітри — морські бризи, північно-східні та південно-західні (особливо взимку).
Рослинний і тваринний світ
Рослинний і тваринний світ Білгород-Дністровського району є типовим для степової зони України. Степова рослинність домінує на значній частині території району. Зустрічаються: ковила, пирій, костриця валіська, а також степові чагарники. Є штучно створені лісосмуги, для захисту ґрунтів від ерозії та регулювання кліматичних умов. Основні породи дерев у цих лісосмугах — біла акація, клен, тополя, дуб, а також різні види чагарників. Вздовж Дністровського лиману зустрічається специфічна рослинність, характерна для прибережних і водно-болотних угідь. Тут ростуть очерет, осока, верба, а також рослини, адаптовані до засолених ґрунтів.
Типовими представниками тваринного світу є різноманітні степові гризуни, такі як ховрах, заєць, мишак степовий. Також є лисиця, тхір, ласка та інші невеликі хижі ссавці.
Серед птахів поширені жайворонок, перепілка, лелека білий, ластівка, мартин, чапля, сокіл, шуліка та інші.
Водні ресурси, зокрема Чорне море і Дністровський лиман, багаті на різні види риб. Найпоширеніші види: карась, лящ, короп, судак, бичок та інші.
Населення
Кількість населення становить 196 618 тис. осіб, міського — 69 942 тис., сільського — 126 676 тис. (2022, оцінка).
Господарство
Промисловість
Cтаном на 2024 провідні галузі промисловості — будівельна, легка, харчова.
У с. Шабо діє підприємство ТОВ «Завод Металіст-Шабо» з випуску металовиробів та конструкцій; у с. Салгани — ПрАТ «Еліпс» (виробляє пластмасові вироби) і цегельний завод. У с‑щі Сарата діє елеватор і лісомеліоративна станція. У 2018 агрохімічна компанія «Гросдорф» у співробітництві з виробничо-комерційною фірмою «Тігос» відкрила у селищі виробництво рідких добрив. У с-щі Татарбунари діє сукняна фабрика (виробляють очищену вовну, матраци, подушки тощо).
Підприємства харчової промисловості станом на 2024: ТОВ «Старокозацький сир» (с. Старокозаче) і Саратський завод продтоварів (переробка та консервування фруктів і овочів, виноробство). Найбільший виноробний завод району — «Промислово-торговельна компанія Шабо» (1 200 га виноградників) діє у с. Шабо (від 1822). До складу підприємства входять: «Винний дім SHABO», «Дім ігристих вин SHABO», «Коньячний дім SHABO». Виноробні заводи діють також у селищах Сарата (Саратський винзавод) і Татарбунари (ТМ «ВинЛюкс»).
Сільське господарство
Вирощують соняшник, цукрові буряки, зернові культури, виноград. Урожаї зерна досить високі — на рівні 42 ц з гектара. Розвинена м’ясо-молочна галузь, у якій значна роль належить приватним господарствам.
Сфера послуг
Станом на 2024 на узбережжі Будацького лиману розташована рекреаційна зона з розвинутою курортною інфраструктурою (с-ще Сергіївка, села Курортне, Приморське тощо). На морському узбережжі є курорти Затока і Кароліно-Бугаз. Діють дитячі літні табори, оздоровчі бальнеологічні комплекси, бази відпочинку, готелі та інші заклади сфери обслуговування різного рівня сервісу і комфорту. Розвинена мережа закладів харчування.
Транспорт
Територією району проходить європейський автошлях — Е87, регіональні автотраси — Р70, Р72. Налагоджено автобусне сполучення. Прокладено залізницю з вузловою станцією у м. Білгороді-Дністровському (головна залізнична станція району). Виконуються перевезення в приміському й далекому сполученнях. Білгород-Дністровський морський торговельний порт у гавані Дністровського лиману віддалений від моря на 14 км. Функціонує практично впродовж року.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
За даними Інформаційної системи управління освітою, на початок 2024 у Білгород-Дністровському районі діяло 36 закладів загальної середньої освіти та 37 — дошкільної. Два загальноосвітні заклади — міський академічний ліцей та школа № 3 (обидва — м. Білгород-Дністровський) потрапили у першу десятку найкращих шкіл Одеської області за підсумками проведення НМТ у 2023.
Діють фахові коледжі, ліцеї передвищої освіти: Білгород-Дністровський фаховий коледж природокористування, будівництва та комп’ютерних технологій (здійснює підготовку молодших бакалаврів за дев’ятьма спеціальностями); Білгород-Дністровська філія Одеського вищого професійного училища торгівлі та технології харчування; Білгород-Дністровський професійний будівельний ліцей; Білгород-Дністровський морський рибопромисловий фаховий коледж; Білгород-Дністровський медичний фаховий коледж (усі — м. Білгород-Дністровський) тощо.
Культура та мистецтво
У Білгород-Дністровському районі функціонують історико-краєзнавчі, історичні музеї: Білгород-Дністровський краєзнавчий музей (1940, м. Білгород-Дністровський), Татарбунарський історико-краєзнавчий музей (1949, с. Татарбунари), Саратський історико-краєзнавчий музей (селище Сарати), Шабівський краєзнавчий музей (с. Шабо) та ін.
Народний етнографічний музей «Голямата къща» (с. Зоря, тепер с. Камчик) знайомить із життям болгарських переселенців. У 2020 увійшов до Програми заходів в рамках реалізації Конвенції ЮНЕСКО «Про охорону нематеріальної культурної спадщини».
«Центр культури вина Шабо» (с. Шабо) — єдиний в Україні туристичний комплекс, який розташований безпосередньо на території діючого виноробного підприємства. У вересні 2011 під патронатом Ради Європи «Центр культури вина Шабо» став місцем проведення міжнародного форуму «Дні європейської спадщини», включений до європейської карти музеїв вина та названий культурною спадщиною Європи, член міжнародної «Асоціації з культурного та туристичного обміну».
Аккерманська фортеця — один з найпопулярніших туристичних об’єктів південної частини України. Тут проводять інсценовані вистави, пісенні фестивалі. Також фортеця часто служить знімальним майданчиком для історичних фільмів. Її краєвиди відображені більш ніж у 30 фільмах.
Музичний Фестиваль «Фортеця» щорічно проводиться в м. Білгород-Дністровський від 2004 до 2011. Ціллю події є збір коштів на реставрацію Білгород-Дністровської фортеці. 2010 через відсутність фінансування фестиваль не проводився.
Складники внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України у 2022:
- Міліна — традиція приготування страви «міліна» з тонкого тіста та начинки, випікається з яйцями та сметаною. Громада носіїв зосереджена навколо Етнографічного музею «Галямата кишта».
- Плацинда — культура приготування та споживання плацинди в селах долини річки Фрумушика, зокрема в селі Семисотка Білгород-Дністровського району, поширена серед молдован та румунів.
Релігія
Територію району здавна населяли різні етнорелігійні спільноти. У 15 ст. великі території аж до м. Білгород-Дністровського підлягали Галицькій митрополії. У часи перетворення міста на центр міжнародної торгівлі тут мешкали великі католицькі громади генуезців, венеціанців, візантійських купців, грекомовних євреїв, вірменів та ін.
У 17–18 ст. м. Білгород-Дністровський складався з 13-ти кварталів, серед яких були вірменський, грецький, циганський, але більшість — мусульманські. В Аккерманській фортеці знаходилася найстаріша Султанська мечеть (кінець 15 — початок 16 ст.), а сукупно у 2-й половині 18 ст. у місті діяло принаймні 10 мечетей. Важливе значення мала діяльність Грецької церкви (церква Івана Предтечі, з 2-ї половини 15 ст. — резиденції візантійського екзарха в Молдавському князівстві), Вірменської церкви (17 ст.), Хоральної синагоги (кінець 19 ст.) та інших культових споруд.
Станом на 2023 діють релігійні громади Української православної церкви (в єдності з Московським патріархатом; у Білгород-Дністровському благочинні налічували близько 30 храмів), Православної церкви України, християн віри євангельської, євангельської пресвітеріанської церкви, Вірменської апостольської церкви, юдейська тощо.
Архітектура
Архітектурні пам’ятки національного значення зосереджено у м. Білгороді-Дністровському, серед них найцінніша — Аккерманська фортеця. У кількох селах і містечках району збережено муровані православні церкви (й одна лютеранська кірха). Усі вони датовані кінцем 18 — початком 20 ст., вирішені у стилях класицизму або історизму і є пам’ятками архітектури місцевого значення (Крутоярівка, Миколаївка, Петрівка, Приморське, Руська Іванівка, Сарата, Старокозаче, Татарбунари, Шабо, Широке).
Спорт
Культивуються легка атлетика, акробатика, веслування на байдарках і каное, футбол, вільна боротьба, дзюдо. Масові спортивні заходи проводяться в оздоровчих таборах селищ Затока та Сергіївка.
2024 Білгород-Дністровська дитячо-юнацька спортивна школа відзначила свій ювілей — 70-річчя. У місті функціонують клуби за різними напрямами: карате, дзюдо, бокс, самбо, кікбоксинг, аеробіка, фітнес, мотоспорт, футбол, змішані єдиноборства, паверліфтинг, атлетична гімнастика, в яких займаються близько 1 тис. осіб.
Персоналії
У Білгород-Дністровському районі народились: боксер, олімпійський чемпіон В. Ломаченко, боксер, чемпіон світу Ю. Захарєєв, скульптор-портретист Г. Теннер (1889−1943), літературознавець П. Берков (всі м. Білгород-Дністровський); молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни Р. Гульченко (1986−2017, м. Татарбунари) та інші.
Література
- Кравченко А. А. Средневековый Белгород на Днестре (конец XIII–XIV вв.). Киев : Наукова думка, 1986. 128 с.
- Скочиляс І. Аспрокастрон-Білгород — кафедра Галицької митрополії у XIV ст. // Ruthenica. 2009. Т. 8. С. 120–137. URL: http://history.org.ua/JournALL/ruthenica/ruthenica_2009_8/5.pdf
- Красножон А. В. Фортеці і міста Північно-Західного Причорномор’я / За ред. А. В. Федорука. Одеса : Чорномор’я, 2018. 312 с.
- Центр культури вина Шабо, Білгород-Дністровський район // Білгород-Дністровська районна державна адміністрація. 2022. URL: https://bd-rda.od.gov.ua/czentr-kultury-vyna-shabo-bilgorod-dnistrovskyj-rajon/
- Всеукраїнський день краєзнавства: топ-7 музеїв Білгород-Дністровського району // Бесарабія INFORM. 2023. URL: https://bessarabiainform.com/2023/05/vseukrainskiy-den-kraeznavstva-top-7-muzeiv-bilgorod-dnistrovskogo-rayonu/
- У Білгороді-Дністровському пройшов урочистий захід до Дня фізичної культури і спорту України // Район. Білгород. 2024. URL: https://bilhorod.rayon.in.ua/news/741504-u-bilgorodi-dnistrovskomu-proyshov-urochistiy-zakhid-do-dnya-fizichnoi-kulturi-i-sportu-ukraini
- «Інтерактивна туристична мапа Західної Одещини (І-мапа)» // iMapa. URL: https://imapa.com.ua/pro-proekt
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білгород-Дністровський район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білгород-Дністровський район (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 27.10.2024
.jpg){kind=link}
