Борзна

Борзна. Герб
Борзна. Прапор

Борзна́ — місто, адміністративний центр Борзнянської міської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області України.

Борзна

Країна Україна
Область Чернігівська область
Засновано 1387
Чисельність населення (тис.осіб) 9,454
Територія (кв.км.) 10,8
Уродженці Алчевська, Христина Данилівна, Забіла, Віктор Миколайович, Куліш, Пантелеймон Олександрович, Барвінок, Ганна, Саєнко, Олександр Ферапонтович, Кальченко, Галина Никифорівна, Плющ, Іван Степанович


Географічне положення

Завантаження мапи…

Місто розташоване на півночі України, у східній частині Чернігівської області. Лежить на полого-хвилястій поверхні Придніпровської низовини в межах Новгород-Сіверського Полісся (на межі природних підзон мішаних лісів та лісостепу). Простягається вздовж берегів пригирлової ділянки р. Борзенки (права притока р. Борзни, басейн річок Десни та Дніпра). Висота над рівнем моря — близько 130 м, коливання відносних висот — до 10 м.

Відстань до районного центру (м. Ніжин) — близько 50 км автошляхами, до обласного центру (м. Чернігів) — 83 км (пряма) та 104 км (автомобільними дорогами), до м. Києва — 187 км.

Територія — 10,8 км²; площа територіальної громади (22 населених пункти) — 537,37 км².

Історична довідка

Територія міста заселена з давніх часів: на околицях виявлено курганні поховання доби бронзи та ранньозалізного віку (скіфського часу, 5 ст. до н. е.), поселення черняхівської культури (2–5 ст.), а також залишки укріпленого городища періоду Давньої Русі (8–13 ст.), зруйнованого 1239 під час монголо-татарської навали на Чернігово-Сіверську землю.

Наприкінці 15 ст. на цьому місці постав хутір Селище, який до середини 16 ст. розрісся в торгово-ремісниче містечко. Під сучасною назвою відоме з 1550-х. За панівною версією, назва походить від гідроніму місцевої р. Борзни (або Борзенки; з праслов’янського кореня *bъrzъ- — швидкий, прудкий, тобто річка зі швидкою течією). Існують інші гіпотези: від слова «борзина» (від старослов’ян. бързина — швидкість, бистрина) або з фіно-угорських мов (від основи vur — ліс).

За Деулінським перемир’ям 1618 Борзна відійшла до Речі Посполитої, згодом (після 1635) увійшла до новоствореного Чернігівського воєводства. У 1620-х містечко відігравало роль важливого локального торговельного центру, де торгували зерном, худобою та поташем. 1633 тимчасово захоплено військами московського боярина М. Б. Шеїна (кін. 1570-х — 1634; тепер РФ), проте за Поляновським миром 1634 повернуто Речі Посполитій. Того самого року Борзні надано магдебурзьке право, а також міський герб.

Із початком Хмельниччини (1648) — полкове місто новоствореного Борзнянського полку. За Зборівським договором 1649 полк ліквідовано, а Борзна стала сотенним містечком спершу Чернігівського, а з 1650 — Ніжинського полку (у цьому статусі перебувала до 1782). У 2-й половині 17 ст. зведено Борзнянську фортецю з дерев’яним замком, яку пізніше реконструювали та спорудили 10 п’ятикутних земляних бастіонів.

Місто стало ареною трагічних подій після Чорної ради 1663: у Борзні за наказом промосковського гетьмана І. Брюховецького страчено його політичних суперників — наказного гетьмана Я. Сомка, ніжинського полковника В. Золотаренка та інших козацьких старшин.

Від 1654 до 1780-х посаду борзнянських сотників майже спадково обіймали представники українського шляхетсько-старшинського роду Забіл (зокрема П. Забіла, С. Забіла та ін.).

У 18 ст. основою господарства Борзни було хліборобство, млинарство та промисли. Ремісники об’єднувалися в 5 цехів (м’ясний, ковальський, кравецький, ткацький і чоботарський). Тричі на рік влаштовували ярмарки тривалістю 2–3 тижні. 1763 було встановлено кріпосне право. 1781 після ліквідації полково-сотенного устрою Борзна набула статусу повітового міста Чернігівського намісництва, після ліквідації намісництв — центр повіту Малоросійської губернії (з 1796), згодом — Чернігівської губернії (з 1802). Відкрито повітове училище (1807). На прохання земської управи 1898 організовано школу садівництва, городництва і бджільництва 2-го розряду. Засновано жіночу гімназію (1906), вище початкове училище (1912, на базі повітового училища), того самого року реорганізовано на чоловічу гімназію.

Під час Української революції 1917–1921 влада в місті неодноразово змінювалася. Борзна почергово входила до складу Української Народної Республіки (УНР), Української Держави, переходила під контроль Червоної армії, потім на короткий час — військ А. Денікіна. Після остаточного захоплення червоними військами (кінець 1919) і встановлення радянської влади зберегла значення повітового центру.

1923–1965 — селище міського типу, адміністративний центр Борзенського району: 1923–1930 — у складі Конотопської округи; 1930–1932 — районний центр у підпорядкуванні республіканському центру [з 1932 — Чернігівської обл. після короткого (лютий — жовтень 1932) перебування у складі Київської області ].

Під час голодоморів (1932–1933, 1946–1947) та сталінського терору постраждали сотні містян і жителів навколишніх сіл.

У роки Другої світової війни перебувало під нацистською окупацією: окуповано 11.09.1941, звільнено 07.09.1943.

Тимчасово (упродовж грудня 1962 — січня 1965) у період реформи з укрупнення районів входила до складу Бахмацького району; на початку 1965 Борзенський район, уже під назвою Борзнянський, відновили у колишніх межах. 1966 Борзна набула статусу міста (віднесено до категорії міст районного підпорядкування).

У 1970-х містян під’єднали до центрального водопостачання. У 1980-х діяли підприємства: цегельний і лісопильний заводи, філія радіозаводу, харчовий комбінат, будівельна організація, районне об’єднання «Сільгосптехніка» хлібзавод, молокозавод. Працювали загальноосвітні та музична школи, школа-інтернат, Великозагорівський радгосп-технікум (з 1964, наступник школи садівництва, городництва і бджільництва, тепер Бортнянський аграрний фаховий коледж), лікарня, Будинок культури, 2 бібліотеки.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну місто перебувало під окупацією 25.02–30.03.2022. Упродовж 2022–2026 зазнає руйнувань внаслідок частих ворожих повітряних атак (пожежі, влучання у приватні та багатоквартирні будинки, транспортні засоби, об’єкти інфраструктури), порушень енерго- і водопостачання. Є жертви серед цивільного населення. Борзнянська громада надає активну допомогу фронту, завдяки об’єднанню зусиль мешканців, місцевої влади, бізнесу, волонтерського руху.

Населення

Загальна кількість населення — 9,454 тис. осіб (2022, оцінка), густота — приблизно 875 осіб/км². Кількість населення територіальної громади — 16,352 тис. осіб (2025, офіційна статистика).

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (97,05 %), росіяни (2,18 %), інші (0,77 %). Українську мову вважали рідною 97,80 % жителів, російську — 1,97 %, інші мови — 0,23 % (2001, перепис).

Населення зменшується (у 2001 в місті проживало 11 707 осіб).

Клімат

Клімат помірно континентальний, м’який, із достатнім зволоженням. Пересічна температура січня становить –7,4 °С, липня — +18,4 °С. Середньорічна кількість опадів — 575–600 мм.

Господарство

Промисловість

Основу промислового комплексу міста та громади становлять переробка сільськогосподарської продукції, харчове виробництво, будівельна індустрія та лісове господарство.

Серед провідних промислових суб’єктів: харчове підприємство ТОВ «Лира-Конд» (кондитерські вироби, борошняні вироби тривалого зберігання); ТОВ «АПБ-Цегла» (видобуток піску, гравію, глини, виробництво будівельних матеріалів); ДП «Борзнарайагролісгосп» (лісозаготівля, лісопильне виробництво, випуск дерев’яних столярних і будівельних конструкцій); ТОВ «Борзна Меркурій» (підприємство технічного обслуговування).

Аграрний сектор міста й прилеглої території спеціалізується на вирощуванні зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза звичайна), зернобобових та олійних (соняшник, ріпак, соя) культур. Агровиробництво здійснюють агрохолдингові підрозділи та фермерські господарства: ТОВ «Плиски-Агро», СТОВ «Авангард», ТОВ «Агроінвест — Натуральні продукти» тощо.

Сфера послуг

Комунальне обслуговування здійснюють спеціалізовані міські підприємства КП «Борзна-комунальник» (водопостачання та водовідведення), Борзнянське виробниче підприємство теплових мереж «Борзнатеплокомуненерго», комунальне підприємство «Борзна-Спорт», а також КП «Міське архітектурно-планувальне бюро». Функціонують Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) Борзнянської міської ради та Центр надання соціальних послуг.

Мережа закладів торгівлі охоплює супермаркети торговельних мереж («Фора», «Траш!»), міські універсальні магазини («Борзна маркет»), ринок та спеціалізовані крамниці. Працюють підприємства громадського харчування (ресторани, кафе, піцерії).

Медичні послуги надають некомерційні комунальні установи КНП «Борзнянська міська лікарня» (стаціонарна вторинна медична допомога, 111 ліжок) та КНП «Борзнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» з амбулаторною мережею.

Поштові та логістичні послуги представлені відділеннями операторів зв’язку «Укрпошта» та «Нова пошта». Банківське обслуговування забезпечують філії АТ «Ощадбанк», АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк».

Транспорт

Найближчі залізничні станції — Доч (розташована приблизно за 14 км від міста) і Плиски (за 21 км).

Основним видом транспорту є автомобільний. Борзна розташована за 2 км від автомобільного шляху міжнародного значення М02 Кіпті — Глухів — Бачівськ (складник європейського маршруту Е101). Місто має регулярне автобусне сполучення із селами Борзнянської громади і населеними пунктами Чернігівської та Сумської області. На 2026 основні підприємства пасажирського автомобільного транспорту: ПП «АТП Діліжанс СВ» і ТОВ «Автотранспортне підприємство 17448».

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Проводять прикладні науково-дослідні та селекційні роботи в галузях агрономії, захисту рослин, бджільництва та технологій зберігання й переробки сільськогосподарської продукції.

Освітній простір міста формують заклади фахової передвищої, загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти: Борзнянський аграрний фаховий коледж, три заклади загальної середньої освіти (Борзнянський ліцей, Борзнянська гімназія ім. Пантелеймона Куліша, ЗОШ І–ІІІ ступенів ім. Христини Алчевської); три заклади дошкільної освіти; дитяча музична школа та дитячо-юнацька спортивна школа.

Бібліотечна мережа включає Борзнянську центральну бібліотеку (заснована 1870 як повітова земська публічна бібліотека, одна з найдавніших у Чернігівській області) та Публічну бібліотеку Борзнянської міської ради.

Культура та мистецтво

Культурне життя міста репрезентують музейні установи національного та регіонального значення:

  • Борзнянський народний історико-краєзнавчий музей (відкрито 1962, відновлений на початку 1990-х), зберігає 1 700 експонатів (предметів побуту, одягу тощо);
  • Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» (відкрито 1996 у будинку, де проживала родина Саєнків), філія Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана);
  • Чернігівський обласний історико-меморіальний музей-заповідник П. Куліша «Ганнина пустинь» (с. Оленівка; відкрито 2002 на місці колишньої садиби П. Куліша та Г. Барвінок).

Центром самодіяльної народної творчості є Борзнянський міський будинок культури.

Архітектура

Місто зберегло нерегулярне ландшафтне розпланування, сформоване протягом 17–18 ст., з криволінійними вулицями, прокладеними відповідно до вигинів рельєфу місцевості.

Центральна частина міста зазнала реконструкції на початку 19 ст., наслідком чого стали кілька кварталів з регулярним прямокутно-прямолінійним розплануванням, характерним для епохи класицизму. Забудова — малоповерхова, садибна з окремими 2- та 5-ти поверховими багатоквартирними житловими будинками.

Збережено кілька старовинних мурованих споруд, які є архітектурними домінантами в забудові. Серед них найцінніша — Миколаївська церква (1763–1768) у стилі українського бароко з дзвіницею, прибудованою 1864. Храм розширено 1903, частково поруйновано за радянської доби та відбудовано за незалежної України. Зразком еклектики у храмовому будівництві є церква Рідзва Христового (1905).

Історико-архітектурну цінність мають громадські споруди — вище початкове училище, згодом чоловіча гімназія (тепер гімназія ім. Пантелеймона Куліша) та будівля школи садівництва (тепер Борзнянський аграрний фаховий коледж).

Історичну садибну забудову 2-ї пол. 19 ст. репрезентує садиба художника О. Саєнка (тепер його художньо-меморіальний музей). Спадком радянської доби є забудова центральної площі з універмагом 1960-х та адміністративними спорудами.

Спорт

У місті культивують футбол, волейбол, футзал, настільний теніс, важку та легку атлетику. Фізичну підготовку юнацтва здійснює Борзнянська дитячо-юнацька спортивна школа (заснована 2005).

Центром спортивного життя є міський стадіон «Колос», з 2022 — імені Сергія Іващенка (на честь місцевого організатора спорту). Спортивний комплекс включає стандартне футбольне поле із природним трав’яним покриттям, бігові легкоатлетичні доріжки, майданчики для ігрових видів спорту та трибуни на 500 місць.

Персоналії

Уродженці міста та околиць: освітянка, організаторка народної освіти, меценатка Х. Алчевська; військовий і громадсько-політичний діяч, член Української Центральної Ради, полковник Армії УНР І. І. Андрущенко (1890; тепер Україна — після 1941; Аргентина); керівник визвольного повстання проти Речі Посполитої на Правобережній Україні полковник С. Палій; мовознавець, поет і громадський діяч М. Д. Гладкий (1885; тепер Україна — 1942; тепер РФ); поет доби Розстріляного відродження А. А. Олійник (1902–1936; тепер Україна); літературний критик і журналіст В. П. Дяченко (1951–2021; Україна); поет-романтик В. Забіла; письменник, перекладач, історик П. Куліш, разом із дружиною, письменницею та фольклористкою Г. Барвінок (с. Оленівка; подружжя тут і поховано); митець-монументаліст, народний художник України О. Саєнко; скульпторка, народна художниця УРСР, лауреатка Шевченківської премії Г. Кальченко; державний і політичний діяч, Герой України І. Плющ та ін.

Борзну відвідував 1847 Т. Шевченко, де гостював у художників і родини Забіл, був боярином на весіллі П. Куліша й Г. Барвінок.

Джерела

Література

  1. Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1972. Т. 26: Чернігівська область С. 198–211.
  2. Коваль А. П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. Київ : Либідь, 2001. 302 с.
  3. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. Київ : Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. 452 с.
  4. Івченко А. Міста України: 30 років незалежності. Київ : Гурович В. Г., 2022. 200 с.
  5. Місто Борзна Чернігівської області // Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного. URL: https://dnabb.kyiv.ua/podorozhuiuchy-mistamy/chernihivska-oblast/misto-borzna-chernihivskoi-oblasti/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Борзна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борзна (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2026

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Борзна&oldid=449667
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶