Брюховецький, Іван Мартинович
Брюхове́цький, Іва́н (бл. 1623, невідомо — 17.06.1668, поблизу с. Диканька, тепер селище Полтавського району Полтавської області, Україна) — політичний і військовий діяч, гетьман Лівобережної України (1663–1668).
|
Брюховецький, Іван Мартинович | |
|---|---|
| Народження | бл. 1623«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1623. |
| Місце народження | |
| Смерть | 17.06.1668 |
| Місце смерті | Полтавська область |
| Напрями діяльності | військова справа і політика |
Життєпис і діяльність
Народився, імовірно, у збіднілій шляхетській родині (див. Шляхта).
Після початку Хмельниччини виконував обов’язки «старшого слуги» гетьмана
Б.-З. Хмельницького й опікувався вихованням гетьманича Ю. Хмельницького.
За дорученням гетьманського уряду виконував важливі дипломатичні завдання. Так, 1656 очолював посольство до Трансільванії, 1658 — до Речі Посполитої.
Навесні 1659 Брюховецький перебрався на Запорозьку Січ, де агітував проти гетьмана І. Виговського й на користь свого вихованця Ю. Хмельницького. Утім після обрання Ю. Хмельницького на гетьманство у жовтні 1659 не повернувся до Гетьманату. Залишившись на Січі, він почав провадити самостійну діяльність. Наприкінці 1659 обраний кошовим отаманом, за рік — кошовим гетьманом.
Боротьба за владу
Восени 1660 після переходу Ю. Хмельницького під зверхність польського короля Яна ІІ Казимира агітував запорожців зберігати вірність російському цареві Олексію Михайловичу. У цей час він першим із кошових отаманів відвідав м. Москву (тепер РФ), засвідчивши вірність запорожців цареві і продемонструвавши власну політичну лояльність династії Романових.
В умовах територіального розпаду Гетьманату здобуте таким чином політичне реноме дозволило Брюховецькому включитися в боротьбу за булаву гетьмана Лівобережної України, забезпечивши собі підтримку російського уряду.
Під час офіційних перемовин із представниками російського царя Брюховецький висловлювався за посилення владних повноважень царської адміністрації в Україні, обмеження повновладдя гетьмана й козацької старшини і навіть заміну виборного козацького гетьмана вищим сановником з оточення царя. Уміло розігрував карту можливої «зради» цареві з боку своїх опонентів у боротьбі за гетьманство — Я. Сомка і В. Золотаренка.
Досконало володіючи прийомами популістської (див. Популізм) риторики, обіцяв зупинити соціальну і майнову диференціацію суспільства, обмежити всевладдя старшини, розширити межі міського самоврядування. Це дозволило йому схилити на свій бік не лише запорожців, а й рядове козацтво, міщан і селян Лівобережної України.
Вдало проведена агітаційна кампанія дозволила Брюховецькому у червні 1663 винести питання обрання гетьмана на загальностанову («чорну») раду. Лівобережна старшина не мала впливу на перебіг ради, натомість істотно посилювалася роль охлократичної стихії.
Поширювана Брюховецьким інформація щодо «зрадливості» його опонентів забезпечила прибуття на раду загонів війська російського царя. У вирішальний момент останнє підтримало Брюховецького, вирішивши цим результат протистояння.
Гетьманування
Заволодівши гетьманською булавою і приборкавши опозицію, Брюховецький фактично відмовився від задекларованих раніше гасел. Він розгорнув діяльність, спрямовану на зміцнення гетьманської влади, підпорядкування міського населення козацькій адміністрації, обмеження впливу запорозького козацтва на політичне життя Гетьманату, впорядкування фінансової справи, обмеження втручання царських воєвод в українські внутрішньополітичні справи.
Він також намагався підпорядкувати своєму впливу Правобережну Україну. Це видавалося можливим з огляду на успішне відбиття спільно з російськими військами наступу військ польського короля і правобережного гетьмана П. Тетері на Лівобережжя взимку 1663–1664.
Зустрівши опір намірам зміцнити гетьманську владу, Брюховецький спробував досягти цієї мети за допомогою уряду Олексія Михайловича. У вересні 1665 він першим із гетьманів здійснив офіційний візит до м. Москви. Наслідком цього стало не зміцнення гетьманської влади, а її подальше обмеження, зафіксоване в так званих Московських статтях 1665. За ними гетьман втрачав владу над некозацьким населенням Лівобережжя, яке переходило під зверхність воєвод царя. У відання воєвод також передавалася фінансова система, посилювали їхні функції у сфері судочинства.
Оприлюднення умов нового українсько-російського договору і спроби втілити його призвели до стрімкого падіння авторитету гетьмана. Прагнучи втримати важелі влади, у січні 1668 Брюховецький оголосив про розрив із Московським царством і об’єднання з правобережним Гетьманатом. За його наказом розпочалося витіснення російських гарнізонів із Лівобережної України. Водночас гетьман відправив посольства з пропозиціями щодо спільних дій проти Московської держави до Османської імперії, Кримського ханства та на р. Дон.
Попри кардинальну зовнішньополітичну переорієнтацію Брюховецького, запобігти втраті гетьманської булави йому не вдалося. 07.06.1668 поблизу с. Диканьки на Полтавщині під час зустрічі військ Правобережної та Лівобережної України Брюховецький загинув від рук лівобережних козаків.
Література
- Єгунова С. Гетьманство Брюховецкого // Киевская старина. 1885. Т. 12. С. 545–596.
- Яковлів А. Українсько-московські договори в XVІІ–XVІІІ віках. Варшава : Друкарня Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, 1934. 178 с.
- Горобець В. М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини ХVIІ — першої чверті XVIII ст. Київ : Інститут Історії України HAH України, 1995. 70 с.
- Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654–1664. Київ : Інститут історії України, 2001. 533 с.
- Горобець В. Злет і падіння Івана Брюховецького // Україна Incognita. Київ : Факт, 2002. С. 108–111.
- Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах, 1648–1714 рр. Київ ; Нью-Йорк : Інститут історії України НАН України, 2003. 518 с.
- Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVІІ ст. (1648–1676 рр.). Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 447 с.
- Горобець В. Гетьман Руїни. Іван Брюховецький та Москва. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2017. 247 с.
- Горобець В. Гетьман Брюховецький. Життя у славі, владі та ганьбі. Київ : Парламентське видавництво, 2019. 440 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горобець В. М. Брюховецький, Іван Мартинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брюховецький, Іван Мартинович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.08.2024
.jpg){kind=link}