Богодухівський район
Богоду́хівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у складі Харківської області України.
|
Богодухівський район | |
|---|---|
| Тип | район |
| Адміністративний центр | Богодухів |
| Країна | Україна |
| Регіон країни | Харківська область |
| Площа (кв. км) | 4 508,1 км² |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 128,4 тис. осіб |
| Найбільші міста | Богодухів, Валки |
| Адміністративні кордони | Харківський район, Красноградський район, Полтавський район, Охтирський район |
| Міжнародні кордони | Білгородська область РФ |
Зміст
Географічне положення
Розташований у північно-західній частині Харківської області. Межує на північному сході та сході з Харківський районом; на півдні — Красноградським районом (обидва — Харківської області), на південному заході й заході — Полтавським районом Полтавської області; на північному заході — Охтирським районом Сумської області, на півночі — з Білгородською областю РФ. Площа — 4508,1 км².
Адміністративний поділ
До складу району входять 5 громад територіальних: міські — Богодухівська, Валківська; селищні — Золочівська, Коломацька, Краснокутська. Об’єднує 353 населені пункти. Адміністративний центр — м. Богодухів.
Історична довідка
Постійну присутність людей на території сучасного Богодухівського району фіксують з 4–3 тис. до н. е. (доба енеоліту). Цим часом датують численні курганні поховання (села Полкова-Микитівка, Олександрівка тощо). На землях району знайдено скіфські (див. Скіфи) поселення (6–3 ст. до н. е., у межах м. Богодухова, а також поблизу сіл Полкова Микитівка, Хрущова Микитівка, Губарівка та ін.) і поселення Черняхівської культури (3–6 ст., поблизу сіл Кручик і Лозова). У 7–8 ст. територія сучасного Богодухівського району входила до сфери впливу хозарів, а пізніше перебувала під владою печенігів (9–11 ст.) і половців (11–13 ст.).
У 1-й пол. 13 ст. під час монголо-татарської навали територія зазнала нещадного спустошення (див. Дике поле). Цими землями пролягав т. з. Муравський шлях (із Криму до кордонів з Московським царством), яким здійснювали набіги на Московію кримські та ногайські татари.
Упродовж наступних століть територія району не мала постійного населення. Була прикордонною зоною між Великим князівством Литовським (згодом Річчю Посполитою), Кримським ханатом і Московським царством.
У 2-й пол. 16 ст. розпочався процес переселення на ці землі українських селян і козаків («черкасів») і заснування ними слобід. Це відповідало стратегічним інтересам Московського царства, яке використовувало нове постійне населення як буфер на прикордонні з Кримським ханатом. При цьому поселенцям надавали податкові пільги, їх приймали в московське підданство. Формальна дата заснування м. Богодухова — 1662 (перший опис утвореної «черкасами»-переселенцями слободи). Перші згадки про інші численні населені пункти району відносять до середини 17 ст.
У 1681–1765 м. Богодухів було сотенним центром Охтирського полку.
У 1709 по р. Мерла пролягала лінія фронту шведських і російських військ; неподалік від м. Краснокутська відбулась битва росіян зі шведами.
Процес заселення району пожвавішав у середині та 2-й пол. 17 ст., у добу Руїни, коли сюди (і загалом до Слобожанщини) мігрували селяни Правобережної України. Після ліквідації полкового устрою на Слобожанщині (1765) територія Богодухівської сотні увійшла до складу новоутвореної Слобідсько-Української губернії, а м. Богодухів став центром Богодухівського комісарства.
Пізніше землі району входили до складу Харківського намісництва (1780–1796), відновленої Слобідсько-Української губернії (1796–1835), Харківської губернії (з 1835). Від 1780 м. Богодухів — центр Богодухівського повіту, межі якого в цілому відповідають території сучасного району. 1869 у с. Гути збудовано Первухінський цукровий завод (1881 мав потужність 100 т буряків на добу). У селах діяли невеликі винокурні, пивоварні, цегельні, цукропереробний та селітряний заводи. У м. Богодухові — цегельні заводи, паровий млин та численні ремісничі підприємства.
У січні 1918 більшість території району захопила Червона гвардія. Після укладення Берестейського миру район звільнено військами УНР за підтримки військ Німеччини. 18.11.1918 у м. Богодухові відбулася невдала спроба заколоту більшовицького підпілля. Після його придушення до 24.12.1918 місто й околиці лишалися під владою відновленої УНР. 24.12.1918 місто повторно захопили червоні війська. Упродовж січня вони встановили контроль над рештою території сучасного району. У березні — червні 1919 місто й околиці перебували під владою червоних військ, у складі новоутвореної УСРР. Упродовж 2-ї пол. 1919 район був зоною протистояння Червоної армії та військ А. Денікіна. У грудні 1919 територію району остаточно зайняли червоні війська. 1923 Богодухівський повіт розформовано, частина разом із м. Богодуховим увійшла до складу новоутвореного Богодухівського району Харківської губернії.
Після ліквідації губерній (1925) — у складі Харківської округи. Після ліквідації округ (1930) — у прямому підпорядкуванні республіканському центру.
Від 1932 — у складі Харківської області. Під час Голодомору 1932–1933 загинули кілька десятків тисяч мешканців району.
У період Другої світової війни тут тричі (у жовтні 1941, лютому, серпні 1943) відбувалися тяжкі бої. Під час окупації (жовтень 1941 — жовтень 1943) з території колишнього (ліквідованого 2020) Богодухівського району було вивезено на примусові роботи до Німеччини близько 4 190 осіб, колишнього Валківського району — бл. 1 860 осіб. У цей період уся територія району входила до зони військової адміністрації. Після звільнення від нацистів розпочалася відбудова району.
У радянські часи основна галузь економіки Богодухівського району — сільське господарство: вирощували зернові культури, соняшник, кукурудзу, цукрові буряки, овочі. Було розвинене тваринництво молочно-м’ясного напряму. Найбільше промислове підприємство — Первухінський цукровий комбінат (тепер ВАТ «Первухінський цукровий завод»), діяли Мурафський цукровий завод, Дублянський спиртзавод, Золочівський молокозавод, Краснокутський маслозавод, швейна та меблева фабрики, переробні підприємства. Розробляли Скворцовське газове родовище. У 1970-ті побудовано Воскресенівське (на р. Рябина) та Олександрівське водосховища (на р. Мокрий Мерчик, обидві річки — басейн Дніпра).
У сучасних межах район сформувався відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» (2020) шляхом об’єднання територій колишніх Богодухівського (1923‒2020), Валківського, Золочівського, Коломацького і Краснокутського районів.
Російсько-українська війна
Після початку повномасштабного вторгнення РФ (24.02.2022) найбільше постраждали прикордонні з Росією території, через які в Україну рухалися колони російських військ. Північна частина району була окупована, звільнена у вересні 2022 в ході контрнаступальної операції Збройних сил України. Упродовж років війни населені пункти району перебувають під майже щоденними ударами авіації, артилерії, ракетної зброї ворога. Поселення зазнали значних руйнувань житлового фонду, інфраструктури (зокрема шкіл і дитячих садків, медичних пунктів, амбулаторій, клубів, адміністративних будівель, частина з них не підлягає відновленню), пошкоджено сільгосппідприємства, господарські споруди, згоріли паливні склади. Знелюднено усі населені пункти, які розташовані на кордоні з РФ, зокрема села Уди, Червона Зоря, Окіп, Карасівка, Світличне, Калинове, Чорноглазівка та ін. Внаслідок бойових дій, обстрілів загинули і отримали поранення десятки цивільних мешканців.
Водночас у центральних і південних територіальних громадах району знайшли прихисток тисячі вимушених переселенців зі Сходу України (на 2023 офіційно було зареєстровано понад 17 тис.). Організовано постачання гуманітарної допомоги, розгорнувся волонтерський рух.
Природа
Район розташований у північно-східній частині Придніпровської низовини. Рельєф — хвиляста рівнина з легким нахилом в південно-західному (до басейну Дніпра) напрямку, розчленована річковими долинами, ярами та балками.
Корисні копалини
З корисних копалин: суглинки, глини (вогнетривкі, керамічні), піски (будівельні, формувальні, кварцеві), пісковики, гіпс, крейда, мергелі, подекуди трапляється торф. Є газове родовище, нафта. Наявні запаси питних і технічних підземних вод.
Ґрунти
У ґрунтовому покриві переважають чорноземи типові, звичайні глибокі, звичайні. У долинах рік — ґрунти опідзолені, багато луків та боліт.
Річки
Найбільша річка — Мерла (ліва притока Ворскли, басейн Дніпра). Також протікають річки Братениця, Івани, Коломак, Мерчик, Мокрий Мерчик, Орчик, Рябина тощо (усі — басейн Дніпра); Мжа, Болгар, Турушка, Одринка, Пересвітна, Водопій, Огулець, Любівка, Черемушанка (усі — басейн Сіверського Дінця). Території на обох берегах р. Мерли та в місці злиття річок Мерли та Мерчика входять до складу Слобожанського національного природного парку.
Є руслові водосховища — Олександрівське, Воскресенівське, понад 270 ставків (понад 2,7 тис. га водного дзеркала).
Клімат
Клімат помірно-континентальний з теплим, сухим літом та м’якою зимою. Середня температура липня +21°C, січня — -7°C.
Рослинний і тваринний світ
Рослинний і тваринний світ є типовим для лісостепової зони України.
За геоботанічним районуванням належить до Харківського округу дубових, липово-дубових лісів та лучних степів. Основна порода — дуб, ростуть ясен, клен, липа, береза, вільха, сосна. Тваринний світ багатий і різноманітний.
Є пам’ятки природно-заповідного фонду, серед яких Краснокутський дендропарк (один із найстаріших в Україні, с-ще Краснокутськ), національний природний парк «Слобожанський». Пам’ятки природи місцевого значення — дендропарк «Литвинівка» (с. Литвинівка); ботанічні заказники «Гутянський» (Володимирівське лісництво), «Шарівський» (с-ще Шарівка), «Гуртове» (с. Гуртове); ентомологічні заказники «Шейчина балка» (с. Сінне), «Степовий» (с. Степне), «Гришкове» (побл. с. Гришкове), «Гуртовівка (с. Гуртовівка), «Мурафський» (с. Мурафа.), «Ханделіївський» (поблизу с. Миколаївки), «Савранський» (побл. с. Благодатне), та ін.; загальнозоологічні — «Оберіг» (неподалік с-ща Краснокутськ) тощо; гідрологічні, як-от «Чернещинський» (біля с. Чернещина), Ілюхівський (біля с. Кузьмівки), Мерчицький (біля с-ща Старий Мерчик) та ін.
Населення
Загальна кількість населення — 128,4 тис. осіб (2020, за даними Богодухівської міської ради). За етнічним складом: переважна більшість — українці (за переписом 2001, кількість українців у колишніх адміністративних районах, що увійшли до складу Богодухівського — 83,8‒93,6 %); мешкали також росіяни, вірмени, поляки, азербайджанці, молдавани, німці, татари та ін.
Господарство
Сільське господарство
Вирішальне значення в економіці району має сільське господарство. Основну частку загальної площі земельного фонду становлять сільськогосподарські угіддя, а з них — орні землі. Майже половина посівних площ зайнято під зерновими і зернобобовими культурами, решта — під кормовими, технічними, овочевими культурами, сіножатями, пасовищами. Спеціалізація — вирощування зернових (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), соняшнику і цукрових буряків. Розвинене тваринництво м’ясо-молочного напряму (велика рогата худоба), свинарство, птахівництво. Діють сільськогосподарські підприємства різної форми власності, фермерські господарства.
Промисловість
Промислові підприємства та їхні філії орієнтовані головно на вир во харч. продукції та переробку сільгоспсировини. З-поміж них найбільші: ВАТ «Первухінський цукровий завод», ПАТ «Богодухівський м’ясокомбінат», ТОВ «Богодухівський молокозавод», ТОВ «Валківський молокозавод», ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор», ТОВ «Богодухівський завод «Продтовари», до травня 2025 діяло ЗАТ «Краснокутський маслозавод». Працює також Богодухівський електромеханічний завод ДНВП «Об’єднання «Комунар». У м. Валках діє ТОВ «Інтерфакт-Плюс», де виготовляють цеглу, черепицю та інші будівельні вироби з випаленої глини. У м. Краснокутську працює підприємство «Нова ера» з вирообництва та встановлення вікон, дверей, воріт тощо.
Сфера послуг
Розвинута торговельна мережа, є філії банків, готелі, поштові відділення та ін. Функціонують лікарні (у колишніх районних центрах), амбулаторії загальної практики сімейної медицини, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, шкірно-венеричний диспансер, санаторії (с-ще Шарівка, с. Ріпки), літні оздоровчі табори для дітей.
Транспорт
Пролягає залізнич. лінія Харків — Київ, міжнародний автомобільний шлях М 03, автошлях Харків — Суми. Протяжність автомобільних доріг загального користування місцевого значення — бл. 860 км (2020). Налагоджене сполучення рейсовими автобусами з м. Харкова.
Основним видом транспорту є автомобільний.
Освіта і наука
За даними Інформаційної системи управління освітою, у Богодухівському районі працюють 22 заклади дошкільної освіти, 19 закладів загальної середньої освіти, Богодухівський регіональний центр професійної освіти Харківської області, Краснокутський професійний аграрний ліцей, 1 заклад вищої освіти (Богодухівський медичний фаховий коледж). Засновано інклюзивно-ресурсні центри.
Від 1991 діяв дослідний завод Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут НАН України» (м. Валки), від 1968 працює Краснокутська дослідна станція садівництва (тепер Краснокутський науково-дослідний центр Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України).
Культура та мистецтво
Наявні бібліотеки та сільські філії, школи мистецтв, музичні школи (у колишніх районних центрах), будинки культури, сільські клуби.
Діють музеї: Богодухівський краєзнавчий (засн. 1983, м. Богодухів), Валківський краєзнавчий (1977, м. Валки), Золочівський історико-краєзнавчий (1977, с-ще Золочів), Пархомівський художній музей ім. П. Ф. Луньова (1955, с. Пархомівка), що є автономним відділом Харківського художнього музею.
Від кін. 19 ст. тут поширилося килимарське ремесло — традиції харківського коцарства (див. Коц). Мистецтво виготовлення народної звукової глиняної забавки «валківський свищик» внесено 2020 до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення: Шарівський парк і палацово-парковий комплекс (с-ще Шарівка), Наталіївський парк із садибою 19 ст. (с-ще Володимирівка), Старомерчицький парк с палацом Шидловських (с-ще Старий Мерчик).
Відкрито пам’ятники П. Грабовському (м. Валки), І. Мазепі (с-ще Коломак), Т. Шевченку (с-ще Золочів), пам’ятні знаки, присвячені Г. Сковороді, меморіали воїнам, загиблим у Другій світовій війні, жертвам фашизму; встановлено меморіальні дошки захисникам, полеглим у російсько-українській війні.
Діють громади Української православної церкви (в єдності з Московським патріархатом), Православної церкви України, євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови та ін.
Архітектура
Архітектурна спадщина району представлена мурованими спорудами кін. 18 — 20 ст. До нечисленних пам’яток архітектури та містобудування національного значення належать переважно панські садиби у стилях пізнього бароко та класицизму (садиба з палацом 1776 і парком кінця 18 ст. у с-щі Старий Мерчик), пізнього класицизму (садиба з палацом 1823 у с. Малижино), історизму (палацово-парковий ансамбль поч. 19 ст. — 1910 у с-щі Шарівка), а також рідкісні збережені православні церкви панських маєтків у с. Пархомівка (Покровська церква 1808 у стилі класицизму за проєктом арх. П. Ярославського), у с. Малижино (церква Успіння Богородиці 1823 у стилі класицизму) та у с-щі Володимирівка (Спаська церква 1911‒1913 у стилі модерн за проєктом арх. О. Щусєва).
Спорт
Найбільший спортивний комплекс району — стадіон «Колос» (м. Богодухів). Стадіон «Газовик» у с-щі Краснокутську — домашній стадіон харківського футбольного клубу «Геліос». Діє стадіон і спортивний комплекс у с-щі Золочеві.
Є ДЮСШ, фізкультурно-оздоровчі комплекси, літні оздоровчі табори для дітей.
Персоналії
Тут народилися: актор М. Андрусенко (с. Мирошниківка), поет, публіцист і перекладач П. Грабовський (с. Пушкарне, тепер Грабовське), письменниця і педагог М. Грінченко, кінооператор М. Чорний, кінорежисер В. Івченко (усі — м. Богодухів), письменник і музикант-бандурист В. Ємець (с-ще Шарівка), учений і громадський діяч В. Каразін (с. Кручик), поет і перекладач В. Кочевський (с. Різуненкове), Герой України М. Несольоний (с. Сніжків), письменники П. Панч (м. Валки) і М. Дашкієв (с-ще Краснокутськ), опер. співак М. Манойло (с. Манили), історик, академік НАН України П. Тронько (с. Заброди). З історією району пов’язані імена багатьох знаних діячів культури й науки: філософа і поета Г. Сковороди, винахідника Й. Тимченко та ін.
Додатково
- 2021 у м. Валках встановили національний рекорд: 375 людей влаштували одночасний пересвист на традиційній глиняній забавці — валківському свищику.
Література
- Слюсарский А. Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины ХVІІ–ХVІІІ вв. Харьков : Книжное издательство, 1964. 458 с.
- Багалій Д. І. Історія Слобідської України. Харків : Основа, 1990. 255 с.
- Бєляєв М. С., Чернігова Н. В. Наш край — Богодухівщина. Харків : Орігінал, 1993. 144 с.
- Богодухів: Збірник архівних документів і матеріалів / Упоряд.: Л. М. Момот, В. Г. Панкратьєва, В. В. Швець. Харків : Фоліо, 1995. 128 с.
- Историческая хронология Харьковской губернии / Сост. К. П. Щелков. Репринт. изд. Харьков : Изд-во “Сага”, 2007. 378 с.
- Маслійчук В. Л. Провінція на перехресті культур: дослідження з історії Слобідської України ХVІІ – ХІХ ст. Харків : Харківський приватний музей міської садиби, 2007. 400 с.
- Могилевська Н. М., Трипілець М. Я. З минулого, із безвісти... : спогади, документи, свідчення. Вид. 2-ге, допов. Харків : Друк, № 13, 2008. 407 с.
- Богодухів : до 350-річчя з часу заснування міста / Уклад.: Г. М. Єрофєєва, Л. О. Сашкова. Харків : Харківська обласна університетська наукова бібліотека, 2012. 219 с.
- Могилевська Н. М. Культурно-мистецький Богодухів ХХ сторіччя. Харків : Міськдрук, 2014. 135 с.
- Екологічний паспорт Харківської області 2020. URL: https://kharkivoda.gov.ua/content/documents/1110/110928/Attaches/ekologichniy_pasport_harkivskoyi_oblasti_za_2020_rik.pdf
- Рік війни в Богодухівському районі: зруйновані села та десятки тисяч переселенців // Слобідський край. 2023. URL: https://www.slk.kh.ua/oblast-online/bogoduhiv/rik-vijni-v-bogoduhivskomu-rajoni-zrujnovani-sela-ta-desatki-tisac-pereselenciv.html#google_vignette
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Богодухівський район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богодухівський район (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.11.2025
