Богодухів

Герб

Прапор

Богоду́хів — місто, адміністративний центр Богодухівської територіальної громади й Богодухівського району Харківської області України.

Богодухів
Країна	Україна
Область	Харківська область
Засновано	1662
Чисельність населення (тис.осіб)	14,8
Територія (кв.км.)	16,2
Уродженці	Грінченко, Марія Миколаївна, Чорний, Михайло Кирилович, Івченко, Віктор Iларiонович, Голубничий, Всеволод Сергійович

Зміст

1 Географічне положення
2 Історична довідка
- 2.1 Російсько-українська війна
3 Населення
4 Клімат
5 Господарство
6 Наука, освіта, культура
7 Спорт
8 Персоналії
9 Додатково
10 Джерела
11 Література
12 Автор ВУЕ

Географічне положення

Розташовано в північно-західній частині Харківської області, на берегах р. Мерло.

Відстань до м. Харкова — близько 60 км.

Територія — 16,2 км².

Історична довідка

Богодухів. Стара лікарня

Богодухів. Музична школа

Богодухів. Дзвони Чорнобиля

Уперше згадано в історичних джерелах 1571 як поселення Дяків Острог. Датою заснування міста вважається 1662, коли тут осіли понад 1200 переселенців на чолі з отаманом Тимофієм (Тимошем) Крисою та заснували тут слободу.

Про виникнення сучасної назви відомо кілька версій (від колишньої назви місцевості Богодухова гать, або Богодухове урочище, ймовірно, від прізвища Богодух, від назви першої спорудженої церкви Бога Духа Святого). На початок 19 ст. тут налічували 3 959 мешканців чоловічої статі, з них 392 купці, ремісники та ін. міщани. Розвивали ремесла, заохочували торгівлю; чимало жителів міста займалися чумацьким промислом.

У 1681–1765 — сотенний центр Охтирського полку. Швидкому економічному розвитку поселення сприяло вигідне географічне положення на головному шляху, що сполучав полкові міста Харків і Охтирку.

Від 1781 Богодухів мав статус повітового міста Харківського намісництва, потім відновленої Слобідсько-Української губернії.

1832–1923 — центр Харківського повіту Харківської губернії. На 1864 у місті мешкало 10 069 осіб, діяли 1 363 домових господарств, 5 православних церков, повітове та парафіяльне училища, лікарня, поштова станція, 5 цегельних заводів, паровий млин; відбувалось 6 ярмарків на рік.

Напередодні Першої світової війни це місто з малорозвинутою промисловістю. Тут працювали ватна фабрика і два парові млини.

Упродовж березня — вересня 1923 місто було адміністративним центром Богодухівської округи (повіту). Від 1923 — центр Богодухівського району. У 1930-х відкрито ветеринарний технікум, акушерську школу, комбінат з підготовки слюсарів, токарів та ковалів, школу механізаторів сільського господарства.

У роки Другої світової війни окуповано нацистами, звільнено 07.08.1943.Під час окупації у місті діяли підпілні групи опору. Німецькі окупанти стратили 222 мешканців міста, 345 юнаків та дівчат вивезли до Німеччини, зруйнували всі підприємства, 810 житлових будинків. Після звільнення міста почалася відбудова. Уже на поч. 1944 запрацювали шкірзавод, паровий млин, молокозавод, згодом була введена в дію районна електростанція.

У 1980-х діяли основні підприємства: ремонтний, 2 цегельні, асфальтовий, молочний заводи; м’ясокомбінат, плодоконсервний і побутового обслуговування комбінати, районне об’єднання «Сільгосптехніка»; 5 загальноосвітніх шкіл, медичне училище, 4 лікальські заклади. Функціонували Будинок культури, 14 клубів, 18 бібліотек.

Постановою Кабінету Міністрів України 2001 Богодухів занесено до списку історичних населених місць.

2020 затверджено адміністративним центром новоутвореного Богодухівського району й територіальної громади. У грудні 2022 рішенням міської ради у Богодухівській територіальній громаді перейменовано вулиці, площі, провулки тощо, назви яких були пов’язані з історією та культурою Росії, СРСР.

Російсько-українська війна

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну (24.02.2022; див. Російсько-українська війна) місто зазнавало обстрілів з боку військ агресора; унаслідок ворожих ударів пошкоджені об’єкти інфраструктури і промисловості, серед цивільного населення були загиблі й поранені.

У грудні 2022 рішенням міської ради у Богодухівській міській територіальній громаді перейменовано назви вулиць, площ, провулків і проїздів, що були пов’язані з історією та культурою Росії та СРСР.

Від початку повномасштабного вторгнення громада прихистила понад 17 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Із 2024 у місті діє Рада з питань внутрішньо переміщених осіб.

У місті розгорнувся волонтерський рух; функціонує Алея пам’яті, де увічнено імена полеглих захисників з Богодухівщини.

Населення

Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 14,8 тис. осіб, густота — близько 918 осіб/км².

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (92,1 %), росіяни (6,4 %), білоруси (0,4 %) та інші.

За статевими групами: чоловіки (47 %), жінки (53 %).

Українську мову вважали рідною 92,3 % осіб, російську — 6,9 %, білоруську — 0,2 % тощо.

Населення зменшується, 2001 становило 18 тис. осіб.

Клімат

Клімат помірно континентальний, з прохолодною зимою та теплим літом.

Середня температура січня — −5 °C, липня — +20 °C.

Середньорічна кількість опадів — близько 550 мм, найбільше в теплу пору року.

Господарство

Станом на 2024 в аграрному секторі працює 139 сільськогосподарських підприємств різних форм власності. У структурі валового виробництва сільського господарства громади рослинництво займає 95 %, тваринництво — 5 %.

У громаді здійснюють діяльність 312 підприємств малого та середнього бізнесу, станом на 01.01.2023 зареєстровано 1215 фізичних осіб —підприємців.

Промисловість

Провідними є харчова промисловість і переробка сільгоспсировини.

Серед підприємств — Богодухівський електромеханічний завод, АТ «Богодухівський м’ясокомбінат», ТОВ «Богодухівський молокозавод», ТОВ «Лекорна» (виробництво вафельних напівфабрикатів), ТОВ «Богодухівський завод "Продтовари"» (виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості), ТОВ «Рибоконсервний завод “Екватор”».

Сфера послуг

Розвинені торгівля, ресторанне господарство й побутове обслуговування населення.

Наявні провідні банки України й поштові відділення.

Транспорт

Є однойменна залізнична станція. Виконуються перевезення у приміському й далекому сполученні.

Містом проходять автомобільні дороги регіонального значення. Діє автовокзал. Налагоджено сполучення між населеними пунктами територіальної громади, з містами Харковом, Охтиркою, Сумами тощо.

Найпоширенішим є автотранспорт.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Працюють 6 закладів дошкільної освіти (ясла-садки), 3 ліцеї та спеціальна школа, а також інклюзивно-ресурсний центр, регіональний центр професійної освіти, медичний фаховий коледж.

Наявні центр дитячої та юнацької творчості, школа мистецтв імені В. Борисова, дитячо-юнацька спортивна школа.

Культура та мистецтво

Є публічна бібліотека, міський будинок культури.

Діє Богодухівський краєзнавчий музей (засновано 1983), фонд якого становить близько 7 тис. одиниць зберігання.

Архітектура

Серед пам’яток місцевого значення — меморіал пам’яті, пам’ятник-бюст Т. Шевченку. Тут розташований Свято-Покровський храм (1991) та інше. Візитівкою громади є Шарівський палацово-парковий комплекс «Садиба».

Спорт

Культивують футбол, волейбол, баскетбол тощо.

Є стадіон «Колос», спортивні майданчики.

Персоналії

У Богодухові народилися письменниця М. Грінченко, кінооператор М. Чорний, кінорежисер В. Івченко, економіст Вс. Голубничий та інші.

З містом пов’язано життя письменника Миколи Хвильового, графіка й живописця М. Дерегуса.

Додатково

Міста-побратими Богодухова: м. Бойєртаун (штат Пенсильванія; США), м. Самбір Львівської області.

Події новели Миколи Хвильового «Із Вариної біографії» (1928) відбуваються в Богодухові.

Джерела

Адміністративно-територіальний устрій Харківської області // Верховна Рада України. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/ADM/zmistxar.html
Про затвердження Списку історичних населених місць України: Постанова Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text
Офіційний сайт Богодухівської міської територіальної громади. URL: https://bogoduhivska-gromada.gov.ua/

Література

Богодухів. Богодухів: збірник архівних документів і матеріалів. Харків : Фоліо, 1995. 128 с.
Харківський район : збірник архівних документів і матеріалів / Гол. ред. Б. К. Мигаль. Харків : Фоліо, 1996. 188 с.
Могилевська Н. М., Трипілець М. Я. З минулого, із безвісти... : спогади, документи, свідчення. Вид. 2-ге, допов. Харків : Друк, № 13, 2008. 407 с.
Богодухів : до 350-річчя з часу заснування міста / Уклад.: Г. М. Єрофєєва, Л. О. Сашкова. Харків : Харківська обласна університетська наукова бібліотека, 2012. 219 с.
Могилевська Н. М. Культурно-мистецький Богодухів ХХ сторіччя. Харків : Міськдрук, 2014. 135 с.
Зяблюк Н. С. Богодухівщиною, Уманщиною: нотатки етнографа. Київ : Веселка, 2021. 235 с.
Росіяни вдарили «Точкою-У» по харчовому підприємству у Богодухові на Харківщині // Укрінформ. 2022. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3539556-rosiani-vdarili-tockouu-po-harcovomu-pidpriemstvu-u-bogoduhovi-na-harkivsini.html
Бережанський І. Окупанти обстріляли Богодухів і Золочів, є загиблі та поранені: ситуація у Харківській області // ТСН. 2022. URL: https://tsn.ua/ukrayina/okupanti-obstrilyali-bogoduhiv-i-zolochiv-ye-zagibli-ta-poraneni-situaciya-u-harkivskiy-oblasti-2057380.html