Берлін, Ісая

Бе́рлін, Іса́я (англ. Berlin, Isaiah, латиськ. Berlins, Jesaja; 06.06.1909, м. Рига, тепер Латвія — 05.11.1997, м. Оксфорд, Велика Британія) — філософ та історик ідей, один із засновників сучасної ліберальної філософії політичної, культуролог, інтелектуал, есеїст, просвітник; член Британської академії (з 1957), Американської академії мистецтв і наук (з 1959), почесний доктор Гарвардського університету (з 1979), Університету Торонто (1994) та ін. (усього 23) університетів.

Берлін, Ісая (Berlins, Jesaja)
Народження	06.06.1909
Місце народження	Рига, Латвія
Смерть	05.11.1997
Місце смерті	Оксфорд, Велика Британія
Alma mater	Оксфордський університет
Місце діяльності	Велика Британія
Напрями діяльності	філософія

Відзнаки
Відзнаки	Лицар
Ордени	Британський орден «За заслуги» (1971)

Життєпис

Народився в сім’ї торговця лісом. Батьки були добре освіченими світськими євреями, розмовляли німецькою, російською. Мати цікавилася мистецтвом і прищепила синові любов до музики. Дідусь, бабуся та двоюрідні брати були хасидами Хабаду (філософський і релігійний рух у хасидизмі).

В умовах Першої світової війни, загрози німецького вторгнення та хвилі антисемітизму в м. Ризі влітку 1915 родина переїхала спочатку до селища Андреаполя (тепер місто Тверської області РФ), а 1916 — до м. Петрограда (тепер м. Санкт-Петербург, РФ). Революційні хвилі 1917 сім’я переживала в м. Петрограді. 1920 повернулися до м. Риги, звідти 1921 емігрувала до Великої Британії. Спочатку жили в передмісті, а згодом у центрі м. Лондона.

Навчався у приватній школі Святого Павла (St Paul’s School). Навесні 1927 провалив іспити до Балліол-коледжу (Balliol College) Оксфордського університету, але успішно витримав іспит і вступив до Корпус-Крісті-коледжу (Corpus Christi College, Коледж Тіла Христового) того ж університету. Вивчав класичні мови, стародавню історію, філософію, політику та економіку, відвідував курс лекцій Р. Дж. Коллінгвуда «Філософія історії», що вплинуло на подальше захоплення Берліна історією ідей.

Після закінчення коледжу з жовтня 1932 призначений на посаду викладача філософії в Нью-коледжі (New College, Новий коледж) Оксфордського університету. Викладав теорію пізнання, логіку, етику, політичну теорію, читав лекції з французького Просвітництва.

У листопаді 1932 склав іспити і був зарахований на дослідницьку посаду наукового співробітника в елітарний коледж Оксфордського університету — Олл-Соулз-коледж (All Souls College, Коледж усіх душ). Берлін став першим євреєм, зарахованим туди за всю історію коледжу та удостоєним стипендії All Souls (семирічна стипендія; вважається однією з найвищих нагород у британському академічному житті). З цього приводу отримав вітальний лист від Верховного рабина та барона Ротшильда.

За ініціативи Берліна у коледжі зорганізувалась невелика академічна спільнота під назвою «Братія», до якої входили філософи Дж. Остін (J. L. Austin), А. Дж. Аєр (A. J. Ayer) та С. Гемпшир (S. Hampshire, 1914–2004; Велика Британія). Влаштовували регулярні філософські дискусії. Серед основних обговорюваних тем були: статус та природа філософії, теорія сприйняття, свідомість, ідентичність особистості тощо.

До 1938 Берлін мав стипендію All Souls, одночасно викладав філософію в Нью-коледжі. 1938–1941 був стипендіатом філософії в Нью-коледжі.

У 1930-х познайомився з багатьма видатними особистостями, зокрема з В. Вульф, 1939 — з лідером сіоністського руху Х. Вейцманом та психологом З. Фройдом (який приїхав до Англії, рятуючись від нацистів) та ін.

На час Другої світової війни зробив перерву у викладацькій діяльності. Працював у Британській прес-службі в м. Нью-Йорку (1941–1942), у дипломатичній службі Великої Британії (британському посольстві) у м. Вашингтоні (1942–1945). Підготовлені Берліним «Вашингтонські депеші» схвально оцінив В. Черчилль.

У вересні 1945–1946 як аташе британського посольства з культури (другий секретар британського посольства в СРСР) перебував кілька місяців у м. Москві. Там зустрічався з представниками російської інтелігенції, зокрема з С. Ейзенштейном, К. Чуковським, А. Ахматовою та Б. Пастернаком. Ці зустрічі посилили його стійку опозицію до комунізму, вплинули на його інтелектуальне позиціонування.

Після війни повернувся до науково-викладацької роботи в Оксфордському університеті (1946). У цей період познайомився з філософом К. Р. Поппером.

Значною подією в житті Берліна стали трансляції на радіо його лекцій про мислителів різних епох (це розширило його аудиторію та зробило популярним). Основними характеристиками стилю мислення і вербалізації думки Берліна були: афористичність, естетична насиченість, логічна ясність викладу, синергійність, цілісність тощо.

1957 обраний до наукового товариства Британскої академії (дослідження в галузі історії, філософії, філології).

1957–1967 — професор соціальної й політичної теорії Чічеле (Chichele Professorship) Оксфордського університету [чічелійський професор — почесна посада, названа на честь релігійного діяча Г. Чичелі (1364–1443; Велика Британія), засновника Олл-Соулз-коледжу].

1963–1964 — президент Арістотелівського товариства систематичного вивчення філософії (більш відоме як Арістотелівське товариство — філософське товариство у м. Лондоні).

1965 організував новий Вульфсон-коледж (Wolfson College) Оксфордського університету, був його президентом (1965–1975).

1975 пішов у відставку з посади президента закладу; працював професором соціально-політичних наук у Олл-Соулз-коледжі. Президент Британської академії наук (1974–1978).

Один із перших оксфордських філософів, які регулярно відвідували американські університети та поширювали «оксфордську філософію» в США. Зокрема, був запрошеним професором гуманітарних наук у Міському університеті Нью-Йорка (1966–1971).

Серед уподобань Берліна — музика (зокрема італійська опера) та образотворче мистецтво. Був членом правління та опікуном Королівського театру Ковент Гарден (1954–1965; 1974–1987), опікуном Національної галереї (1975–1985) в м. Лондоні.

Наукова діяльність

Філософ та історик ідей, Берлін також був відомий своїми лекціями, есе та бесідами. Його дослідницька оптика фокусувалась на багатогранних питаннях філософії, історії, етики, політології, культурології тощо. Серед основних тем: свобода та рівність; плюралізм і соціальна гармонія; конфлікт цінностей і політичного порядку; свобода волі та детермінізм; утилітаризм і природні права; індивідуалізм і громадські зобов’язання; моральний обов’язок і самореалізація; лібералізм; російська думка 19 ст.; походження та розвиток романтизму.

Творчий і науковий шлях Берліна розпочався в 1930-х. На пропозицію ректора Нового коледжу Герберта Фішера взимку 1933 Берлін розпочинає роботу над написанням праці для серії «Університетська бібліотека» про К. Маркса. Невелика книжка «Карл Маркс: його життя та оточення» («Karl Marx: His life and environment») з’явилась друком 1939. Це була одна з перших англомовних праць у дусі історії ідей про К. Маркса. Берлін не був прихильником К. Маркса, піддавав критиці його політичні погляди та ідеї, але намагався об’єктивно проаналізувати його феномен. Це оригінальне дослідження, пов’язане не тільки з біографістикою, а й з опануванням інтелектуальної історії, історії ідей тощо. Дослідник проаналізував думки К. Маркса в контексті інтелектуальної атмосфери 19 ст. та поширення марксизму — одного з найвпливовіших ідеологічних напрямів того часу. 1933–1938 Берлін працював у каталогах і запасниках лондонської бібліотеки, опановуючи джерела. Чудове володіння російською удоступнило дослідження праць російських мислителів (Михайла Бакуніна, Олександра Герцена, Георгія Плеханова, Івана Тургенєва та ін.) Ісая прийшов до вивчення філософів доби Просвітництва та соціалістів 19 століття.

У 1930-х Берлін був долучений до формування та розвитку Оксфордської філософської школи. Проте відомим він став не як академічний філософ цієї школи, а як політичний філософ-есеїст, що писав для широкого кола читачів, досліджуючи й переосмислюючи історію політичної думки в контексті драматичних історичних подій 20 ст.

Переконання Берліна в основному сформувалися на початку 1950-х. Центральним у його інтелектуальних роздумах став захист лібералізму, тісно пов’язаний з осмисленням природи та ролі цінностей у людському житті.

Найвідомішим внеском Берліна в політичну теорію є його концепція свободи. В інавгурційній промові «Дві концепції свободи» (1958) з приводу вступу на посаду професора Берлін визначив сутність двох концепцій свободи — «негативної» (як «свобода від»: свобода від зовнішніх обмежень та перешкод, від безпосереднього втручання інших тощо; відсутність обмежень, які суперечать здійсненню бажань людини або групи людей) та «позитивної» (яку схарактеризував як «свободу до» або «свободу для»: можливість самостійно визначати та досягати самореалізації і бажаних цілей; спроможність і наявність ресурсів для реалізації власного потенціалу (тобто здатність, а не лише можливість). Різницю між негативною і позитивною свободами виводив із ліберальної традиції, що виникла та розвивалася у Великій Британії та Франції у 17 — на початку 19 ст. Протиставлення цих типів свободи розглядав як умову для розвитку суспільства. Відзначав зв’язок між «позитивною» інтерпретацією свободи та тоталітаризмом.

На початку 1960-х, крім політичної філософії, Берлін зосередився на дослідженні природи гуманітарних наук, історії ідей, діячів епохи Просвітництва.

У центрі філософії Берліна було усвідомлення розмаїття та складності реальності. Концепція його філософії була сформована відмовою як від ідеалізму, так і від позитивізму логічного. Методологічний і змістовний аспекти власного бачення мети, призначення, предмету філософії Берлін обґрунтував у статті «Мета філософії» (1962). З методологічного боку філософія ідентифікується з питаннями, які не вирішуються ані методами емпіричних наук (на основі спостережень та експериментів), ані методами формальних наук (логіки та математики). Зі змістовного боку філософія ототожнюється насамперед із дослідженням різних способів мислення, найзагальніших концептуально категорійних структур і схем, в яких ми упорядковуємо досвід і на основі яких ми розуміємо й оцінюємо світ і наше життя. Основна мета філософії, на думку Берліна: «допомогти людям зрозуміти себе і таким чином діяти при світлі, а не навмання, у темряві». Філософія займається питаннями, які виникають у результаті наших спроб осмислити свій досвід; передбачає розгляд понять і категорій, за допомогою яких досвід сприймається, організовується та пояснюється. Ці організуючі категорії Берлін вважав змінними, плинними, рухомими, минущими. Ідеї, за допомогою яких ми розуміємо світ, тісно пов’язані з нашим досвідом: вони формують цей досвід і формуються ним, і оскільки досвід змінюється від одного часу та місця до іншого, змінюються і основні поняття.

Берлін був прихильником культурно-історичного підходу у філософії. Він засновник концепції «плюралізму цінностей» (value-pluralism), яка передбачає відсутність певних стандартів, за якими можна було б ці цінності класифікувати. Усупереч просвітницькому баченню остаточного впорядкованого та безтурботного синтезу всіх цілей і прагнень, Берлін наполягав на тому, що існує невизначена кількість конкуруючих і часто непримиренних кінцевих цінностей та ідеалів, між якими кожен із нас часто має робити вибір. Кожна людина, кожна культура, кожна нація, кожен історичний період має свої власні цілі та стандарти. Їх неможливо об’єднати, практично чи теоретично, в єдину послідовну всеосяжну систему, у якій усі цілі повністю реалізуються без втрат, компромісів чи зіткнень. Його хвилювало, яким чином можна примирити ідею постійних, стабільних людських цінностей з їхньою очевидною історичністю та мінливістю в рамках різних культур та індивідів.

Берлін був унікальним оратором. Його виступи вважалися віртуозними за формою. Не вибудував цілісної філософської системи, не сформував власної наукової школи, але мав когорту послідовників. Він був філософом сократівського типу — філософом-педагогом. Основними характеристиками стилю мислення Берліна є естетична насиченість, афористичність, синергійність і цілісність.

Берлін майже не залишив написаних грубих томів. Здебільшого його творчість складається з розшифрованих шанувальниками лекцій та есе (зібраних у 4 томи, 1978–1980). Порівняно небагато з’явилося у формі книжок («Карл Маркс», 1939; нарис «Їжак і лисиця», 1953; збірка «Чотири нариси про свободу», 1969; «Віко та Гердер», 1976). Мислення Берліна завжди було образним (про це свідчать і назви його робіт).

Берлін був інтелектуалом, якому притаманна схильність пов’язувати політичні, історичні та культурні проблеми з глибинними моральними та епістемологічними питаннями. За безкомпромісність в обстоюванні ліберального розуміння свободи Берлін заслужив нелюбов багатьох лівих інтелектуалів Заходу; сам він не вважав себе ані правим, ані консерватором.

Нагороди та визнання

Зведений в лицарське звання (1957).

Нагороджений британським орденом «За заслуги» (1971).

Лауреат Єрусалимської премії за захист громадянських свобод (1979), міжнародної премії Еразма (1987) за вивчення історії ідей та премії Аньєллі в галузі етики.

У м. Ризі на фронтоні будинку, де народився Берлін, встановлено меморіальну дошку.

Додатково

Берлін був єдиною дитиною; старша сестра народилася мертвою, і його матір попередили, що подальша вагітність також загрожуватиме її життю. У неї були дуже важкі пологи, як і було передбачено, і ліва рука Берлін була назавжди пошкоджена при народженні.
1956 Берлін одружився з Алін Гальбан (у дівоцтві — де Ґюнцбург, дочкою впливового банкіра П’єра де Ґюнцбурга). Виховував трьох пасинків (спільних дітей подружжя не мало).
Хоча Берлін не був релігійним, за заповітом на його похороні богослужіння здійснив головний рабин Великої Британії Джонатан Сакс.

Цитата

«Цього життєлюба з енциклопедичним розумом багато хто вважав найвпливовішим мислителем свого покоління. Смерть сера І. Берліна залишила лакуну в інтелектуальному житті Британії, яку неможливо заповнити».
(З некрологу, опублікованого ВВС, 1997)

Праці

Karl Marx: His Life and Environment. London : Thornton Butterworth, 1939. 256 p.
The Hedgehog and the Fox: An Essay on Tolstoy’s View of History. London : Weidenfeld and Nicolson ; New York : Simon and Schuster, 1953. 86 p.
Historical Inevitability. London : Oxford University Press, 1954. 78 p.
The Age of Enlightenment: The Eighteenth-Century Philosophers. Boston : Houghton Mifflin ; New York : New American Library,1956. 282 p.
Two Concepts of Liberty. Oxford : Clarendon Press, 1958. 57 p.
The Purpose of Philosophy (1962) // Berlin І. The Power of Ideas. Ed. by H. Hardy. 2nd edition
Princeton University Press, 2013. Рp 29–42.
Concepts and Categories: Philosophical Essays. London : Hogarth Press, 1978. 202 p.
Against the Current: Essays in the History of Ideas. London : Hogarth Press, 1979. 394 p.
The Crooked Timber of Humanity: Chapters in the History of Ideas. London : John Murray, 1990. 276 p.
The Sense of Reality: Studies in Ideas and their History. London : Chatto and Windus, 1996. 278 p.
У к р. п е р е к л. — Берлін І. Чотири есе про свободу / Пер. з англ. О. Коваленка. Київ : Вид-во «Основи», 1994. 272 c.

Література

The Idea of Freedom: Essays in Honour of Isaiah Berlin / Ed. by A. Ryan. Oxford : Oxford University Press, 1979. 297 р.
Ezard J. Sir Isaiah Berlin, Prince of Intellectuals, Dies Aged 88 // Guardian. 1997. Nov. 7. P. 1.
Hardy H. Obituary: Sir Isaiah Berlin // Іndependent. 1997. URL: 1
Ignatieff M. Isaiah Berlin: A Life. New York : Henry Holt and Company, 1998. 356 p.
Ryan A. Our Isaiah // Oxford Today. 1998. Vol. 10. № 2. P. 6–8.
Cherniss J., Hardy H. Isaiah Berlin // Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2004. URL: https://plato.stanford.edu/entries/berlin/
Ryan A. Berlin, Sir Isaiahfree (1909–1997) // Oxford Dicnionary of National Biography. 2004. URL: https://www.oxforddnb.com/display/10.1093/ref:odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-65663
Міщенко А. М. Етизація політики як засіб вирішення протиріч між політикою і мораллю в концепції Ісайї Берліна // Гілея. 2017. Вип. 124 (9). С. 320–324.
Cherniss J. Liberal Understanding for Troubled Times: Isaiah Berlin’s Insights and Our Moment of Populist Revolt // Critique. 2017. URL: http://www.thecritique.com/articles/liberal-understanding-for-troubled-times/
Дзьобань О., Буліч А. Кореляція свободи і прав людини у філософії неопрагматизму: на прикладі творчості Ісайї Берліна // Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2023. № 4 (59). С. 17–33.
Сепетій Д. Передмова до українського перекладу статті «Мета філософії» Ісаї Берліна // Humanitarian Vision / Гуманітарні візії. 2023. Т. 9. № 2. C. 41–42. URL: https://science.lpnu.ua/uk/shv/vsi-vypusky/tom-9-chyslo-2-2023/peredmova-do-ukrayinskogo-perekladu-statti-meta-filosofiyi-isayi

Автор

А. М. Киридон

Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Берлін, Ісая // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берлін, Ісая (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2024