Пастернак, Борис Леонідович

Boris Pasternak in youth.jpg

Пастерна́к, Бори́с Леоні́дович (рос. Пастернак, Борис Леонидович; 10.02.1890, м. Москва, тепер РФ — 30.05.1960, с. Передєлкіно, тепер у складі Новомосковського адміністративного округу м. Москви, РФ) — письменник. Писав російською мовою. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1958).

Пастернак, Борис Леонідович

(Пастернак, Борис Леонидович)

Рік народження 10.02.1890
Місце народження Москва
Рік смерті 30.05.1960
Місце смерті Передєлкіно
Напрями діяльності письменник


Відзнаки

Лауреат Нобелівської премії - література 1958



Життєпис

Народився в мистецькій сім’ї: батько — художник, мати — піаністка.

У домі батьків часто бували відомі художники І. Левітан, М. Нестеров, В. Полєнов, М. Ґе, письменники, зокрема Л. Толстой, музиканти С. Рахманінов, О. Скрябін. Під впливом останнього Пастернак захопився музикою — написав дві прелюдії та сонату, хотів навчатися в Московській консерваторії.

1908 закінчив гімназію із золотою медаллю, вступив на юридичний факультет Московського університету. Наступного року перевівся на історико-філологічний факультет.

1912 студіював філософію на літніх курсах професора Г. Когена в Марбурзькому університеті імені Філіппа. Тоді ж закінчив університет у м. Москві, утім, свій диплом не забрав (дотепер зберігається в архіві).

Після випуску вирішив займатися виключно літературною творчістю. Брав участь у зустрічах московського видавництва символістів «Мусагет», входив до групи футуристів «Центрифуга».

1916 на запрошення Б. Збарського, голови хімічного заводу, Пастернак переїхав до Пермської губернії. Почав працювати помічником із ділового листування, займався торгово-фінансовою звітністю.

1922 одружився з художницею Є. Лур’є.

1932 взяв шлюб із З. Нейгауз.

На початку 1930-х брав активну участь у створенні Спілки письменників СРСР. 1934 виступив на першому з’їзді. 1935 став одним із представників Спілки на Міжнародному конгресі письменників на захист культури, що відбувся в м. Парижі (Франція).

Того ж року вступився за арештованих Л. Гумільова та Н. Пуніна, яких звільнили після його особистого листа-звернення до Й. Сталіна. На знак подяки Пастернак надіслав йому перекладне видання «Грузинські лірики» («Грузинские лирики»; 1935) і згодом присвятив декілька віршів.

1941–1943 — в евакуації в м. Чистополі (тепер РФ).

У 1950-х у письменника стався інфаркт.

Помер від раку легень.

Творчість

Перший вірш Пастернака надрукований 1913 у збірнику «Лірика». Наприкінці того ж року світ побачила його перша поетична збірка — «Близнюк у хмарах» («Близнец в тучах»).

1916 вийшов збірник віршів «Поверх бар’єрів» («Поверх барьеров»). Згодом опубліковано збірки поезій «Сестра моя — життя» («Сестра моя — жизнь»; 1922) та «Теми й варіації» («Темы и вариации»; 1923), до якої ввійшли твори, написані протягом 1916–1922. У той час Пастернак також писав роман у віршах «Спекторський» («Спекторский»; 1925–1931) та ін.

1943 надруковано поетичну збірку «На ранніх потягах» («На ранних поездах»). Активно займався перекладацькою діяльністю, особливо в 1930-х. Після подорожі до Грузії 1931 перекладав місцеву поезію. Загалом здійснив переклад творів П. Верлена, Дж. Кітса, Р. М. Рільке, Й. В. Гете, Ф. Шиллера та ін. Авторські переклади п’єс і сонетів В. Шекспіра стали класичними.

Роман «Доктор Живаго»

Після Другої світової війни розпочав роботу над романом «Доктор Живаго». Прототипом головної героїні вважається О. Івінська, в яку був закоханий Пастернак. Він писав текст частинами, які періодично зачитував своїм знайомим. 1955 письменник дописав роман, утім радянські видавництва відмовилися його надрукувати. Врешті Пастернак пристав на пропозицію Дж. Фельтринеллі опублікувати «Доктор Живаго» в Італії. Відповідно, уперше роман вийшов 1957. У 1958 твір був відзначений Нобелівською премією. У СРСР текст визнали антирадянським. Президія ЦК КПРС прийняла постанову «Про наклепницький роман Б. Пастернака» («О клеветническом романе Б. Пастернака»). По всій країні відбувалися зібрання, на яких засуджували «зрадника». Згодом Пастернака виключили зі Спілки письменників СРСР. У резолюції від 28.10.1958 його звинуватили в естетстві й декадентстві. З різкими заявами виступили письменники Л. Ошанін, В. Інбер, К. Симонов. С. Михалков присвятив йому епіграму. Лунали вимоги позбавити Пастернака радянського громадянства. Перед М. Хрущовим за письменника клопоталися Дж. Неру й А. Камю. Зрештою під тиском критики й цькування Пастернак був змушений відмовитися від Нобелівської премії та підписати покаянний лист.

Реабілітовано письменника після його смерті. 1987 Пастернак поновлений у Спілці письменників СРСР. 1988 роман «Доктор Живаго» вперше надруковано в СРСР. 1989 Є. Пастернак, син письменника, забрав медаль і диплом Нобелівського лауреата.

Пастернак і Україна

У липні 1915 письменник гостював у маєтку Синякових неподалік м. Харкова. Цей візит окреслено в деяких творах, зокрема у вірші «Млини» («Мельницы»; 1915). 1930 відвідав міста Київ та Ірпінь, де разом із родиною гостював у друзів.

1931 двічі приїздив до м. Києва, де зустрічався із З. Нейгауз, з якою невдовзі одружився.

Твори Пастернака українською мовою перекладали І. Костецький, М. Рябчук, Ю. Буряк, Л. Талалай та ін.

Визнання

1990 у с. Передєлкіно відкрито перший будинок-музей Пастернака. Музеї також працюють у м. Чистополі та с. Всеволодо-Вильві. 2008 у м. Києві на фасаді будинку по вулиці В. Липинського, де зупинявся письменник, встановлено меморіальну дошку (зникла в листопаді 2015). 2009 у м. Пермі відкрито перший у Росії пам’ятник Пастернаку. Роман «Доктор Живаго» має декілька екранізацій:

  • «Доктор Живаго» (1965; США; режисер Д. Лін);
  • «Доктор Живаго» (2002; США, Німеччина, Велика Британія; режисер Дж. Кампіотті);
  • «Доктор Живаго» (2005; Росія; режисер О. Прошкін).

Цитата

Уривок «Млини» («Мельницы»)

Стучат колеса на селе.
Струятся и хрустят колосья.
Далеко, на другой земле
Рыдает пес, обезголосев.

Село в серебряном плену
Горит белками хат потухших,
И брешет пес, и бьет в луну
Цепной, кудлатой колотушкой.

Мигают вишни, спят волы,
Внизу спросонок пруд маячит,
И кукурузные стволы
За пазухой початки прячут.

А над кишеньем всех естеств,
Согбенных бременем налива,
Костлявой мельницы крестец,
Как крепость, высится ворчливо.

Плакучий Харьковский уезд,
Русалочьи начесы лени,
И ветел, и плетней, и звезд,
Как сизых свечек, шевеленье.

Как губы, — шепчут; как руки, — вяжут;
Как вздох, — невнятны, как кисти, — дряхлы.
И кто узнает, и кто расскажет,
Чем тут когда-то дело пахло?

И кто отважится и кто осмелится
Из сонной одури хоть палец высвободить,
Когда и ветряные мельницы
Окоченели на лунной исповеди?

Им ветер был роздан, как звездам — свет.
Он выпущен в воздух, а нового нет.
А только, как судна, земле вопреки,

Воздушною ссудой живут ветряки.

 


Твори

  • Близнец в тучах. Москва : Лирика, 1914. 56 с.
  • Воздушные пути. Москва : Государственное издательство художественной литературы, 1933. 142 с.
  • Грузинские лирики. Москва : Советский писатель, 1935. 138 с.
  • Охранная грамота; Шопен. Москва : Современник, 1989. 96 с.
  • Второе рождение. Санкт-Петербург : Кристалл, 2002. 158 с.
  • Полное собрание сочинений с приложениями : в 11 т. Москва : Слово, 2003–2005.
  • На ранних поездах. Москва : АСТ ; Транзиткнига, 2004. 288 с.
  • Доктор Живаго. Москва : Эксмо, 2013. 766 с.
  • Детство Люверс. Москва : Время, 2018. 255 с.
  • У к р п е р е к л. — Гетсиманський сад (Уривок з роману «Доктор Живаго») // Сучасність. 1961. № 5. С. 57–58.
  • Стихотворения. Поезії / Упоряд. М. Ю. Рябчук. Київ : Дніпро, 1990. 179 с.
  • Поезії. пер. з рос. // Світової поезії світ: програмні твори / Уклад. Б. Чайковський. Київ : Обереги, 2003. С. 459–462.
  • Твори. // Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ–ХХ сторіччя. Київ : Навчальна книга, 2003. С. 281–284.

Література

  1. Иванова Н. Б. Борис Пастернак. Времена жизни. Москва : Время, 2007. 460 с.
  2. Толстой И. Н. Отмытый роман Пастернака: «Доктор Живаго» между КГБ и ЦРУ. Москва : Время, 2009. 494 с.
  3. Баевский В. С. Пушкинско-пастернаковская культурная парадигма. Москва : Языки славянской культуры, 2011. 736 с.
  4. Баевский В. С. Остранение: к поэтике Бориса Пастернака. Смоленск : Смоленский государственный университет, 2013. 56 с.
  5. Бублейник Л. В., Оляндэр Л. К. Художественный мир Бориса Пастернака (книга стихов «Когда разгуляется»). Луцк : Вежа-Друк, 2014. 230 с.
  6. Финн П., Куве П. Дело Живаго: Кремль, ЦРУ и битва за запрещённую книгу / Пер. с англ. Москва : Центрполиграф, 2015. 352 с.
  7. Жолковский А. К. Блуждающие сны: Статьи разных лет. 3-е изд. Санкт-Петербург : Азбука, 2016. 512 с.

Автор ВУЕ

К. Г. Борисенко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Пастернак, Борис Леонідович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пастернак, Борис Леонідович (дата звернення: 22.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.10.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ