Антропосоціогенез

Зміна розміру черепа з часом. Зліва — копія черепа сучасної людини

Антропосоціоге́нез ( грец. ανθρωπος — людина, лат. societas — суспільство, соціум і грец. γενεσις — походження) — процес біологічного та соціокультурного становлення та розвитку людини. Тривав близько 3 млн. років; вважається якісним стрибком із біологічного буття в соціокультурну сферу; призвів до появи людини розумної (прибл. 40 тис. р. тому).

Основні концепції

Антропосоціогенез (єдність антропогенезу і соціогенезу) — комплексна наукова проблема (походження людини, її еволюція, усвідомлення своєї сутності, специфіки власного способу буття, місця в природі тощо), яку вирішує низка природничих і соціогуманітарних наук. Дискусійним є питання про нижню та верхню межу антропосоціогенезу.

Ключовим питанням концепцій антропосоціогенезу є походження людини, чинники й закономірності її поступової соціалізації та формування культури.

Серед найдавніших форм уявлень людини про походження: тотемістичні уявлення про спорідненість роду з тваринним чи рослинним предком, поширені у родовому суспільстві; космологічні та антропологічні міфи про виникнення світу та людини.

Світові релігії вважають людину творінням Бога. Так, у християнстві, розвинуто вчення про людину як таку, що докорінно відрізняється від інших істот тваринного світу, створену за образом та подобою Бога, наділену безсмертною душею, розумом і свободою волі.

Найвідомішою природознавчою теорією походження людини стала еволюційна концепція Ч. Дарвіна, яка пояснює пристосування живих організмів до умов середовища впливом трьох факторів — природного добору, мутацій та спадковості. Базуючись на досягненнях палеонтології, порівняльної анатомії та ембріології, Ч. Дарвін та його однодумці доводили генетичну спорідненість людини та тварини.

Існують численні антидарвіністські концепції антропосоціогенезу, які заперечують походження людини від приматів та значення природного добору (аристогенез, неоламаркізм, ортогенез тощо).

У марксистській версії еволюціонізму людина розуміється насамперед як соціальна істота, тому антропогенез стає невід’ємним елементом соціогенезу. Трудова теорія Ф. Енгельса пов’язувала процес походження людини з виникненням суспільства. Автор висунув концепцію «двох стрибків»: першого — переходу від стадії тваринних попередників до стадії пралюдей (архантропи) і палеоантропи (неандертальці); другого — зміною палеоантропів людьми сучасного фізичного типу (неоантропами), що сталася на межі раннього та пізнього палеоліту.

До рушійних сил антропосоціогенезу відносять: розвиток виробничої діяльності, яка вимагала появи мислення, волі, мови і соціальних відносин; колективне здобування засобів до життя; розподіл праці, який ускладнював структуру групи тощо. Формування суспільства в основному завершилося з появою екзогамії і роду, виникненням перших моральних і правових норм.

Відмова від стадіальної концепції походження людини відбувається внаслідок «археологічного буму» (1960-ті). Відкриття археологами людини умілої, яка за морфофізіологією ще не відрізнялися від австралопітеків, але, на відміну від тварин, вже виготовляли знаряддя за 1–1,5 млн. років до виникнення свідомості та мови, змусило переглянути питання про характер і періодизацію антропосоціогенезу.

Початок формування мислення, волі, мови відносять до періоду кроманьйонця (30-40 тис. років тому). Існують розбіжності з приводу датування ґенези расових відмінностей, території та кількості центрів сапієнізації. З сучасної точки зору еволюція, гомінідів не була лінійним процесом.

Еволюційно-креаціоністська парадигма антропосоціогенезу полягає у визнанні спрямованості еволюційного процесу до мети, заданої вищими силами. Відповідно до еволюційного креаціонізму, еволюція природи можлива до виникнення людини, після чого Творець втручається у цей процес, створюючи людину за Своїм образом і подобою (Ж.-Б. Ламарк). У результаті виникає онтологічна прірва між людиною і тваринами. В іншому варіанті релігійно-філософської антропології стверджується, що Бог розгортає еволюцію, яка прямує до людини, а не створює людину безпосередньо (Т. де Шарден, К. Вальверде).

У 20 ст. еволюційна теорія доповнюється концепцією про спільну еволюцію космосу, біосфери й людського суспільства. Суголосно ідей космізму (О. Чижевський, В. Вернадський, Т. де Шарден), поява людини не є випадковим і локальним наслідком біоеволюції на Землі — ґенеза людства і соціуму розглядається як загальна тенденція космічної еволюції. У сучасній космології та фізиці обґрунтовано антропний принцип, згідно з яким фундаментальні параметри фізичного світу нашої Мегагалактики такі, що зумовили появу людини у Всесвіті. В такій оптиці природне в людині не зводиться до біологічного єства, а людина постає як біокосмічна істота.

Значення

Антропосоціогенез — складний і багатофакторний процес, на який впливали екологічні, генетичні, поведінкові чинники, закони природного добору при зростанні ролі трудової діяльності, мови, свідомості, суспільних зв’язків та соціокультурних норм. Результатом стало набуття людиною таких біологічних ознак, як пряма хода, високорозвинений головний мозок, здатність до мовної комунікації, взаємодії, цілеспрямованої діяльності, активного перетворення та опанування природи. Місце біологічного пристосування організму до навколишнього середовища заступив принципово новий спосіб життєдіяльності — соціальна практика.

Набувають поширення теорії, згідно з якими біологічна еволюція людства не завершилася, пропонуються шляхи подальшого вдосконалення людської природи завдяки інноваційним технологіям (напр., трансгуманізм).

Література

  1. История первобытного общества: Общие вопросы. Проблемы антропосоциогенеза / Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР. Москва : Наука, 1983. 432 с.;
  2. Алексеев В. А., Першиц А. И. История первобытного общества. Москва: Высшая школа, 1990. 351 с.;
  3. Семенов Ю. И. Как возникло человечество. Москва : Наука, 2002. 576 с.;
  4. Lubenow M. L. Bones of Contention. А сreationist Аssessment of Human Fossils. S. l. : Baker Books, 2004. 400 p.;
  5. Мерцалов В. Л. Логика антропогенеза. Происхождение человека. Санкт-Петербург : Алетейя, 2008. 296 с.;
  6. Робертс Э. Происхождение человека. Эволюция / Пер. с англ. И. В. Павловой, О. В. Сергеевой. Москва : АСТ, 2014. 256 с.;
  7. Дробышевский С. В. Антропогенез. Москва : Модерн, 2017. 168 с.

Автор ВУЕ

М. А. Козловець


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Козловець М. А. Антропосоціогенез // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропосоціогенез (дата звернення: 24.02.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.02.2020

Покликання на статтю