Аристогенез

Аристогене́з (від грец. ἄριστος — найкращий і …генез) — ідеалістична, антидарвіністська еволюційна теорія, 1934 запропонована палентологом Г. Ф. Осборном. Найважливішою проблемою теорії еволюції є виникнення нових органів: в зародковій плазмі з’являлися нові одиниці — аристогени, які не становили ніякої користі організму чи виду, але слугували основою для утворення нових важливих органів його далеких нащадків. Основними ознаками аристогенезу є внутрішня обумовленість, творчий характер і поступовість, а філогенетичні лінії рядів, родин, родів і видів характеризуються за певними аристогенами. Питання виникнення аристогенів у плазмі Осборн вважав риторичним. Не заперечував еволюцію шляхом виникнення пристосувань, однак адаптацію пов’язував не з виникненням нових органів, а з удосконаленням наявних. Концепцією аристогенезу заперечувалися положення неоламаркізму 19 ст. і визнавалися існування природного добору й адаптації. Основою теорії аристогенезу стало утвердження спрямованої закономірної еволюції, механізм якої концепцією не пояснювався.

Література

Давиташвили Л. Ш. Развитие идей и методов в палеонтологии после Дарвина. Москва, Ленинград : Издательство АН СССР, 1940. 263 с.
Основи еволюційної теорії / Уклад. : О. Ю. Галкін, Л. О. Тітова. К.: КПІ імені Ігоря Сікорського, 2018. 121 с.