Креаціонізм
_British_Museum.jpg)
Креаціоні́зм (від лат. creatio — творення, створення) — релігійне вчення та філософсько-теїстична концепція створення світу Богом внаслідок творчого надприродного акту і згідно Свого задуму. Притаманне більшості релігійних систем, найпослідовніше — монотеїстичним релігіям (юдаїзму, християнству, ісламу тощо).
Характеристика
Ключова ідея креаціонізму — постулювання божественного вольового акту, який оприсутнює буття з небуття, «з нічого» (лат. ex nihilo). Авраамічні релігії спираються на переказ про шестиденний творчий акт Бога, коли за певним порядком були створені світло (день) і темрява (ніч), небо та земля, небесні світила, рослинний і тваринний світ, останньою — людина.
Упродовж століть креаціонізм був засадничим принципом не тільки богословських, а й філософських та природничо-наукових доктрин. Підвалини креаціонізму захиталися в 19 ст. (передусім у Західному світі): його головним опонентом став еволюціонізм, що поширився після публікації досліджень Ч. Дарвіна, Е. Гекеля. Виявлення головних закономірностей і механізмів еволюції в живій природі були принциповим викликом для богослов’я та релігійної картини світу. Від середини 19 ст. ідеї креаціонізму втрачають своє значення у позарелігійній царині. У 20 ст. позиції еволюціонізму посилили концепції коеволюції Всесвіту, біосфери та людського суспільства.
Реакція християнських мислителів була розбіжною: поряд із критикою і категоричним відкиданням еволюціонізму (аж до заборони, див. у статті Фундаменталізм) було вжито спроби модернізувати християнську доктрину, узгодити ідеї креаціонізму з даними сучасної науки. Серед найвідоміших синтезів християнського віровчення та еволюціонізму — учення П. Теяра де Шардена. Попри осуд Католицькою церквою теярдизму, різні версії модернізації креаціонізму, «теїстичного еволюціонізму» розпрацьовували філософи й теологи К. Вальверде, К. Ранер, А. Морено, В. Маркоцці, Б. Лонерган; з’явилися теорії «безперервно продовжуваного творіння», «перманентного творення», «емерджентної еволюції» тощо.
У 1930-ті креаціоністський напрям формується в біології, його прихильники критикували тези про самозародження життя та природний перехід від нижчих форм організації матерії до вищих. Різноманіття форм органічного світу розглядали як результат Божого творіння.
У 1960‒1980-ті рух на захист креаціонізму в США, а пізніше і в інших країнах, набув нове теоретичне оформлення (т. з. науковий креаціонізм) та організаційний центр — Інститут креаційних досліджень в Далласі (шт. Техас, США; англ. The Institute for Creation Research, ICR; заснований 1976 початково при Коледжі християнської спадщини в Сан-Дієго, від 1981 став самостійно інституцією та змінив розташування, з 2007 — у м. Далласі). Спонукою до його активності є найполемічніші та нерозв’язані наукові проблеми сучасної науки, як-от природа Великого Вибуху, походження життя та людини й подібні.
Література
- Креаціонізм // Філософський енциклопедичний словник / За ред. В. І. Шинкарука. Київ : Абрис, 2002. С. 307.
- Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Київ : Центр учбової літератури, 2020. 393 с.
- Філоненко М. Креаціонізм // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 155‒156.
Автор ВУЕ
М. В. Філоненко
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2023
