Архантропи

Архантропи. Діорама із зображенням людини прямоходячої у Монгольському національному історичному музеї, м. Улан-Батор (Монголія)

Арха́нтро́пи, археоа́нтро́пи (від грец. ἀρχαῖος — стародавній і ἄνϑρωρος — людина) — найдавніші викопні люди родини гомінідів: пітекантроп, синантроп, атлантроп, олдувайська людина, гейдельберзька людина, людина з Вертеселеша (Угорщина).

Період існування

Тепер уважається застарілою назвою перших «справжніх» людей виду людина прямо ходяча — мешканців Землі близько 1,5–0,3 млн років тому — в епоху середнього плейстоцену.

Характеристика

Порівняно з людиною вмілою, архантроп характеризувався значно більшими розмірами тіла (середній зріст чоловіків — 160–170 см) і об’ємом мозку (середнє значення — 1 029 см3, загалом у межах 850–1 100 см3). Будова черепа масивна, зі спадистим лобом, добре розвиненими надочним та потиличним рельєфом; прогнатне (випнуте вперед) обличчя із плоскими носовими кістками; важка нижня щелепа без підборіддя; великі зуби. З архантропами пов’язана ашельська культура в ранньому палеоліті. Визначальною рисою цієї культури є поширення таких знарядь (див. Первісної людини знаряддя) праці як: масивне мигдалеподібне рубило ручне, двобічно оброблене, виготовлене з кременю, кварциту; сокироподібне рубило з прямим або вигнутим лезом, скребла, свердла тощо. Вага рубила — до 1,5 кг. Залежно від потреби виконувало роль сокири, метального каменю тощо. Поява однотипних кам’яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності. У ранньому ашелі первісні люди заселили багато регіонів Старого Світу, включно з Європою (до 50-ї паралелі), клімат Євразії ще був відносно теплим. Групи архантропів чисельністю від 35–40 до 75–90 особин вільно пересувалися з місця на місце у пошуках їжі. Обжиті стоянки з’явилися в середньому ашелі: первісні люди жили в них близько 2–3 місяців і могли повертатися туди згодом. Найдавніші стоянки архантропів розташовані переважно на берегах річок, протоків, озер, морських узбереж. На деяких із них виявлені залишки споруд: огорож, легких помешкань. Архантропи могли мешкати протягом тривалого часу в печерах, які захищали їх від негоди та холоду. Харчовий раціон архантропів на 60–80 % у тропічних і субтропічних зонах та 20–40 % — у регіонах Старого Світу з помірним кліматом забезпечувало збиральництво, решту — загінне полювання на великих тварин. Ефективність полювання забезпечувалася:

  • спільними узгодженими діями членів первісних груп;
  • наявністю досконалих знарядь, зокрема дерев’яних списів;
  • використанням вогню.

Cинантропи регулярно застосовували вогонь для господарських потреб: попіл і дрібні часточки вугілля трапляються майже повсюдно, а в одній із галерей товщина шару попелу сягає 7 м, так само і первісні люди Європи, що засвідчують знайдені залишки вогнищ у центрі кожної споруди: ями діаметром 30–50 см або місця, вимощені галькою, захищені від північно-східного вітру кам’яною огорожею. Вогонь не лише захищав від голоду і хижаків, але використовувався для термічної обробки м’яса. Зміна характеру харчування призвела до перетворення будови різних органів тіла первісних людей: ослаблення та скорочення жувального апарату і лицьового відділу, видозміни зубного ряду; стоншення стінок мозкового черепа, зменшення зовнішнього рельєфу черепа, які обумовили прогресивний розвиток і збільшення розміру головного мозку. З архантропами пов’язаний новий етап розвитку суспільних відносин: у групах первісних людей поступово утверджувалися соціальні зв’язки, поглиблювалася господарська спеціалізація статевовікових груп (наприклад, вогонь у печерах, найімовірніше, підтримували літні особини). В ашельську добу зароджувалися прагромади — основний тип соціальної організації палеоантропів (неандертальців).

Географічне поширення

Архантропи заселяли Євразію через Близький Схід аж до Китаю. Осередком формування була Східна Африка: 1960 у нижньоплейстоценовому шарі ущелини Олдувай у Танзанії виявлено мозковий череп олдувайського пітекантропа, а також грубі кам’яні знаряддя. Найдавніші стоянки на території України Заселення України відбувалося з Малої Азії через Балкани, невеликими групами зі значними проміжками між розселенням. Рештки найдавніших стоянок первісних людей на території України знайдені біля с. Королево (Закарпатська область, див. Королевська стоянка), м. Амвросіївки (див. Амвросіївський комплекс), у Хмельницькій області — Лука-Врублівецька. На території України відомо понад 30 стоянок доби раннього палеоліту. Найдавніша в Україні стоянка біля с. Королево у Закарпатті належала пітекантропам. Наступники архантропів (пітекантропів) — палеоантропи (неандертальці).

Література

  1. Степанчук В. М., Матвіїшина Ж. М., Рижов С. М., Кармазиненко С. П. Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних // Вісник НАН України. 2012. № 8. С. 34–46.
  2. Матвіїшина Ж. М., Кармазиненко С. П. Дорошкевич С. П., Мацібора О. В., Кушнір А. С., Передерій В. І. Палеогеографічні передумови та чинники змін умов проживання людини на території України у плейстоцені та голоцені // Український географічний журнал. 2017. № 1. С. 19–29.
  3. Матвіїшина Ж. М., Кармазиненко С. П., Рижов С. М. Палеогеографічні обстановки плейстоцену та умови проживання давньої людини в районі хребта Великий Шолес на Закарпатті // Vitaantiqua. 2017. № 9. C. 46–60.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Архантропи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архантропи (дата звернення: 17.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ