Ігнатій Антіохійський
Ігна́тій Антіохі́йський (грец. Ἰγνάτιος Αντιοχείας), Ігнатій Богоносець (грец. Ἰγνάτιος ο Θεόφορος; дата й місце народження невідомі, можливо у м. Антіохії, тепер Сирія — бл. 107 або пізніше, м. Рим, тепер Італія) — ранньохристиянський письменник і церковний діяч, «муж апостольський», мученик.
Життєпис
Про життя та діяльність Ігнатія відомостей небагато, основні джерела — лаконічні повідомлення християнських авторів.
Народився у рабській язичницькій сім’ї. За походженням, імовірно, сирієць.
За церковною традицією, у дитинстві зустрічався у м. Капернаумі з Ісусом Христом за 40 днів до Його розп'яття (Мк. 9:36–37; Лк. 9:47–48). Прізвисько «Богоносець» (грец. Θεόφορος, від θεός — Бог і φέρω — носити, нести), за однією з версій переказу, отримав за те, що Ісус брав Ігнатія-дитину на руки (про що розповідає Євангеліє від Матвія, 18:2–6); за іншою — означає «носій Божественного духу».
Вивчав грецьку філософію. Після хрещення був учнем апостолів Іоанна Богослова, Петра й Павла.
Третій єпископ Антіохії (бл. 67/68–107) після апостола Петра та Евода (Еводія). Феодорит Кирський стверджує, що він був наступником апостола Петра. Апостольські постанови (VII, 46), навпаки, свідчать, що Еводія поставили раніше за ап. Петра. Іоанн Золотоустий у творі, присвяченому Ігнатію, називав його «взірцем чеснот, що явив у своїй особі всі переваги єпископа». Пізніше його згадували візантійський історик 4 ст. Іоанн Малала та Максим Сповідник.
Ігнатій першим практикував у церкві колегіальність. Під час гонінь на християн за часів Траяна він був заарештований в м. Антіохії за наказом імператора, війська якого прибули в Сирію перед походом на аравійське місто Петру (107).
За свідченням Євсевія Кесарійського (Hist. Eccl. 3, 36), Ігнатій був засуджений на розтерзання хижими звірами в Колізеї. Іриней Ліонський (Adv. haer. V, 28) згадував про Ігнатія, не назвавши його імені: «хтось із наших, присуджений за сповідання Бога до звірів, сказав: я — пшениця Божа, яку змелють зуби звірів, щоб стати їй чистим хлібом». Під конвоєм діяча відправили в м. Рим; його везли через Селевкію, Філадельфію, Смірну, Троаду, Неаполіс, Філіппи, Епідамн, Путеоли, Остію. Дорогою зустрічався з Полікарпом Смірнським та християнськими делегаціями від різних міст (Ефес, Магнезія, Тралли, Філадельфія, Смірна), благословляючи їх. Полікарп Смірнський (Ad Philipp. IX, XIII) засвідчив факт прибуття Ігнатія з Сирії до м. Рима і написання кількох послань.
Відповідно до Мученицьких актів 4 і 5-го століть (Martyrium Colbertinum, Vaticanum Vaticanum), Ігнатій прийняв мученицьку смерть у Римі в день язичницького свята Сатурналій.
Його мощі були перенесені з Рима в Антіохію у 107 чи 108 (деякий час, до 438 перебували у передмісті). Після взяття міста персами у 540 чи 637 перевезені до м. Рима в базиліку Святого Климента.
Праці
Ігнатій був першим значним християнським письменником неєврейського походження та з неєврейського середовища.
Збереглося 7 його послань: 5 до малоазійських громад (ефесян, магнезійців, траллійців, філадельфійців, смірнян), представники яких вітали сповідника, що проїжджав їхньою територією, та по одному посланню до Полікарпа, єпископа Смірнського, і до церковної громади міста Рима. Йому приписують і 8 інших неавтентичних послань («Послання до Тарсійців», «Послання до Антіохійців», «Послання до Іронa, антіохійського диякона», «Послання до Філіппійців», «Листування з Марією Кассобольською», «Перше послання апостолу Іоанну Богослову», «Друге послання апостолу Іоанну Богослову», «Листування з Богородицею»). Зі змісту текстів діяча відносять до перших післяапостольських авторів, не вкорінених у старозавітній традиції.
Оріген (Hom. 6 in Lucam) зазначав, що «Ігнатій, святий мученик, другий після Петра єпископ Антіохії, боровся зі звірами в Римі під час гоніння, написав послання до Римлян та збірку ще кількох послань».
Вчення
Христологія послань Ігнатія обумовлена, з одного боку, його полемікою з докетами (див. Докетизм), які заперечували матеріальний аспект Боговтілення, з іншого — дискусією з юдеохристиянами (див. Юдеохристиянство). Із христологією Ігнатія тісно пов’язана його еклезіологія: якщо для нашого спасіння потрібний тілесний, реально історичний Христос, то й порятунок може відбуватися тільки в реальній видимій Церкві. У його «Посланні до Смірнян» уперше вжито поняття, яке згодом стало одним із центральних у християнському богослов’ї — «кафолічність церкви».
Особливо наполягав на підпорядкуванні церковних громад єпископам, оскільки «на єпископа слід дивитися, як на Самого Господа». На думку Ігнатія, без єпископа не може здійснитися ні хрещення, ні євхаристія. Ключова фраза в еклезіології Ігнатія — «епі то авто» (грец. ἐπὶ τὸ αὐτό — на тому самому місці, разом, назагал) — вираз, який він використовує як технічний термін для позначення євхаристичних зборів, тобто Церкви. Кажучи про місцеві церкви, він додавав до них термін «паройкео» (грец. παροικεω, дослівно — жити поруч, обіч) у значенні «тимчасове перебування на чужині».
Визнання
Святий. У православних церквах пам’ять священномученика вшановують 20 грудня за новоюліанським календарем, 2 січня за юліанським (Ігнатів день), а також 29 січня / 11 лютого (як день перенесення мощей); католики згадують його мученицьку смерть 17 жовтня.
На іконах, мозаїках, фресках зображують із сивою бородою, в єпископському вбранні, з Євангелієм у руках. Поширені й сюжети мучеництва св. Ігнатія, із левами на арені.
Джерела
- S. P. N. Ignatii epistolae // Patrologiae cursus completus. Series Graeca / Аccurante J.-P. Migne : in 161 vol. Paris : Apud Garnier, 1894. Vol. 5. P. 9–996.
Література
- Zuiddam B. A., Britz R. M. Holy Letters and Syllables: Тhe function and character of Biblical аuthority in the second century // Ned Geref Teoligiese Tydskrif. 1997. Vol. 38 (3). P. 180–191.
- Лаба В. Патрологія. Життя, письма і вчення Отців Церкви. Львів : Свічадо, 1998. 551 с.
- Мейендорф И., прот. Введение в святоотеческое богословие. Киев : Храм прп. Агапита Печерского, 2002. 360 с.
- Brent A. Ignatius of Antioch and the Second Sophistic: А study of an early Christian transformation of Pagan culture. Tübingen : Mohr Siebeck, 2006. 393 р.
- Мозговий І. П. Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації. Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2009. 471 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мозговий І. П. Ігнатій Антіохійський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ігнатій Антіохійський (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.02.2026
