Євгеній (Болховітінов)

Євге́ній (Болхові́тінов) (світське ім’я — Болховітінов, Євфимій Олексійович; 29.12.1767, м. Воронеж, тепер Російська Федерація — 07.03.1837, м. Київ, тепер Україна) — православний церковний діяч, митрополит Київський і Галицький (1822–1837).

Євгеній (Болховітінов)
Справжнє ім’я	Євфимій
Справжнє прізвище	Болховітінов
Народження	29.12.1767
Місце народження	Воронеж
Смерть	07.03.1837
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Софійський собор у Києві
Alma mater	Слов’яно-греко-латинська академія, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Напрями діяльності	церковне управління
Традиція/школа	православ'я

Життєпис

Народився в сім’ї священника.

Початкову освіту здобув удома. Від 1777 навчався у Воронезькій духовній семінарії, 1785–1788 — у московській Слов’яно-греко-латинській академії. Одночасно відвідував курси лекцій в Московському університеті (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова).

Викладав у Воронезькій духовній семінарії, 1789–1800 виконував обов’язки ректора.

Після смерті дружини і трьох дітей (1795–1799), у 1800 переїхав до м. Санкт-Петербурга, де був префектом Олександро-Невської академії (тепер Санкт-Петербурзька духовна академія). У березні 1800 взяв постриг у Олександро-Невській лаврі та був рукопокладений (див. Хіротонія) на архімандрита Троїцького Зеленецького монастиря (селище Зеленець, тепер Волховського району Ленінградської області, Російська Федерація).

1802–1803 очолював Свято-Троїцьку Сергієву Приморську пустинь (селище Стрєльна, тепер у межах м. Санкт-Петербурга).

Від січня 1804 — єпископ Староруського вікаріатства Новгородської єпархії.

Очолював Вологодську (1808–1813), Калузьку (1813–1816) та Псковську (1816–1822) єпархії.

У січні 1822 отримав призначення до м. Києва, у березні оприлюднено імператорський указ про присвоєння титулу митрополита Київського і Галицького. Одночасно став членом Святійшого урядувального синоду.

Відповідно до заповіту похований під південною стіною Софійського собору в Києві.

Діяльність

Науковим студіям сприяла можливість вивчення історичних джерел та особисті знайомства, зокрема з М. Рум’янцевим, О. Востоковим та ін. Серед досліджень раннього періоду: «Про знання, що сприяють історії» (1794), «Історичне зображення Грузії у політичному, церковному та навчальному її стані» (1802) та ін.

У співпраці з префектом Новгородської семінарії Амвросієм (Орнатським) (1778–1827; тепер Російська Федерація) започаткував і реалізував багатотомну працю «Історія російської ієрархії» (1807–1812), але як співавтор у виданні не зазначений.

Причетний до церковного будівництва в м. Києві, зокрема зведення нових корпусів Київської духовної академії, ремонту місцевих церков і монастирів.

Автор праць «Київський синопсис з різними зауваженнями та історичними статтями» (1823), «Опис Києво-Софійського собору і київської ієрархії» (1825), «Опис Києво-Печерської лаври» (1826; 1831) та ін. Дослідження важливі виявленням та публікацією історичних документів.

Брав участь (зокрема виділяв власні кошти) у розкопках Десятинної церкви в Києві, Золотих воріт у Києві, Ірининської церкви та ін. Свою бібліотеку, рукописи, карти та атласи, документи заповів бібліотекам Київської духовної семінарії та Київської духовної академії, Софійського собору в Києві та Київської духовної консисторії.

Контактував із В. Беретті, М. Берлинським, археологом К. Лохвицьким (1770, за ін. даними 1774 ― 1849; тепер Україна), М. Максимовичем та ін.

Наукові погляди були суголосні державній політиці Російської імперії. Концептуально вони виражали апологію православ’я, визнання пріоритету держави перед церквою, невід’ємність православ’я на українських землях від Росії (водночас у працях фіксував існування «малоросійського» та «великоросійського» духовенства).

Закликав припинити декабристів повстання в м. Санкт-Петербурзі. Брав участь у слідчій справі проти декабристів, за що його відзначив і нагородив імператор Микола І.

Нагороди та визнання

Кавалер орденів: Святої Анни І ступеня (1805), Святого Володимира ІІ ступеня (1814), Святого Олександра Невського (1823), Святого апостола Андрія (1826).

Дійсний член Російської академії наук (з 1806).

Член Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії (з 1808), Санкт-Петербурзького товариства любителів наук, словесності і мистецтв (з 1810), Санкт-Петербурзької духовної академії (з 1814), Королівського Копенгагенського товариства північних антикваріїв (з 1835) та ін.

Почесний член університетів: Московського (1805), Харківського та Казанського (з 1817), Віленського (з 1826), Дерптського (з 1827), Санкт-Петербурзького та Київського (з 1834); Товариства історії та давнини російської при Московському університеті (з 1813), Київської духовної академії (з 1822).

Додатково

1822 духовенство Києво-Печерської лаври надіслано на зустріч митрополиту позолочену карету, від якої той відмовився та розпорядився надати звичайну.

27.07.1834 благословив відкриття Імператорського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

2009–2019 Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник видавав «Болховітіновський щорічник». У 8-ми випусках опубліковано наукові матеріали з історії, археології, історіографії та джерелознавства.

Праці

• Вибрані праці з історії Києва. Київ : Либідь — ІСА, 1995. 488 с.

Література

1. Шандра В. Перше пам’яткоохоронне товариство у Києві // Пам’ятки України. 1989. № 2. С. 36–37.
2. Нікітенко Н. Під покровом Святої Софії. Некрополь Софійського собору в Києві. Київ : Інтерграфік, 2000. 96 с.
3. Ластовський В. Між суспільством і державою. Київ : Національний заповідник Києво-Печерська лавра, 2008. 496 с.
4. Рукавіцина-Гордзієвська Є. В. Київський митрополит Євгеній (Є. О. Болховітінов). Київ : Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2010. 856 с.
5. Дятлов В. Внесок митрополита Євгенiя (Болховітінова) в iсторіографiю святих Києво‑Печерської лаври // Оpus Mixtum. 2017. № 5. С. 27–34.

Автор ВУЕ

В. В. Ластовський

Покликання на цю статтю: Ластовський В. В. Євгеній (Болховітінов) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Євгеній (Болховітінов) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.09.2024