«Київська картинна галерея»

Budynok tereschenko fedir2.jpg

«Ки́ївська карти́нна галере́я», Національний музей «Київська картинна галерея» — зібрання пам’яток образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва від найдавніших часів до сьогодення. Установа розташована у м. Києві (Україна).

Основні статутні цілі діяльності музею — збереження культурної спадщини, науково-дослідна, виставкова й просвітницька діяльність.

Музей є найбільшим в Україні методичним і науковим центром із вивчення російського мистецтва.

Історична довідка

Музей відкритий 12.11.1922 як «Київська картинна галерея». На початку 1930-х називався також «Національна картинна галерея».

1934 галерея увійшла до складу заснованого тоді Державного художнього музею.

1935 сектор російського мистецтва цієї музейної установи був реорганізований в самостійний музей та отримав назву Київський державний музей російського мистецтва.

Від 1965 — Київський музей російського мистецтва.

2010 отримав статус національного.

2017 перейменований у Національний музей «Київська картинна галерея».

Розташований у старовинному особняку (архітектори В. Ніколаєв та А. Гун), що 1880–1918 належав родині Ф. Терещенка.

Характеристика колекції

Етапи створення

Галерея створювалася на основі матеріалів Музейного фонду, заснованого 1919 у м. Києві Всеукраїнським комітетом охорони пам’яток мистецтва і старовини (ВУКОПМІС) при Народному комісаріаті (НКО) УСРР, який займався націоналізацією, обліком і порятунком культурних та художніх цінностей. Із приватних зібрань до складу експонатів Галереї насамперед увійшли твори з колекцій родини Терещенків (багато полотен російських живописців, в основному другої половини 19 ст.). Крім картин, колекцію окремого відділу музею склали вироби художньої промисловості (порцеляна, скло, бронза, меблі) здебільшого з розформованого 3-го Державного музею, створеного з націоналізованого зібрання промисловця і колекціонера О.-Г. Гансена, частково з маєтку графів Браницьких (м. Біла Церква).

За відсутностію коштів на придбання експонатів у 1920-і поповнення музейного зібрання продовжувалося переважно шляхом обміну.

У середині 1930-х відбувся перерозподіл художніх цінностей між київськими музеями відповідно до їхнього профілю. З Музею мистецтв ВУАН (тепер Національний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків) надійшла колекція давньоруського живопису, з Всеукраїнського історичного музею ім Т. Шевченка (тепер Національний музей історії України) — ікона «Борис і Гліб», твори В. Боровиковського, М. Врубеля, М. Ге, Д. Левицького, В. Маковського, М. Ярошенка, твори з колекцій М. Мурашка, лікаря Г. Квятковського, військового історика П. Потоцького. Завдяки державному фінансуванню у 1930-і розпочалась закупівля творів тогочасних митців, що уможливило створення експозиції радянського мистецтва (1939).

Значних втрат музейне зібрання зазнало під час Другої світової війни. Найціннішу його частину 1941 евакуювали до м. Уфи, де експонати зберігалися в Башкирському державному художньому музеї. Близько 1500 творів живопису та графіки було вивезено німецькими окупантами за межі України.

По завершенні війни музей був відновлений й 01.01.1946 відкритий для відвідувачів. В експозиції разом із експонатами, що повернулись з евакуації, були представлені твори, придбані через закупівельні комісії міст Києва, Москви, Ленінграда. Суттєву допомогу музею надала Третьяковська галерея, яка подарувала низку творів радянського живопису 1920-х – 1930-х (Ф. Богородський, Б. Йогансон, С. Рянгіна).

Колекція музею активно поповнювалась в наступні роки шляхом закупівлі, обміну (твори Б. Кустодієва, М. Реріха з Ермітажу) й завдяки даруванню збирачів. Найсуттєвішим джерелом надходження у 1950-і — 1970-і була Дирекція художніх виставок і панорам (м. Москва; з 1966 — Всесоюзний виробничо-художній комбінат ім. Є. В. Вучетича), завдяки якій почала складатися колекція творів художників Прибалтики, Кавказу, Середньої Азії. У 1986 за заповітом до музею надійшло зібрання лікаря та колекціонера Д. Сигалова (понад 200 творів), в якому переважали роботи митців кінця 19 — початку 20 ст.

Від 1991 музейна колекція поповнюється за рахунок дарування творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва приватними особами, установами, художниками та їх сім’ями.

Склад зібрання

У музеї представлені всі види професійного мистецтва. Загальна кількість експонатів музейного зібрання — понад 13 тис.

Колекція давньоруського мистецтва включає твори 13–17 ст., серед яких ікони «Тайна вечеря»» та «Тихвинська богоматір». Живопис 18–19 ст. представлений творами І. Аргунова, К. Брюллова, В. Верещагіна, К. Коровіна, М. Нестерова, В. Перова, І. Рєпіна, В. Сурикова, І. Шишкіна, та ін., 20–21 ст. — М. Асламазян, М. Вайсберга, О. Дейнеки, В. Рижих, М. Сар’яна, Дж. Скулме, Т. Яблонської та ін.

Серед малюнків й акварелей 18–21 ст. — роботи К. Айвазовського, В. Васнецова, С. Герасимова, Є. Кацмана, В. Конашевича, Л. Крамаренко, Кукриніксів, Б. Кустодієва, В. Мілашевського, О. Павленко, О. Пахомова, К. Петрова-Водкіна, З. Серебрякової, В. Сєрова, О. Тишлера, Р. Фалька, А. Фонвізіна, О. Шевченка та ін.

Скульптуру 18–21 ст. репрезентують твори М. Андрєєва, М. Антокольского, Г. Голубкіної, П. Клодта, О. Комова, С. Коненкова, Є. Лансере, М. Манізера, І. Мартоса, В. Мухіної, Ф. Толстого, П. Трубецького, І. Шадра та ін.

Музей володіє значним зібранням декоративно-ужиткового мистецтва 18–20 cт.: фарфор, фаянс, скло, бронза, різьблена кістка, тканини, вироби з бісеру. 2009 до складу музею увійшли філії — Дитяча картинна галерея («Шоколадний будинок»), Київський міський центр реставрації та експертизи музейних експонатів.

Значення

Національний музей «Київська картинна галерея» — один із найстаріших музеїв України, що має одну з найбільших колекцій художників російської школи. Наявність творів західноєвропейських майстрів (з Франції, Німеччини, Голландії, Польщі та ін. країн), пов’язаних з історією Росії та України, а також багатонаціональна колекція сучасного мистецтва робить музей привабливим для фахівців різних профілів.

Додатково

Першим директором Київської картинної галереї (1922–1928), автором першого музейного путівника та каталогу був мистецтвознавець А. Дахнович, першим завідувачем художньо-промисловим відділом галереї (1922–1929) — художник А. Середа.

Цитати

«Тут можна знайти чимало творів, що здобули славу шедеврів, стали вже хрестоматійними. Музей володіє й значними “монографічними” колекціями, без яких не можливо з належною повнотою уявити творчий шлях низки найвизначніших майстрів. Досить згадати про зразки, які містяться в експозиції давньоруського іконопису, про “київських” Шишкіна, Крамського, Ге, Верещагіна, Полєнова, Врубеля, Нестерова, щоб відразу визначити високий рівень зібрання музею. Зрозуміло, що характер і значення цієї колекції по-справжньому розкриваються лише під час уважного ознайомлення з експозицією».

 (Факторович М. Д., Членова Л. Г. Художественные музеи Киева. Москва: Искусство, 1977. С. 93).


Література

  1. Дахнович А. С. Київська картинна галерея // Український музей. В. 1. К. : Видання Укрнауки У.С.Р.Р., 1927. С. 215–224.;
  2. Факторович М. Д., Членова Л. Г. Художественные музеи Киева. Серия: Города и музеи мира. М.: Искусство, 1977. С. 93 - 173;
  3. Музей російського мистецтва в Києві: Альбом. К., 1985. 183 с.;
  4. Каталог живописи Киевского музея русского искусства. В. 1 / Под. Ред. М. Д. акторовича. К.: Киевский музей русского искусства, 1992. 108 с.;
  5. Каталог произведений Киевского музея русского искусства, утраченных в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. (Живопись, графика). / Авт.-сост.: Е. И. Ладыженская, Л. А. Пелькина, М. Д. Факторович К.: Киевский музей русского искусства, 1994. 232 с.;
  6. Путеводитель. 2-е изд. Л.- К.: «Центр Европы», 2002.160 с.;
  7. Київський музей російського мистецтва: Альбом. / Авт.-уп. Т.М.Солдатова, К.І.Ладиженська. К.: ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2009. 296 с.

Автор ВУЕ

Н. Є. Агеєва


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Агеєва Н. Є. «Київська картинна галерея» // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/«Київська картинна галерея» (дата звернення: 10.08.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.07.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ