Дахнович, Андрій Степанович

Фото 1922

Дахнóвич, Андрíй Степáнович — (13.12.1881, м. Ченстохов, Петроковська губ., тепер м. Ченстохова, Польща — 09.07.1938, м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург, РФ) — мистецтвознавець, музейник, педагог.

Дахнович, Андрій Степанович

Рік народження 13.12.1881
Місце народження Ченстохов
Рік смерті 09.07.1938
Місце смерті Ленінград
Напрями діяльності мистецтвознавець, музейник, педагог


Життя і діяльність

Нестеров М. В. Отрок Варфоломей. Етюд для картини 1889–1890. «Відіння отроку Варфоломію». Полотно, олія.

Народився в родині педагога, яка походила з Київської губернії.

1899 закінчив Четверту київську гімназію. 1899–1904 навчався в Київському університеті св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) на історико-філологічному факультеті. 1904 вступив на економічний відділ Петербурзького політехнічного інституту (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого), але не закінчив. 1907–1921 викладав історію в навчальних закладах м. Києва, водночас, як член Київського товариства сприяння початковій освіті (рос. Киевское общество содействия начальному образованию, КОСНО), читав лекції з історії Росії. Із 1909 студіював історії мистецтв, переважно доби італійського Відродження, подорожував до Італії (1909, 1911, 1912), Іспанії (1912, 1914).

Осінь 1918 — березень 1919 працював у Головному управлінні справами мистецтв та національної культури. 1919–1923 — у Другому державному музеї (тепер Національний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків), брав участь у перетворенні приватної збірки Ханенків на музей. Від березня 1921 — на посаді консерватора музею. Під час службових відряджень директора закладу М. Макаренка виконував його обов’язки. Одночасно 1920–1921 займав посаду завідувача музейним фондом, яку залишив за власним бажанням.

У травні 1922 увійшов до складу комісії зі створення Київської картинної галереї, брав активну участь у її облаштуванні. 29.09.1922 був призначений на посаду директора (на засіданні Комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини при екскурсійно-виставковій музейній секції Губполітпросвіти). Під час його очільництва (1922–1928) музейна збірка поповнилася цінними творами, серед яких: В. Тропінін «Портрет невідомої в червоній пелерині», М. Нестеров «Отрок Варфоломей», О. Головін «Палац царя Салтана» , Р. Фальк «Натюрморт. Хліб і глек», П. Кончаловський «Сосни. Кассіс», А. Остроумова-Лебедєва «Весняний мотив». 1927 після завершення пересувної виставки «10 років Жовтня» для Картинної галереї було придбано твори сучасних українських художників (14 картин, 3 скульптури, 41 гравюра на загальну суму 1980 крб).

Займався поповненням фондів галереї, працював як керівник культурно-історичними екскурсіями.

Займався педагогічною та лекційною роботою. Був членом Історичного товариства Нестора-Літописця й Товариства студіювання мистецтв, де виступав із доповідями «Творчість Ботічеллі», «Творчість Ігнасіо Сулоага» (1917), «Творчість Доменіко Теотокопулі El Greco» (1918).

1919–1924 викладав в Археологічному інституті курс з історії італійського мистецтва доби Відродження («Італійське малярство XV–XVI ст.», «Флорентійське малярство», «Венеційське малярство», «Італійська майоліка» т. ін.).

1928 полишив посаду директора Картинної галереї та переїхав до м. Ленінграда.

У червні 1928 був зарахований до Управління петергофськими палацами-музеями на посаду помічника зберігача. З 1 жовтня 1928 працював помічником зберігача Оранієнбаумського палацу-музею, згодом (з 1935) головним хранителем Китайського палацу музею в Оранієнбаумі. Займався експозиційною та науковою працею з вивчення експонатів та оздоблення палацово-паркового ансамблю, проводив оглядові й тематичні екскурсії («Китайський палац як побутовий та художній пам’ятник», «Оранієнбаум як пам’ятник барокового мистецтва»). Результатом наукової праці стали три путівника по палацах і парку Оранієнбаума та рукописи «Плафоны Китайского дворца», «Китайщина XVIII века и её экономическая основа».

9 лютого 1938 заарештований за доносом. 23 червня 1938 Комісією НКВД і Прокуратури СРСР засуджений за статтею 58-6-10 УК РРФСР (шпигунство, агітація та пропаганда) до вищої міри покарання. 9 липня 1938 розстріляний у м. Ленінграді.

Додатково

6.05.1923 у великій залі ВУАН на присвяченому пам’яті В. Ханенко засіданні прочитав доповідь «Італійське мистецтво в музеї Ханенків».

Цитата

«Першим невеликим підсумком вивчення колекцій музею і роботи по систематизації експонатів з'явилася стаття про Київську картинну галерею, написана в 1927 р. її директором А.С. Дахновичем й поміщена в збірнику «Український музей». Тоді ж був виданий складений Дахновичем маленький каталог-путівник, що охоплював нечисленний експозиційний матеріал».

 (Факторович М. Об опыте научной работы Киевского государственного музея русского искусства // Научная работа в художественных музеях. Труды научно-исследовательского института музееведения. Москва, 1965. Вып. 17. С. 187.)


«Первым небольшим итогом изучения коллекций музея и работы по систематизации экспонатов явилась статья о Киевской картинной галерее, написанная в 1927 г. ее директором А.С.Дахновичем и помещенная в сборнике «Украинский музей». Тогда же был издан составленный Дахновичем маленький каталог-путеводитель, охватывающий немногочисленный экспозиционный материал».

 (Факторович М. Об опыте научной работы Киевского государственного музея русского искусства // Научная работа в художественных музеях. Труды научно-исследовательского института музееведения. Москва, 1965. Вып. 17. С. 187.)


Праці

«Творчество Боттичелли и вечные вопросы». Киев, 1915
  • Нижний Новгород в первой половине XVII в. по писцовой книге (население и подати с него). // Действия Нижегородской губернской ученой архивной комиссии. Нижний Новгород, 1912. Т. 12. Вып. 2. С. 1–38.
  • Творчество Боттичелли и вечные вопросы. Киев : Типография С. В. Кульженко, 1915. 111 с.
  • Київська картинна галерея. Київ : Видавництво Київської картинної галереї, 1927. 12 с.
  • Київська картинна галерея // Український музей. Київ : Укрнаука У.С.Р.Р., 1927. Вип. 1. С. 215–224.
  • Каталог картин. Київська картинна галерія. Київ : Видавництво Київської картинної галереї, 1928. 63 с.
  • Путеводитель по Ораниенбауму. Ленинград : Государственный музей-заповедник «Петергоф», 1930. 35 с.
  • Ораниенбаум. Дворец музей XVIII века. Москва; Ленинград : Государственное издательство изобразительных искусств, 1932. 50 с.
  • Китайский дворец. Ленинград : Управление дворцов и парков Ленсовета, 1935. 8 с.

Література

  1. Наука и научные работники СССР : в 6 ч. Ленинград : Академия наук СССР, 1928. Ч. 6: Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. С. 104.
  2. Українськи музейники 1920-х років / Уклад. С. І. Білокінь. Київ : Фенікс, 2007. С. 3.
  3. Кузнецова Е. А. Новая атрибуция плафона передней Китайского дворца в Ораниенбауме // Кучумовские чтения. Санкт-Петербург : Государственный музей-заповедник «Павловск», 2014. С. 188.
  4. Агеева Н. Е. Достояние народа // Страна знаний. 2015. № 10. С. 39. URL: https://www.krainaz.org/2015-10/66-peoples-heritage
  5. Агеєва Н. Є. Мистецтвознавець, музейник, педагог // Країна знань. 2018. № 6. С. 42–46.

Автор ВУЕ

Н. Є. Агеєва


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Агеєва Н. Є. Дахнович, Андрій Степанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дахнович, Андрій Степанович (дата звернення: 1.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.07.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ