Франклініт

Франклініт
Клас мінералу	оксиди
Колір	чорний
Форма кристалів	кругла, октаедрична
Сингонія	кубічна
Твердість	6, 0–6, 5
Блиск	металічний
Прозорість	непрозорий
Густина	5, 0–5, 3 г/см³
Особливі характеристики	слабкомагнітний, рідкісний

Франкліні́т (від прізвища Франклін) — мінерал, оксид цинку та заліза координаційної будови із ряду магнетиту, групи шпінелі (феришпінелі).

Цинкова руда.

Історична довідка

Франклініт уперше виявлено у кількох шахтах поблизу м. Франкліна (штат Нью-Джерсі, США). Опис мінералу зробив у 1819 П. Бертьє і назвав його за місцем знахідки (за іншими даними — на честь Б. Франкліна).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула варіативна:

за виданнями «Мінералогічний словник» (Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ, 1975) і «Енциклопедія мінералогії» (англ. Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. Нью-Йорк, 1983): ZnFe₂O₄ (Zn частково заміщується Mn²⁺, а Fe³⁺ — Mn³⁺);
за виданням «Глосарій Флейшнера» (англ. Fleischer’s Glossary of Mineral Species 2022. 13th ed. Mineralogical Association of Canada, 2022): (Zn, Mn, Fe) (Fe, Mn)₂O₄.

Хімічний склад, % (зразок із з родовища Стерлінг-Гілл, штат Нью-Джерсі, США): ZnO — 16,28; Fe₂O₃ — 67,38; MnO — 16,38.

Домішки: MnO, Mn₂О₃.

Фізичні властивості

Сингонія кубічна. Утворює круглі й октаедричні кристали, масивні або зернисті агрегати. Спайність недосконала. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6,0–6,5. Густина — 5,0–5,3 г/см³. Колір чорний. Блиск металічний. Риса червонувато-бура. Злам раковистий. Слабкомагнітний. Непрозорий. За фізичними характеристиками близький до магнетиту. Рідкісний.

Асоціації: андрадит, берцеліїт, брауніт, вілеміт, галіт, гаусманіт, гематит, гетероліт, кальцит, манганозит, магнетит, родоніт, родохрозит, саркініт, цинкіт, якобсит.

Різновиди

У залежності від хімічного складу виокремлюють:

франклініт залізистий (містить 15,65 % FeO);
франклініт манґанистий (містить до 15 % MnO).

Поширення. Розташування родовищ

Трапляється у пластах і жилах, утворених високотемпературним метаморфізмом Fe, Zn, Mn, у морських карбонатних відкладах, скарнах; як другорядний мінерал — у родовищах марганцю та заліза.

Головні знахідки: США (шт. Нью-Джерсі), РФ (Уральські гори, Саяни, поблизу оз. Байкал), Швеція (лен Вармланд), Чехія (Ліберецький край), Казахстан (Атасуйський залізорудний район), Індія (штат Андхра-Прадеш), Західна Австралія.

Штучний франклініт отримують спіканням гідрооксидів заліза і цинка за температури 1 100 °C, а також стопленням Fe₂O₃, ZnO, MnO у присутності B₂O₃.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Франклініт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Франклініт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.
Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. № 85 (3). P. 291–320.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Франклініт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Франклініт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.09.2024