Галіт

Галіт
Колір	безбарвний
Сингонія	кубічна
Твердість	2
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий
Густина	2, 1–2, 2 г/см³

Галі́т (від давньогрец. ἅλς — сіль) — мінерал, тип солі, природна форма хлориду натрію.

Часто назву «галіт» переносять і на осадову гірську породу, відому як сіль кам'яна.

Історична довідка

Знайомство людини з сіллю, ймовірно, відбулося на узбережжі теплих морів: на мілководді морська вода інтенсивно випаровувалася під дією високих атмосферних температур і вітру, а в осаді накопичувалася сіль.

Сіль входила до раціону мешканців Стародавнього Єгипту. Її згадують в китайському фармацевтичному трактаті «Пень-Цао-Кан-Му» (близько 4700 років тому). В Індії жителі долини р. Інду видобували сіль вже в 4–3 тисячоліттях до нашої ери. У часи середньовіччя сіль слугувала за грошовий еквівалент.

Характеристика

Хімічний склад

Хлористий натрій координаційної будови; формула — NaCl.

Містить 39,34 % Na, 60,66 % Cl.

Домішки: Br, NH₃, Mn, Cu, Ga, As, I, Ag, Ba, Tl, Pb, K, Ca, SO₃.

Фізичні властивості

Сингонія кубічна. Спайність досконала. Густина — 2,1–2,2 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2.

Безбарвний, прозорий. Блиск скляний.

Походження. Розташування родовищ

Утворюється осадженням у замкнених водоймах, на стінках кратерів вулканів як продукт згону, в осадових породах — випаровуванням морської або солоної води озер. Значні пласти евапоритів, включно з галітом, виникають у результаті висихання замкнутих озер і обмежених морів. Такі соляні пласти можуть мати товщину сотні метрів і займати широкі площі. Галіт трапляється на поверхні в регіонах, де випаровування перевищує кількість атмосферних опадів.

Поширений мінерал соленосних товщ. Складає пласти в осадових породах лагунних та морських фацій, штокоподібні тіла в соляних куполах тощо. У Європі до добре вивчених належать родовища Австрії (поблизу міст Гальштат, Зальцбург, Холл), Німеччини (у землі Саксонія-Ангальт), Польщі (Величка, Бохня), Італії (Джірдженті, Ракальмуто). В Азії значні поклади солі є в Індії (Соляний хребет у провінції Пенджаб), Ірані. У США — поклади у штатах Мічиган, Огайо, Нью-Йорк, Техас, Нью-Мексико, численні соляні куполи вздовж узбережжя Мексиканської затоки.

Галіт в Україні

Джерела галіту в Україні: Солотвинське, Слов'янське, Бахмутське і Артемівське родовища на Донбасі; Роменське в Сумській області; ропа Сивашу та солоних озер Кінбурнської коси.

Значення

Галіт у вигляді технічної кухонної солі використовують у харчовій промисловості, кулінарії як підсилювач смаку та для консервування продуктів; дорожньому господарстві для боротьби зі зледенінням доріг; сільському господарстві для придушення росту трави; хімічній промисловості як основу для одержання лугів, оксидів, неорганічних кислот, мінеральних добрив тощо; медицині — для виготовлення розчинів і препаратів різного призначення. Також затребуваний у чорній та кольоровій металургії, металообробці (як складник електролітів), входить до складу хімічних сполук, що застосовують у лісотехнічній (виготовлення каніфолі, скипидару), фарфоровій (виготовлення глазурі, надання блиску продукції), нафтовидобуванні (для розм’якшення холодного ґрунту) тощо.

Цитата

У деяких стародавніх цивілізаціях засолювання використовували, щоб зробити завойовану землю ворога безплідною. У Біблії є згадка про цю практику:
«І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.»
(Цит. за джерелом: Книга Суддів 9:45 // Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнко. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.)

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Галіт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Галіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Галіт (дата звернення: 3.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.04.2022