Труш, Іван Іванович

Труш, Іва́н Іва́нович (18.01.1869, с. Висоцько, тепер Золочівського району Львівської області, Україна — 21.03.1941, м. Львів, тепер Україна) — художник, живописець, мистецький критик, редактор, видавець, організатор культурно-громадського життя; член Наукового товариства ім. Шевченка (з 1901).

Труш, Іван Іванович
Народження	18.01.1869
Місце народження	Висоцько
Смерть	21.03.1941
Місце смерті	Львів
Alma mater	Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка
Напрями діяльності	живопис, культурно-громадська діяльність

Життєпис

Народився в сім’ї кравця. Навчався в німецькомовній Цісарсько-королівській вищій реальній гімназії ім. кронпринца Рудольфа в м. Бродах (1881–1888; тепер Бродівська гімназія ім. І. Труша); у Школі образотворчих мистецтв у м. Кракові (1891–1897; тепер Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка). 1891–1893 студіював на відділі рисунку в класах професорів І. Яблонського (1835–1905), В. Лущкевича (1828–1900), Ф. Цинка (1838–1912); 1894–1897 — відділі малярства в класах професорів Л. Леффлера (1827–1898), Ю. Унєжиського (1863–1948), Л. Вичулковського (1852–1936, усі — тепер Польща). У класі Я. Станіславського опановував мистецтво пленерного письма, захопився естетикою імпресіонізму.

Від 1892 — член студентського товариства «Українська академічна громада» у м. Кракові. Належав до кола прихильників М. Драгоманова. Заприятелював із В. Стефаником. Отримував стипендію для навчання в Академіях образотворчих мистецтв у містах Відні (1894) та Мюнхені (1897). У м. Мюнхені відвідував приватну школу художника А. Ажбе (1862; тепер Республіка Словенія — 1905; Німеччина). Познайомився з М. Івасюком.

Літературний дебют відбувся в журналі «Житє і слово» (1895).

Труш І. Портрет професора Михайла Грушевського. 1900. Полотно, олія Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького

1897 оселився в м. Львові. Товаришував із І. Франком, М. Грушевським і М. Грушевською, О. Кобилянською, М. Біляшівським, М. Павликом, М. Гнатюком, В. Старосольським, П. Карманським. Був знайомий з О. Пчілкою, М. Мурашком, М. Лисенком, В. Антоновичем, І. Нечуєм-Левицьким, І. Свєнціцьким, П. Холодним та ін. Підтримував контакти з Науковим товариством ім. Шевченка (1898–1939).

Похований на Личаківському цвинтарі.

Творчість

Труш І. Дві гуцулки (із серії «Народне життя»). Початок 1920-х. Картон, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького

У малярстві трансформував творчо переосмислені ідейні засади імпресіонізму, модерну (сецесії) та символізму. Працював у жанрах пленерного пейзажу, психологічного портрета й сюжетних композицій. Роботи позначені глибоким психологізмом, виразним філософським контекстом і яскравим національним забарвленням.

Початковий етап творчості тривав від краківського, або академічного періоду (1891–1897) до раннього львівського — 1912. У цей час відпрацьовував уміння оперувати на полотні нюансами кольору, ефектами світла, відтворення світлоповітряного простору, вдосконалював навички передання настроєвої палітри через інтерпретацію образів і станів природи. В академічних спробах («Студія лісу в Бродах», «Розквітлий садок», «Пень дерева в лісі») простежено вплив художників-імпресіоністів Л. Вичулковського та Я. Станіславського.

Еволюцію малярської мови (від академічного класичного письма до пошуків в імпресіоністичній манері) ілюструють роботи, виконані під час вакацій Гуцульщиною (1890–1900-ті), Наддніпрянською Україною (1900–1918), Кримом (1901, 1903, 1904), Італією (1902, 1908) та країнами Близького Сходу (1912). У підсумку роботи на пленері з’явилися нові мотиви, типажі, що стали підґрунтям розгорнутих малярських серій. Картини «Андріївська церква в Києві», «Могила Т. Шевченка» (обидві — 1900); «Гагілки» (1902), «Кипариси і дерево», «Мечеть» (обидві — 1901–1904); «Захід сонця в лісі» (1904), «Венеція» (1908), «Весна на Гуцульщині» (1910-ті); «Гіза», «Оливні дерева» (обидві — 1912) демонструють пошук нового ракурсу пейзажного образотворення.

На замовлення НТШ започаткував портретну галерею фундаторів та засновників товариства: Є. Милорадович, Д. Пильчикова (обидві — 1898), В. Антоновича, М. Лисенка, І. Нечуя-Левицького, О. Кониського (усі — 1900). Знакові роботи в цьому жанрі — «Портрет В. Стефаника (1896), «Портрет І. Франка» (1897), «Портрет кардинала Сембратовича» (1899), «Портрет М. Грушевського» (1900), «Портрет дружини Аріадни» (1905), «Портрет митрополита Андрея Шептицького» (1917) — вирізняє досконалий рисунок і моделювання форм, точні портретні характеристики.

Події Листопадового чину та поразка українських визвольних змагань (1918–1919) позначилися на тематичному діапазоні робіт другого періоду (1913–1926). Переживання і роздуми художника відображено в циклах галицьких краєвидів «Про самоту», «В обіймах снігу», «З життя пнів і дерев», «Луги і поля», «Єврейські кладовища», «Квіти», що наділені символічним звучанням.

Творам третього періоду (1927–1941) притаманно тяжіння до алегоричної персоніфікації мотивів галицької природи та посилення графічності формально-пластичного вислову. Цикл «Про самоту» [«Сосна. Триптих» (1925–1941), «Одинока сосна» (1920-ті), «Самота удвох» (1930-ті)] пронизаний метафоричною символікою.

Працював у царині пластичного образотворення. Автор проєкту пам’ятника Т. Шевченкові в м. Києві (1913), проєкту надмогильного пам’ятника І. Франкові в м. Львові (1926) і монументу в м. Дрогобичі (1937).

Експериментував у сфері графічного дизайну. З нагоди 25-літнього ювілею творчої діяльності І. Франка працював над віньєтками в техніці літографії до «Обжинків» Ф. Колесси та до музичних композицій М. Глинки (1898). Автор обкладинки видання «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, м. Львів).

Твори Труша зберігають у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, Національному художньому музеї України, Національному музеї у Варшаві, приватних колекціях.

Громадська діяльність

Один із лідерів культурно-мистецького життя Галичини на зламі 19–20 ст. Сприяв появі перших творчих угруповань художників-українців у м. Львові, активізації виставкової діяльності. Співініціатор, заступник директора Товариства для розвою руської штуки (1898), учасник виставок (1898, 1900). Учасник з’їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу у світ «Енеїди» І. Котляревського (м. Львів, 1898), літніх університетських курсів для слухачів із Галичини та Східної України (м. Львів, 1904). Співзасновник «Групи шести» у м. Львові (1903), Товариства прихильників української літератури, науки й штуки (1904). Організатор, член журі та експонент 1-ї Всеукраїнської мистецької виставки (1905). Влаштував чотири персональні виставки у м. Львові (1899, 1901, 1903, 1904). Учасник виставкових проєктів у містах Львові, Києві, Полтаві, Станіславі (тепер — м. Івано-Франківськ), Коломиї, Бучачі, Тернополі, Кракові, Варшаві, Відні, Аббації (тепер – м. Опатія, Хорватія), Лондоні, Софії (1898–1940).

Член НТШ (з 1901): входив до Комісії для історії штуки (1918), голова Музейної комісії (1920). Член Ювілейного комітету з відзначення 40-річчя діяльності І. Франка (1912, м. Львів), журі Конкурсів проєктів пам’ятника Т. Шевченкові в м. Києві (1909–1913). Голова комісії, створеної з метою перепоховання І. Франка в м. Львові (1921).

Зачинатель мистецької критики в Галичині. Автор понад сотні статей та оглядів у «Літературно-науковому вістнику», «Записках НТШ», «Галичанині», «Ділі», «Житті і слові», «Неділі», «Ukrainische Rundschau», «Іllustrierte Zeitung». Один із видавців і редакторів «Будучності» (1899), «Артистичного вістника» (1905).

Визнання

На честь художника:

названо вулицю в м. Львові (1946);
засновано меморіальний музей у с. Заболотці (1959, тепер Золочівського району Львівської області) і Художньо-меморіальний музей Івана Труша (1989);
встановлено надгробок на могилі художника на Личаківському цвинтарі (1951) та пам’ятники: у с. Висоцько [1974; скульптор Є. Дзиндра (1913–1983; Україна)]; Пам’ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії, серед яких Труш [1984, м. Броди Львівської області; скульптор Б. Романець (1939–2009; тепер Україна)]; перед головним входом у Стрийський парк (1997, м. Львів; скульптор С. Олешко (1961; тепер Росія)];
ім’ям Труша названо Львівське училище прикладного мистецтва (1956, тепер Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва) і Бродівську гімназію (1999); номінацію «Образотворче мистецтво» Львівської обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури (2002);
Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 грн., Укрпошта — художньо-маркований конверт (усе — 2019);
вийшла в прокат художньо-документальна стрічка «Іван та Аріадна» (2020, режисер В. Вітер, студія «Віател», м. Київ).

Галерея

Сосна. Триптих (із циклу «Про самоту»). 1925–1941. Полотно, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Дніпро біля Києва (із серії «Подорожі Наддніпрянською Україною»). 1910. Полотно, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Кримський берег (із серії «Подорожі Кримом»). Середина 1900-х. Полотно, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Венеція (із серії «Подорожі Італією»). Кінець 1910-х. Картон, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Настурції (з циклу «Квіти»). 1922. Фанера, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Дивний пень (із циклу «З життя пнів і дерев»). 1930-ті. Картон, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Портрет Лесі Українки. 1900. Дошка, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького
Єгипетська святиня (із серії «Подорожі Єгиптом і Палестиною»). 1923. Картон, олія. Зі збірки НМЛ ім. Андрея Шептицького

Додатково

1904 одружився з донькою М. Драгоманова Аріадною (1877; Швейцарія — 1954; тепер Україна). Виховував чотирьох дітей.

1910 збудував у м. Львові власний дім (від 1989 — Художньо-меморіальний музей І. Труша, відділ Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького; тепер вул. І. Труша, 28).

Каталоги та альбоми

Іван Труш. Твори з приватних збірок: альбом / авт. вступ. ст. О. Сидор; упоряд. : І Завалій, Т. Лозинський, О. Сидор. Львів: Ін-т колекц. україн. мист. пам’яток при НТШ. Київ : Оранта, 2005. 128 с.
Słoneczne akordy w palecie Iwana Trusza: prace ze zbiorów Muzeum Narodowego we Lwowie im. Andreja Szeptyckiego / Сонячні акорди в палітрі Івана Труша: твори зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького / упоряд. і авт. вступ. ст. О. Біла. Sopot: Państwowa Galeria sztuki, 2011. 120 s.
Біла О. Відомий і невідомий Труш: науковий альбом-каталог / Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Львів, 2019. 376 с.

Література

Франко І. Малюнки Івана Труша // Літературно-науковий вісник. 1900. Т. ІХ. Кн. 1. С. 59–63.
Грушевський М. Друга вистава образів І. Труша // Літературно-науковий вісник. 1901. Т. 15. Кн. 18. С. 108–111.
Хмурий В. Українське малярство. Іван Труш . Харків : Рух, 1931. 37 с.
Островський Г. І. Труш. Нарис про життя та творчість. Київ : Мистецтво, 1955. 37 с.
Нановський Я. Іван Труш. Київ: Мистецтво, 1967. 87 с.
Труш А. Слово про батька // Жовтень. 1971. № 2. С. 104–110.
Ямаш Ю. Труш малює Каменяра: Образ Каменяра у творчості Івана Труша. Львів : Ліга-Прес, 2008. 156 с.

Автор ВУЕ

О. Я. Біла

Покликання на цю статтю: Біла О. Я. Труш, Іван Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Труш, Іван Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2026