Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка

Кра́ківська акаде́мія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка (пол. Akademia Sztuk Pięknych im. Jana Matejki w Krakowie) — заклад вищої освіти, діє в м. Кракові (Польща) з 1818.

Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка Akademia Sztuk Pięknych im. Jana Matejki w Krakowie
Тип	заклад вищої освіти
Рік створення	1818
Розташування	Краків, Польща

Історична довідка

Заснування

Академію засновано 16.10.1818 на підставі статуту Ягеллонського університету. Ініціаторами створення були професори малюнку та живопису, художники Ю. Бродовський (1772–1853) і Ю. Пешка (1767–1831, обидва — тепер Польща). Спочатку функціонувала в межах філософського факультету університету.

Етапи розвитку

Після відокремлення від Ягеллонського університету, заклад від 1833 працював як Школа малюнку та живопису (Szkoła Sztuk Pięknych) у складі Технічного інституту. Серед провідних професорів і керівників школи були живописці В. К. Статтлер (1800–1875) та В. Лущкевич (1828–1900; обидва — тепер Польща).

1873 заклад став самостійною Школою образотворчих мистецтв. Посаду директора обійняв Я. Матейко. 1878–1879 за його ініціативою зведено окреме приміщення для школи (тепер головний корпус академії, розташований на пл. Яна Матейка в м. Кракові).

Заклад мав чотири відділення: малюнок, живопис, композиція і скульптура. На відділенні композиції (керівник Я. Матейко) навчалися майбутні професори академії: Л. Я. Вичулковський (1852–1936), Я. Мальчевський (1854–1929), Ю. Мехоффер (1869–1946; усі — тепер Польща), Ю. Фалат, С. Виспянський та ін.

1895 заклад очолив Ю. Фалат. Завдяки його зусиллям школа отримала статус закладу вищої освіти та повернула назву «Академія образотворчих мистецтв» (1900).

Академія продовжувала працювати під час Першої світової війни, хоч значну частину будівлі використовували для своїх потреб військові.

Від 1919 в академії дозволили навчатися жінкам.

У міжвоєнний період відкрито Паризьке відділення (1925), засновано щомісячний журнал «Штуки Піекне» («Sztuki Piękne», «Образотворче мистецтво»), придбано пленерний будинок (м. Закопане) тощо. Професори та студенти брали участь у роботах з відновлення королівського замку на Вавелі, які очолював архітектор, ректор А. Шишко-Богуш (1883; тепер Естонія — 1948; тепер Польща).

Академія була осередком нових художніх рухів, які модернізували польське мистецтво і визначили напрямки його розвитку. З майстерні професора Ю. Панкевича (1866; тепер Польща — 1940; Франція) вийшли капісти (від абревіатури К. П. — «Комітет паризький»), які започаткували в польському живописі напрям колоризму. Серед студентів були творці авангардних угруповань, зокрема, формістів та членів Краківської групи.

Після завершення Другої світової війни розпочалися роботи з відбудови закладу. Ректор Є. Айбіш (1896–1987; Польща) запросив до співпраці художників, скульпторів З. Пронашка (1885; тепер Україна — 1958; Польща), Г. Рудзьку-Цибіс (1897–1988; Польща; перша жінка-професор закладу), К. Дуніковського, В. Яроцького (1879; тепер Україна — 1965; Польща), Ф. Паутча (1877; тепер Україна — 1950; Польща), Ч. Жепінського (1905; тепер Україна — 1995; Польща), В. Вайса (1875; тепер Румунія — 1950; Польща) та інших. Серед викладачів домінували колористи, що походили з довоєнного мистецького угруповання «Комітет паризький».

Унаслідок реорганізації в 1950-х заклад об’єднали з Вищою школою образотворчих мистецтв, змінивши назву на Академія образотворчих мистецтв. Відкрили нові спеціальності в галузях архітектури інтер’єру, текстилю, поліграфічного дизайну та реставрації. Серед викладачів були митці: Й. Штерн (1904; тепер Україна — 1988; Польща), Є. Новосельський (1923–2011), А. Марчинський (1908–1985), В. Таранчевський (1903–1987), Я. Краупе (1921–2016), В. Кунц (1926–2002; усі — Польща) та ін.

28.09.1979 академію названо ім’ям Я. Матейка.

Директори Школи образотворчих мистецтв

1873–1893 — Я. Матейко.

1893–1895 — В. Лущкевич.

1895–1900 — Ю. Фалат.

Ректори Академії образотворчих мистецтв

1900–1909 — Ю. Фалат.

1909–1910 — Л. Я. Вичулковський.

1910–1911 — Т. Аксентович.

1911–1912 — скульптор, художник К. Лящка (1865–1956; Польща).

1912–1914 — Я. Мальчевський.

1914–1918 — Ю. Мехоффер.

1918–1919 — В. Вайс.

1919–1922 — архітектор, художник Ю. Галензовський (1877–1963; Польща).

1922–1927 — архітектор А. Л. Шишко-Богуш (1833; тепер Естонія — 1948; Польща).

1927–1928 — Т. Аксентович.

1928–1929 — А. Л. Шишко-Богуш.

1929–1931 — К. Лящка.

1931–1932 — Ф. Паутч.

1932–1933 — Ю. Мехоффер.

1933–1936 — В. Вайс.

1936–1939 — Ф. Паутч.

1945–1949 — Є. Айбіш.

1949 — 1950 — З. Пронашко.

1950–1951 — художник З. Радницький (1894; тепер Україна — 1969; Польща).

1951–1952 — художник К. Сжедницький (1894–1993; Польща).

1952–1954 — художник М. Вейман (1912–1997; Польща).

1954–1967 — Ч. Жепінський.

1967–1972 — М. Вейман.

1972–1980 — скульптор М. А. Конечний (1930–2017; Польща).

1980–1987, 1993–1996 — В. Кунц.

1987–1993 — художник Я. Шанценбах (1928–1998; Польща).

1996–2002 — художник С. Ю. Родзінський (1940–2021; Польща).

2002–2008 — художник Я. Т. Памула (1944–2022; Польща).

2008–2012 — художник А. Всьолковський (1949; Польща).

2012–2020 — художник С. М. Табіш (1965–2021; Польща).

від 2020 — художник, скульптор А. Беднарчик (1960; Польща).

Структура

Академії складається з семи факультетів, які займаються різними аспектами мистецтва, дизайну та консервації.

Діє докторантура та низка міжкафедральних підрозділів.

Станом на 2024 в закладі навчається близько тисячі студентів. Навчальний процес забезпечують близько 300 викладачів.

Факультети

Факультет живопису — найстаріший факультет академії, що продовжує традиції польської школи живопису, які заклав Я. Матейко та його послідовники.

Факультет скульптури — відомий майстрами модерної та постмодерної скульптури. На факультеті викладали: К. Дуніковський, Я. Пуґет (1904–1977), Є. Бандура (1915–1987), С. Боржецький (1930–2015; усі — Польща), В. Слендзінська (1906; тепер Україна — 1999; Польща) та інші.

Факультет графіки — провідний центр графічного мистецтва в Польщі, що забезпечує підготовку фахівців у галузі графіки станкової, графічного дизайну, фотографії, анімаційного кіно та цифрових медіа.

Факультет реставрації творів мистецтва — спеціалізується на збереженні та відновленні художніх творів. Заснований 1950, функціонував як своєрідна спеціалізація після перших років загальної художньої освіти (живопис, скульптура). Від 1972 став самостійним підрозділом, де навчають реставраторів.

Факультет дизайну інтер’єрів — спираючись на багатовікові традиції та досвід, сформував свою освітню програму як основу для проєктної діяльності в межах основних спеціальностей — архітектури інтер’єру, дизайну виставок та дизайну меблів.

Факультет промислових форм — засновано 1964 як факультет промислового дизайну, який розпрацьовував інноваційну програму, що поєднувала традиційні для художніх навчальних закладів дисципліни з новими питаннями промислового виробництва, моделювання, технологій та ергономіки.

Факультет інтермедіа — заснований 2012; зосереджений на нових медіа та інтердисциплінарному підході до мистецьких досліджень.

Освітня діяльність

Навчання в академії охоплює як теоретичні, так і практичні дисципліни. Курс передбачає студійні заняття, майстер-класи, пленери, лекції з історії мистецтва, естетики, технік живопису, графіки та скульптури. Студенти мають змогу брати участь у виставках, конкурсах та міжнародних програмах обміну (Erasmus+). Увагу приділено дослідницькій діяльності та міждисциплінарним проєктам.

Міжнародна співпраця

Академія співпрацює із закордонними університетами та художніми інституціями в межах обмінів студентами та викладачами, спільних дослідницьких проєктів і виставкової діяльності, зокрема, й українськими: Львівською національною академією мистецтв, Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури, Харківською державною академією дизайну і мистецтв.

Академія та Україна

У закладі здобували освіту І. Труш, М. Бурачек, М. Бойчук, М. Жук, М. Осінчук, М. Сосенко, О. Новаківський та ін.

У міжвоєнний період 20 ст. в академії навчалися: М. Анастазієвський, С. Борачок, М. Гарасовська-Дачишин, Л. Гец, Д. Горняткевич, Б. Гумецький (1914–1977), М. Зорій (1908–1995), Д.-Л. Іванцев (1910–2003; усі — Україна), О. Карпенко (1896; тепер Україна — дата й місце смерті невідомі), В. Кивелюк (1898; тепер Україна — 1976; США), М. Кміт (1910; тепер Україна — 1981; Австралія), Н. Кисілевський (1909–2000), Я. Красневич (1911–1998; обидва —Україна), Г. Крук, Ю. Кульчицький (1912; тепер Україна — 1993; Франція), Л. Левицький, С. Литвиненко, В. Лопушняк (1904; тепер Україна — 1995; Франція), Я. Лукавецький (1908–1993; Україна), Н. Мілян (1896; тепер Україна — 1942; тепер Польща), П. Обаль (1900–1987; тепер Україна), В. Перебийніс (1896; тепер Україна — 1966; Велика Британія), Л. Перфецький (1901; тепер Україна — 1977; Канада), М. Сельська, Р. Сельський, Б. Стебельський, О. Третяків (1896; тепер Україна — 1940; Франція), Р. Турин (1900–1979), О. Харків (1897–1939; обидва — тепер Україна), В. Хмелюк та інші.

Значення

Академія відіграла важливу роль у формуванні польської та центральноєвропейської художньої традиції, а також стала центром інтернаціонального мистецького життя, приваблюючи студентів з усього світу.

Література

1. Materiały do dziejów Akademii Sztuk Pięknych w Krakowie, 1895–1939 / Oprac. J. Dutkiewicz, J. Jaleniewska-Ślesińska, W. Ślesiński. Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1969. 491 p.
2. Polskie życie artystyczne w latach 1915–1939 / Pod. red. A. Wojciechowskiego. Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1974. 742 p.
3. 175 lat nauczania malarstwa, rzeźby i grafiki w krakowskiej Akademii Sztuk Pięknych / Red. J. Ząbkowski, J. Nowakowski, St. Rodzinski ta in. Kraków : Oficyna Artystów Sztuka, 1994. 423p.
4. Akademia Sztuk Pięknych im. Jana Matejki w Krakowie / Red. M. Pawłoski. Kraków : ASP, 1996. 310 p.
5. Денисюк О. Краківська академія мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин у 1920–1930-х роках. Київ : [б. в.], 2010. 184 с.
6. Pilikowski M. Piękna historia: krakowska Akademia Sztuk Pięknych w latach 1818–1939. Kraków : Wydawnictwo Akademii Sztuk Pięknych im. Jana Matejki, 2018. 312 p.
7. 200 lat Akademii Sztuk Pięknych w Krakowie : w 2 t. / Red. A. Wsiołkowski, J. Dembosz, P. Tendera. Kraków : Wydawnictwo Akademii Sztuk Pięknych im. Jana Matejki, 2020.
8. Pilikowski M. Zanim powstał Wydział Rzeźby: nauczanie rzeźby w krakowskiej Akademii Sztuk Pięknych w latach 1818–1939. Kraków : Wydawnictwo Akademii Sztuk Pięknych im. Jana Matejki, 2022. 192 p.

Автор ВУЕ

О. Ю. Денисюк

Покликання на цю статтю: Денисюк О. Ю. Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Краківська академія образотворчого мистецтва ім. Яна Матейка (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 06.08.2025