Троценко, Віктор Карпович
Троце́нко, Ві́ктор Ка́рпович (13.05.1888, с. Нижня Сироватка, тепер Сумського району Сумської області — 20.06.1978, м. Харків, тепер Україна) — архітектор, автор низки споруд і комплексів.
|
Троценко, Віктор Карпович | |
|---|---|
| Народження | 13.05.1888 |
| Місце народження | Нижня Сироватка |
| Смерть | 20.06.1978 |
| Місце смерті | Харків |
| Місце поховання | Харків |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | модерн український |
Життєпис
Після закінчення сільської школи від 1904 працював техніком служби шляхів та споруд в Управлінні Бєлгородсько-Сумської залізниці, від 1908 — у м. Харків помічником архітектора в Управлінні будівництва Північно-Донецької залізниці. Під час Першої світової війни працював архітектором в Управлінні будівництва залізниці Мерефа — Харків. Одночасно із професійною роботою самостійно навчався за програмою Московських заочних будівельних курсів, виконував курсові проєкти за програмою Харківського технологічного інституту, займався рисунком, живописом, 1910–1916 брав участь у виставках Товариства харківських художників. Зважаючи на це, 1924 у Харківському художньому інституті (тепер Харківська державна академія дизайну і мистецтв) за сукупністю реалізованих проєктів йому видали диплом архітектора. Працював у різних проєктних організаціях м. Харкова. Під час німецько-радянської війни 1941–1945 перебував в окупованому німцями м. Харкові, за що був репресований і засланий до Сибіру. Після повернення до м. Харкова від 1954 працював архітектором в інститутах Харківжитлопроєкт, Облпроєкт, Харківській філії Діпроміста, співпрацював з Академією архітектури УРСР.
Діяльність
1912 у м. Харкові долучився до гуртка українських діячів під проводом художника С. Васильківського і сприйняв новаторську стилістику українського модерну. 1910–1913 виконав свої перші реалізовані проєкти технічних споруд харківської каналізації та 1913 — конкурсний проєкт пам’ятника М. Лисенку, який отримав схвальні відгуки. На початку 1920-х разом із С. Таранушенком дослідив старовинні хати м. Харкова, виконав обміри їх і архітектурні кресленики, якими проілюстровано відповідні друковані праці С. Таранушенка. Тоді ж почав проєктувати житлові будинки для робітників Донбасу. 1923–1924 за його проєктами створено виставкові павільйони УСРР у містах Москві і Генті (Бельгія). У них стилістику модернізму поєднано з українськими архітектурними традиціями. 1924 за конкурсними проєктами Троценка збудовано три селища для робітників Харківського паровозобудівного заводу. Він опрацював кілька типів селищних житлових будинків на 2 та 4 квартири. Основним був чотириквартирний двоповерховий будинок, в якому оптимально поєднано функціональність, економічність і національні традиції. 1925 опрацював проєктну концепцію розпланування і забудови площі Дзержинського (тепер площа Свободи) у м. Харкові та прилеглих до неї територій; цю концепцію реалізовано протягом наступних років. Розробляв проєкти будинків-комун та секцій багатоповерхових будинків для м. Харкова. Опрацьовані ним типові проєкти житлових будинків і секцій у 1930–1931 широко застосовували у будівництві так званих соцмістечок на Донбасі, у містах Дніпропетровську (тепер м. Дніпро), Дніпродзержинську (тепер м. Кам’янське), Керчі.
В інституті Держбудпроєкт розробив проєкт громадського центру соцмістечка Новий Харків при Харківському тракторному заводі (реалізовано тільки першу чергу), типовий проєкт однокомплектної школи, проєкти житлових будинків для міст Грозного, Єльця, Тули (усі тепер РФ), Харкова, будівлі «Доненерго» у м. Горлівці тощо. У 1954–1956 брав участь у відновленні та реконструкції поруйнованих війною будівель і споруд, разом зі співробітниками Академії архітектури УРСР розробив та реалізував проєкти великоблочних багатоквартирних будинків для робітників заводу імені Ілліча у м. Жданові (тепер м. Маріуполь).
Працював у стилістиці українського модерну, поєднуючи її з характерним для 1920-х раціоналізмом; на початку 1930-х — у панівному тоді стилі конструктивізму. В історію архітектури України увійшов як самобутній майстер, що зумів органічно поєднати українську національну традицію з раціоналістичними принципами типового проєктування і стандартизації масової забудови. Свій фаховий досвід осмислював у теоретичних статтях, серед яких найважливіші стосуються проєктування масових типів житла та національних форм в архітектурі. Був добрим рисувальником і живописцем. Персональні виставки його робіт неодноразово відбувалися у м. Харкові, а також одна — у м. Києві.
Серед творів Троценка:
- житловий будинок робітників Очищувальної станції у м. Харкові (1910);
- павільйон УСРР на Всеросійській сільськогосподарській та кустарно-промисловій виставці у м. Москві (1923);
- павільйон УСРР на Всесвітній кооперативній виставці у м. Генті (1924);
- забудова робітничого селища паровозобудівного заводу у м. Харкові (1924);
- забудова селища ім. Фрунзе у м. Дніпрі (1925);
- житлові будинки мансардного типу у селищі Новочайкіно у м. Макіївці (1927–1928);
- забудова соцмістечка працівників Криворізького металургійного заводу у м. Кривому Розі (1930–1931);
- будинок-комуна металургів на 1000 мешканців у м. Кривому Розі (1930–1931);
- типовий проєкт однокомплектної школи, за яким зведено 5 шкільних будівель у м. Харкові (1933);
- великоблочний житловий будинок у м. Маріуполі (1954-1956, у співавторстві)
Праці
- До питання про національні форми в архітектурі // Архітектура Радянської України. 1939. № 10. С. 7–11.
- Колгоспне житло для Харківської області // Архітектура Радянської України. 1939. № 7. С. 26–29.
Література
- Тридцять п’ять років творчої праці (про В. К. Троценка) // Архітектура Радянської України. 1940. № 3. С. 15–17.
- Тимофієнко В. Троценко Віктор Карпович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 377.
- Чепелик В. Віктор Карпович Троценко // Український архітектурний модерн. Київ : Київський національний університет будівництва та архітектури, 2000. С. 321–325.
- Черкасова Е. Архитектурная культура региона. Харьков : Форт, 2010. 123 с.
- Власенко А., Степанова С. Сад українського модерну. Українська стилістика в архітектурі першої половини ХХ ст. Київ ; Харків : Видавець Олександр Савчук, 2025. 400 с.
- Троценко Віктор Карпович (1888–1978) // Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного. URL: http://dnabb.org/modules.php?name=Pages&go=page&pid=390
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Троценко, Віктор Карпович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Троценко, Віктор Карпович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.06.2024
