Травея
Траве́я (фр. travée — прогін) — у романських і ґотичних храмах частина простору середньої нави, обмежена чотирма вертикальними опорами, на які спирається склепіння.
Травея як одна з просторових чарунок, з яких складається об’єм базилікального (див. Базиліка) храму, прямокутна (іноді — квадратна) у плані. На її кутові опори (профільовані стовпи, пілони, пучки колон) спитаються підпружні арки, які розділяють суміжні травеї і несуть склепіння — хрестові, зімкнуті, шестилоткові тощо. Кожна з таких опор є спільною для двох суміжних травей та для арок і склепінь перекриття бічних нав, зазвичай удвічі вужчих за середню.
У великих ґотичних соборах, як правило, одній травеї середньої нави відповідають дві чарунки бічної нави. Така об’ємно-просторова схема отримала назву «зв’язаної системи». Вона була зрозумілою і зручною для розбудови великих романських і готичних соборів, яка тривала протягом кількох сторіч: до наявного три- або п’ятинавового об’єму поступово зі сходу на захід добудовували нові травеї з відповідними їм частинами бічних нав; простір останньої травеї з заходу закривали площиною головного фасаду. У великих ґотичних соборах (собор Нотр-Дам у Парижі) травея могла включати шість опор. Якщо базиліка мала тринавовий трансепт, то його середня нава також складалася з травей (Кельнський собор).
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 414.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 129.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Травея // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Травея (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2024
