Вернер, Абрагам Готтлоб

Abraham Gottlob Werner.jpg

Ве́рнер, Абрага́м Го́ттлоб (нім. Werner, Abraham Gottlob; 25.09.1749, с. Осечниця Болеславецького повіту, тепер Нижньосілезьке воєводство, Польща — 30.06.1817, м. Дрезден, тепер федеральна земля Саксонія, Німеччина) — вчений, геолог та мінералог; лідер гіпотези нептунізму, творець діагностичної мінералогії, заснованої на зовнішніх ознаках мінералів; основоположник геогнозії. Член Академічного товариства природничих наук у м. Лейпцизі (1771).

Вернер, Абрагам Готтлоб

(Werner, Abraham Gottlob)

Рік народження 25.09.1749
Місце народження Нижньосілезьке воєводство, Польща
Рік смерті 30.06.1817
Місце смерті Дрезден
Alma mater Лейпцизький університет, Фрайберзька гірнича академія
Напрями діяльності геологія

Іноземний член Баварської (1808) та Паризької (1812) академій наук.

Життєпис

Народився у сім’ї інспектора металургійних комбінатів.

1769 вступив до Фрайберзької гірничої академії.

З 1771 вивчав право та природничі науки в Лейпцизькому університеті, був учнем анатома й мінералога Й.-К. Гелера (1732–1796; Німеччина).

1775–1817 працював інспектором та викладачем мінералогії у Фрайберзькій академії.

Залучав до навчання студентів з Європи та Америки. Учнями Вернера були: А. фон Гумбольдт, Ф. К. фон Баадер, Х. фон Бух, К. де Моос, палеоботанік Е. Ф. фон Шлотхайм (1764–1832; Німеччина), інженер і геолог Ж. Ф. д’Обюассон де Воайнс (1769 або 1762–1841; Франція), геолог і мінералог А. Б. де Вільє (1772–1840; Франція), геолог і ботанік Й. фон Шарпентьє (1786–1855; Німеччина — Швейцарія), президент Лондонського геологічного товариства Дж. Б. Грінхоф (1778–1855; Велика Британія), мінералог Й. К. Вільгельм Войгт (1752–1821; Німеччина), який став його найбільшим противником як критик нептунізму; засновник Вернерівського товариства в м. Единбурзі (1808) Р. Джеймсон (1774–1854; Велика Британія).

Наукова діяльність

Розробив мінералогію як спеціальність, окрему від гірничої науки, і вперше читав лекції з геогнозії як науки про фізичну та мінералогічну природу Землі загалом.

Розробив одну з перших систематизованих класифікацій мінералів. Окрім корисних копалин, класифікація Вернера містила також ґрунти, гірські породи та органічні природні продукти, віднесені до мінералів. Цією класифікацією зараз не користуються, однак вернерівську теорію номерних знаків та описи мінералів і дотепер вважають класичними.

Розробив власну кольорову номенклатуру, використовуючи для кольорів приклади з флори, фауни та мінералів. Ця номенклатура опублікована 1814 живописцем П. Саймом (1774–1845; Велика Британія) з його доповненнями як «Номенклатура кольорів Вернера».

1787–1788 Вернер дійшов помилкової думки, що походження утворення гірських порід і корисних копалин та зміну земної поверхні слід шукати у воді, й заснував нептунізм. Згідно його теорії, усі породи формувалися в створеному потопом океані послідовно: спочатку магматичні, потім метаморфічні, потім осадові гірські і останніми — поверхневі осади. Вернер також стверджував, що магматичні гірські породи (наприклад, базальт) утворилися у воді шляхом кристалізації, що засвідчує їхня призмова форма.

У ті часи мала місце дискусія щодо осадового або вулканічного походження базальту, і версія Вернера на основі нептунізму — тільки одна з ілюстрацій наукового пошуку. Виникнення вулканів пояснювали горінням потужних покладів кам’яного вугілля (1789). Пізніші дослідження вчених (А. фон Гумбольдта та Х. фон Буха) довели помилковість такого твердження.

Вернер істотно вплинув на тогочасний розвиток мінералогії та геології. В його книзі «Про зовнішні ознаки копалин» («Von den äusserlichen Kennzeichen der Fossilien», Leipzig, 1774) виклав основи класифікації мінералів за зовнішніми ознаками.

Визнання

На його честь названо Единбурзьке (1808) та Дрезденське (1816) вернерівські товариства, гірську породу вернерит.

Додатково

1807 Вернер каталогізував близько 7 500 предметів з мінералогічної колекції свого вчителя К. П. фон Огайна (1718–1784; Німеччина) й увів значну кількість назв мінералів, які вживають і дотепер. Колекція стала основою зібрання Бразильського національного музею в м. Ріо-де-Жанейро.

Праці

  • Kurze Klassifikation und Beschreibung der verschiedenen Gebirgsarten. Dresden : Walther, 1787. 28 p.
  • Bekanntmachung einer von ihm am Scheibenberger Huegel über die Entstehung des Basaltes gemachten Entdeckung // Bergmännisches Journal. 1788. Bd. 2. P. 845–907.
  • Von den verschiedenen Graden der Festigkeit des Gesteins, als dem Hauptgrunde der Hauptverschiedenheiten der Häuerarbeiten. Freiberg : Craz, 1788. 20 p.
  • Versuch einer Erklärung der Entstehung der Vulkanen durch die Entzündung mächtiger Steinkohlenschichten, als ein Beytrag zu der Naturgeschichte des Basaltes // Magazin für die Naturkunde Helvetiens. 1789. Bd. 4. P. 239–254.
  • Neue Theorie von der Entstehung der Gänge mit Anwendung auf den Bergbau besonders den freibergischen. Freiberg : Gerlach, 1791. 256 p.
  • Oryktognosie oder Handbuch für die Liebhaber der Mineralogie. Leipzig : Crusius, 1792. 318 p.

Література

  1. Guntau M. Abraham Gottlob Werner. Leipzig : Teubner, 1984. 120 p.
  2. O'Hara K. A Brief History of Geology. Cambridge : Cambridge University Press, 2018. 274 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вернер, Абрагам Готтлоб // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вернер, Абрагам Готтлоб (дата звернення: 20.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.10.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ