Теогонія

Уран і Гея з дітьми.
Римська мозаїка, 1-ша пол. 3 ст.

Теого́нія (грец. Θεογονία, від грец. ϑεός — бог і грец. γένεσις — народження, виникнення, з грец. γίγνομαι або γεννάω — народжую, від грец. γένος — рід) — сукупність міфологічних уявлень про походження (народження) богів, їхній родовід, наступність (і боротьбу) поколінь, установлену між ними ієрархію.

Загальна характеристика

Теогонічні міфи відомі в різних культурах; значного розвитку набули в давньогрецькій, давньоєгипетській, давньовавилонській релігіях, брахманізмі тощо. Мотиви теогонії та теомахії були спільними для культур Східного Середземномор’я та Близького Сходу від епохи бронзи.

Дослідники історії релігії розглядають архаїчні оповіді про народження богів (персоніфікацій природних стихій або творчих властивостей людини) як особливий спосіб розуміння еволюції світу від первісного безформного й нерозчленованого хаосу до структурованого та гармонійно улаштованого Космосу. З такого погляду теогонія постає як рання (найперша) метафорично-образна форма космогонії, уявлень про походження Всесвіту, людини та суспільства.

Найбільший вплив на розвиток європейської культури вчинила давньогрецька теогонія. Найважливішим джерелом її реконструкції вважають однойменну поему Гесіода («Θεογονία», 8–7 ст. до н. е.), де автор систематизував поширені тогочасні міфи (перший переклад поеми «Теогонія» українською мовою здійснив І. Франко, 1912‒1913). Згідно з нею, світ починався з Хаосу (безодні), за яким народилися Гея (земля), Тартар та Ерос. Від Хаосу народжуються Нюкта (ніч) і Ереб (морок); від Геї, заплідненої Еросом, — Уран (небо) і Понт (море). У шлюбному союзі Геї й Урана з’явилися титани та інші істоти, яких Уран не випускав з лона матері, але молодший з-поміж дітей Кронос зміг каструвати батька. Від Кроноса та його сестри Реї пішло нове покоління богів, яке, зрештою, завдяки Зевсу, здолало Кроноса та скинуло титанів у Тартар. Відтак настав час панування богів-олімпійців — ера порядку та виникнення людей. Численні любовні зв’язки Зевса (з богинями чи смертними жінками) поповнили лави богів і напібогів.

Схожі в головних сюжетах теогонічні уявлення передали Гомер, орфіки (див. Орфізм).

Подібні наративи містить теогонічна епічна поема часів Вавилонського царства «Енума еліш». Оповідає про народження богів первісною хтонічною (див. Хтонічні божества) парою: передвічним Апсу (прісні води глибин, чоловічий первень) і праматері Тіамат (солоні води, жіноче начало). Народження світу постало як результат ієрогамії: від змішування вод народжуються наступні пари — чудовиська Лахму і Лахаму, а від них — Аншар і Кішар. Народжений цією парою бог неба Ану стає родоначальником нової генерації богів. Його син Еа випереджає жорстокі наміри Апсу знищити галасливе молоде покоління і вбиває Апсу першим. Народжує Мардука, який згодом утверджується в ролі головного бога.

Теогонічні мотиви припускають у давньоруській міфології, віднаходять в українському фольклорі.

Значення

Космогонія стала одним із джерел ранньої філософії, де обожнені стихії ставали об’єктами рефлексії (зокрема питань про першоначало, першостихію), імена богів грали роль абстрагованих філософських понять, а дискурс міфічної оповіді замінила раціональна аргументація.

Різноманітні сучасні конструкції теогонії є джерелом сюжетів для художньої творчості, жанрів фентезі в літературі, кіномистецтві, відеоігор тощо.

Джерело

Франко І. Я. Теогонія (Походження богів) // Зібрання творів : у 50-ти томах. Київ : Наукова думка, 1977. Т. 8. С. 314–341.
«Коли вгорі…» (Поема про сотворіння світу) // На ріках вавілонських : З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини / Упоряд. М. Н. Москаленко. Київ : Дніпро, 1991. С. 152‒176.

Література

Пригодій С. М. Генеалогія давньогрецьких міфів. Київ : Віпол, 1997. 117 с.
Lambert W. G. Babylonian Creation Myths. Winona Lake : Eisenbrauns, 2013. 640 p.
Wilkinson R. H. The Complete Gods and Goddesses of Ancient Egypt. New York : Thames & Hudson, 2017. 256 p.
Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press, 2018. 792 р.
Філоненко М. Теогонія // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2024. Т. 4. С. 32.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Теогонія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Теогонія (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.03.2025