Скена

Скена театру в Епідаврі. Графічна реконструкція

Скена (позначена червоним кольором) на плані античного грецького театру

План скени театру в Епідаврі з елементами її: проскенієм, рампами, пародом (парадосом) і воротами

Ске́на (грец. σκήνη — намет, палатка) — у Давній Греції — одна із трьох головних частин громадської споруди, призначеної для вистав, виступів ораторів, музикантів і співаків — театру обо одеону.

Перед скеною і на скені виступали хор, актори, декламатори, співці тощо.

У Давній Греції скена відома від 5 ст. до н. е. Первісно це були тимчасові: намет, палатка або тканинна завіса на мотузці, влаштовані за орхестрою навпроти театрона; там перевдягалися актори. Згодом, до 4 ст. до н. е., це перетворилося на постійну дерев’яну, а потім і муровану споруду — двоярусну, прямокутну в плані, розмірами 46,5×6 м. У приміщеннях скени зберігали театральний реквізит, а її фасад, прикрашений тироматою (живописними зображеннями) слугував кулісою, тлом для вистави. У міру розвитку античного грецького театрального мистецтва споруда скени стала складнішою: перед нею з’явилася невисока колонна галерея проскенія. Її горішню терасу (логейон) використовували для виступів акторів. На неї з обох боків вели рампи. Окремо міг бути виділений теологейон — тераса, балкон, із якого промовляли актори, котрі зображували богів. Обабіч проскенія були пароди з арковими воротами — проходи на скену для хору, акторів, музикантів, танцівників. Приміщення з обох боків скени в епоху еллінізму перетворено на параскенії, які мали допоміжне, господарське призначення як місце зберігання театральних декорацій, а їхні кам’яні стіни поліпшували акустичні якості театру. Скена традиційно мала троє дверей; через найбільші середні на логейон виходили актори.

У виставах античних грецьких трагедій дійові особи ні на логейоні, ані перед скеною не «вмирали», а заходили для цього у приміщення скени. Демонстрація смертовбивств також відбувалася без натуралізму — у приміщенні скени без прямого візуального контакту з глядачами, лише за допомогою відповідних звуків, які долинали звідти.

У Стародавньому Римі скени театрів і великих одеонів перетворено на великі капітальні двоповерхові споруди, муровані з бетону. Їхні фасади пишно декоровано із застосуванням ордера архітектурного (одеон Ірода Аттика у м. Афінах, збережено частково).

Від епохи Відродження скена античного театру, описана у праці Вітрувія «Десять книг про архітектуру», вплинула на розвиток сцени у спорудах театрів, які почали будувати в Європі від кінця 16 ст.

Література

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 381.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 54‒55.

Графічна реконструкція скени театру в Прієні: Р – проскеній; L – логейон; Т – скена з тироматою (намальованими кулісами); Pr – прохедрія з кріслами для почесних глядачів; Ра – пароди (бічні входи); D – вівтар Діоніса; К – койлон, кавея (місця для глядачів на театроні)
Скена античного римського театру: 1 – орхестра; 2 – театрон; 3 – скена; 4 – проскеній; 5 – параскеній з пародом (бічна частина скени з виходом на неї)
Скена одеону Ірода Аттика у м. Афінах