Станкович, Євген Федорович

Станкович, Євген Федорович.jpg

Станко́вич, Євге́н Фе́дорович (19.09.1942, м. Свалява, тепер Закарпатської області, Україна) — композитор, народний артист України (з 1986), професор (з 1988), академік Національної академії мистецтв України (з 1997).

Станкович, Євген Федорович

Рік народження 19.09.1942
Місце народження Свалява
Alma mater Львівська державна консерваторія ім. М. В. Лисенка; Київська державна консерваторія ім. П. І. Чайковського
Місце діяльності Національна академія мистецтв України
Напрями діяльності музичне мистецтво, педагогіка

Життєпис

Народився у сім’ї вчителів. Закінчив 1961 Ужгородське музичне училище (тепер Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора) по класу віолончелі. Вивчав композицію 1961 в А. Солтиса (1890–1968; Україна) у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка), 1965–1968 — у Б. Лятошинського та 1969–1970 — у М. Скорика в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського).

1970–1976 працював редактором видавництва «Музична Україна», 1978–1988 — заступником голови Спілки композиторів України, 1990–1993 та 2005–2010 був головою Національної спілки композиторів України. З грудня 2010 — її почесний співголова.

1988 розпочав педагогічну діяльність у Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського, з 1990 — завідувач кафедри композиції.

1992 очолював журі першого Міжнародного фестивалю сучасної музики у м. Вінніпезі (Канада), 1996 запрошений урядом Швейцарії як композитор у резиденції кантону Берн.

Обирався народним депутатом УРСР (1985–1989), СРСР (1989–1991).

Член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 2001).

Станкович багаторазово представляв українське музичне мистецтво в різних країнах світу. Зокрема, 1985 здійснив подорож до Китаю у складі групи радянських композиторів. 1989 разом з О. Кивою та В. Загорцевим (1944–2010; Україна) представляв українську музику в США (м. Нью-Йорк) та Канаді (м. Вінніпег).

Під кураторством митця відбувається багато музичних імпрез, ім’я композитора стало брендовим логотипом фестивальних та конкурсних заходів. Зокрема, під патронатом Станковича з 2014 проходять Всеукраїнська відкрита музична олімпіада «Голос Країни» (м. Київ), з 2012 — міжнародний інструментальний конкурс імені Євгена Станковича (м. Київ), з 2017 — міжнародний конкурс-фестиваль мистецтв «Stankovych Fest» (м. Свалява).

Творчість

Творча палітра композитора різноманітна за жанрами, стилями й образами. Музика складна і водночас проста, фольклорно автентична і гостро сучасна, елітарна і доступна.

У його творчому доробку три опери — фольк-опера «Коли цвіте папороть» (1978), «Опера рустика» («Opera rustica»; 2008) на вірші Б. Олійника та «Страшна помста» (2019) за творами М. Гоголя; 6 симфоній для великого симфонічного оркестру, 15 камерних симфоній, симфонічна поема «Диктум» («Dictum»; 1987) для камерного оркестру; 6 балетів — «Ольга» (1981), «Прометей» (1985), «Майська ніч» (1988), «Ніч перед Різдвом» (1990), «Вікінги» (1999), «Володар Борисфену» (2010); оркестрово-хорові великоформатні полотна національно-історичної тематики — «Чорна елегія» (1991) на слова П. Мовчана, Реквієм-Кадиш «Бабин Яр» (1991) і «Панахида за померлими з голоду» (1992), обидва — на слова Д. Павличка, «Слово о полку Ігоревім» (2001); великі хорові опуси, серед яких «Нехай прийде Царствіє Твоє» (1994), «До Тебе, Господи, взиваю» (1999); численні твори для симфонічного, камерного оркестру й різних складів інструментального ансамблю.

Автор музики до драматичних вистав, документальних і понад 100 художніх фільмів і телесеріалів, серед яких: «Народжена революцією» (1974–1977, режисер Г. Кохан), «Лісова пісня. Мавка» (1981, режисер Ю. Іллєнко), «Ярослав Мудрий» (1981, режисер Г. Кохан), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, режисер Ю. Іллєнко), «Украдене щастя» (1984, режисер Ю. Ткаченко), «Кармелюк» (1986, режисер Г. Кохан), «Кам’яна душа» (1989, режисер С. Клименко), «Ізгой» (1992, режисер В. Савельєв), «Час збирати каміння» (1990–1996, режисер В. Андрощук), «Остров любові» (1996, режисер О. Бійма), «Роксолана» (1997–2003, режисер Б. Небієрідзе), «Пристрасть» (1998, режисер О. Бійма), «Таємниця Чингісхана» (2002, режисер В. Савельєв).

1989 в Канаді відбулося виконання сюїти із фольк-опери «Коли цвіте папороть» (Симфонічний оркестр Вінніпегу, диригент В. Балей; Хор імені О. Кошиця). 1989 у м. Скоп’є (тепер Північна Македонія) здійснено постановку балету «Распутін» (версія балету «Прометей»). 1992 в Канаді відбулася прем’єра «Чорної елегії» [Симфонічний оркестр Вінніпегу, диригент Б. Тові (нар. 1953, Велика Британія), Хор імені О. Кошиця]. 1996 у Швейцарії у співпраці з симфонічним оркестром м. Біль (кантон Берн) виконано симфонічну поему «Аве Марія», написану на замовлення оркестру. 2000 в Польші (м. Варшава) відбулася прем’єра «Слово о полку Ігоревім» силами Національної хорової капели України «Думка» (художній керівник Є. Савчук) і Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (художній керівник В. Сіренко). 15.05.2018 у м. Фрайбурзі (Німеччина) виконано Симфонію № 2 «Героїчна» під керівництвом диригентки О. Линів (нар. 1978; Україна); 19.05.2018 у м. Чикаго (США) — «Панахиди за померлими з голоду» (диригент А. Колер, США) та багато ін. Різні твори Станковича неодноразово виконували у Великій Британії, Франції, Туреччині, Швейцарії, Німеччині, Ізраїлі, Чехії, Польщі (зокрема на концертах міжнародного фестивалю сучасної музики «Варшавська осінь») тощо. 2012 проходив авторський концерт композитора у Франції (м. Париж). У період 2016–2017 відбулося понад 25 виконань в містах США (Чикаго, Детройт, Вашингтон, Нью-Йорк) та в Канаді (м. Торонто) Концерту для скрипки з оркестром № 2 та Сюїти з балету «Ніч перед Різдвом». 2017 було проведено понад 10 авторських концертів музики для скрипки й фортепіано в різних містах США.

За своє творче життя Станкович співпрацював з багатьма митцями — солістами, диригентами, балетмейстерами, режисерами-постановниками, художниками тощо. Серед диригентів: С. Турчак, Ф. Глущенко (1944–2017; Україна — Росія), В. Матюхін, В. Сіренко, А. Власенко (нар. 1938; Росія — Україна), М. Дядюра, В. Кожухар (нар. 1941; Україна), І. Блажков (нар. 1936; Україна — Німеччина), Б. Которович, Є. Савчук, А. Авдієвський, М. Гобдич (нар. 1961; Україна), А. Шароєв (нар. 1929; Росія), Т. Кучар (нар. 1960; США); серед виконавців — скрипалі М. Венгеров (нар. 1974, Росія — Ізраїль), О. Криса (нар. 1942; Україна — США), Д. Ткаченко (нар. 1983; скрипка, Україна — Велика Британія), В. Соколов (нар. 1986; Україна — Німеччина), А. Вінокуров (нар. 1948; Австрія), Б. Півненко (нар. 1977; Україна), С. Івахів (нар. 1980; США); альтист А. Війтович (нар. 1971; Україна — Велика Британія), флейтисти Х. Свитцер (нар. 1947; Данія), В. Бустані (нар. 1960; Ліван — Велика Британія), О. Корнеєв (1930–2010; Росія); кларнетист Ф. Кюпер (нар. 1957; Франція) та інші. У постановці музичних вистав Станкович співпрацював з балетмейстерами А. Шекерою, В. Литвиновим (нар. 1948; Україна), О. Ніколаєвим (нар. 1954; Україна — Росія), В. Яременком (нар. 1963; Україна), художниками — Є. Лисиком, Ф. Ніродом (1907–1996; Україна), О. Бурліним (1948–2015; Україна), М. Левитською, О. Цугорка (нар. 1973; Україна) та іншими.

Твори

Фольк-оперу «Коли цвіте папороть» підготовлено до постановки 1979 у співдружності з балетмейстером А. Шекерою, художником Є. Лисиком, диригентом Ф. Глущенком, режисером К. Кшановським (Польща); виконавцями — Державним заслуженим академічним симфонічним оркестром УРСР, Народним хором імені Г. Верьовки (хормейстер А. Авдієвський), але заборонено офіційними органами влади за так звану «національну специфічність» твору. Оперу в концертній версії виконано лише 2011 Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України під керівництвом диригента В. Сіренка та Національним заслуженим академічним народним хором імені Г. Верьовки (художній керівник А. Авдієвський). Версія фольк-опери під назвою «Колиска життя» (балетмейстер-постановник О. Ніколаєв, диригент-постановник Ю. Пороховник) ставилася понад 10 років у Дніпропетровському академічному театрі опери та балету. Постановку фольк-опери здійснено 2017 силами Львівського театру опери та балету (режисер-постановник В. Вовкун, диригент-постановник В.Сіренко).

Балети «Ольга» (1982) і «Прометей» (1986) поставлені в Київському театрі опери та балету імені Т. Шевченка балетмейстером А. Шекерою, диригент С. Турчак. 2010 Дніпропетровським театром опери та балету здійснено постановку балету «Княгиня Ольга» (балетмейстер-постановник О. Ніколаєв, диригент-постановник Ю. Пороховник).

1993 в Національному театрі опери та балету України імені Т. Шевченка здійснено постановку «Ночі перед Різдвом» диригентом В. Кожухарем, балетмейстером В. Литвиновим, художником М. Левитською. 1999 цей склад митців здійснив постанову «Вікінгів» у цьому ж театрі.

З балетмейстером В. Гаченком, диригентом А. Бойченком композитор співпрацював 1988 над постановкою прем’єри балету «Майська ніч» (Київський музичний театр для дітей та юнацтва). 21.05.2015 балетмейстером В. Гаченком у співдружності з художницею М. Левитською і диригентом-постановником Є. Воронко балет відновлено у Київському музичному театрі для дітей та юнацтва.

Балетмейстером В. Яременком, диригентом-постановником О. Бакланом та художниками О. Чебикіним та О. Цугорка здійснена постановка балету «Володар Борисфену» (прем’єра 12.12.2010 в Національному театрі опери та балету ім. Т. Шевченка).

Диригент В. Кожухар провів світові прем’єри на тільки музично-драматичних опусів Станковича, а й інших творів композитора. 1991 у м. Києві під його диригуванням відбулося виконання Кадиш-Реквієму «Бабин Яр» силами Національної заслуженої академічної хорової капели «Думка» (художній керівник Є. Савчук) та симфонічного оркестру Національного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка, а 1993 — концертне виконання «Панахиди за померлими з голоду» силами Національної заслуженої академічної хорової капели «Думка», Національного заслуженого академічного народного хору імені Г. Верьовки та симфонічного оркестру Національного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка.

Серед українських хорових колективів, які є постійними виконавцями хорових опусів Станковича, також Державна чоловіча хорова капела України імені Л. М. Ревуцького, жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова (диригент Л. Байда), Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (художній керівник і диригент М. Гобдич), Львівський камерний хор «Gloria» (художній керівник В. Сивохіп). Хоровий концерт «Господи, Владико наш» (1998) було написано Станковичем на замовлення художнього керівника капели «Думка» Є. Савчука.

2000–2004 камерний хор «Київ» зробив студійні записи усіх створених на той час композитором хорових творів а капела, став першим виконавцем багатьох з них і випустив нотну збірку «Євген Станкович. Хорові твори» (2004).

Музика Станковича звучить у концертних залах Великої Британії, Іспанії, Канади, Китаю, Німеччини, США, Філіппін, Франції, Швейцарії, країн Східної Європи.

Нагороди та визнання

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1977); Республіканської премії імені Миколи Островського (1976), Міжнародної трибуни композиторів ЮНЕСКО (1985), Всеукраїнської премії «Визнання» (2001), Премії «Київ» ім. А. Веделя (2002), Премії ім. В. Вернадського (2007).

Володар театральної премії «Київська пектораль» в номінації за кращу музику, вистава — балет «Вікінги» (2000). Лауреат міжнародного хорового фестивалю «Золотоверхий Київ» (2000), дипломант Тбіліського міжнародного кінофестивалю за музику до кінофільму «Ізгой» (1993), володар Гран-Прі фольклорного конкурсу Європейського радіо за обробку народної пісні «Ой, глибокий колодязю» (Прага, 1986), Лауреат міжнародного конкурсу європейського фольклору (Братислава, 1979).

Герой України (2009). Нагороджений орденами Держави (2009), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002) та IV ступеня (2017), святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2001), Дружби народів (1982), Золотою медаллю Національної академії мистецтв України (2002) та медаллю «За трудову доблесть» (1976).

Додатково

На прохання М. Гобдича, засновника хорового фестивалю «Золотоверхий Київ», спеціально для Четвертого хор-фесту (2000) Станковичем написані псалми: «Господь — то мій Пастир», «До Тебе, Господи, взиваю я», «Які любі оселі Твої, Господи Савваоте». М. Гобдич також є також ініціатором створення Станковичем «Літургії Іоанна Златоустого» (2003).

Практично вся камерно-оркестрова музика Станковича виконана Національним ансамблем солістів «Київська камерата» (художній керівник В. Матюхін), причому більшість творів було представлено як «світова прем’єра». Цей оркестр неодноразово виконував 15 камерних симфоній (виконання більшості — прем’єрне), симфонічну поему «Діктум», провів концертну прем’єру камерного вокально-оркестрового опусу «Opera Rustica» (солісти Н. Матвієнко і В. Буймістер), прем’єру Симфонієтти № 2 для чотирьох валторн і струнних тощо.

Твори композитора публікувалися видавництвами України, Данії, Канади, США, Швейцарії. Диски з музикою Станковича випущені фірмами звукозапису багатьох країн. Зокрема, 1995 компакт-диск Першої, Другої та Четвертої симфоній у виконанні Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (диригент Т. Кучар) — компанією «Марко Поло» («Marсo Polo»); 1997 компакт-диск за балетом «Распутін» (версія балету «Прометей») у виконанні Одеського філармонічного оркестру (диригент Г. Ерл) — компанією «ASV». 2017 скрипаль В. Соколов записав та видав компакт-диск трьох скрипкових концертів (спільно з Національним симфонічним оркестром України, диригент В. Сіренко); того ж року на фірмі «Токката» («Toccata»; Велика Британія) випущено диск «Євген Станкович: Музика для скрипки та фортепіано», виконавці А. Грін (фортепіано, США) та С. Сорока (скрипка, США).

Цитати

«Євгена Федоровича Станковича я вважаю сьогодні найсильнішим композитором України. Якось відомий польський композитор Ромуальд Твардовський висловив таку думку: “Я здавна знав, що світло прийде зі Сходу, та я не думав, що це буде Київ. У вас така сильна «могутня кучка» композиторів, яка ще струсоне світ”. І гадаю, насамперед, мова йде про Євгена Федоровича Станковича. Не знаю жодного автора, чия би музика так чіпляла б за живі струни душі, як музика Станковича. Жодний із його творів не залишає мене байдужим. Візьміть його геніальну фольк-оперу “Коли цвіте папороть”, якій вже понад 30 років: вона й зараз справляє приголомшливе враження, ніби написана сьогодні…»

 М. Гобдич, диригент, керівник муніципального хору «Київ», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України. Цит. за: Семененко Н. Відлуння ювілею // День. 2012. URL: http://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ievgen-stankovich-vidlunnya-yuvileyu


«Музика Євгена Станковича — це світ, розташований десь над нами, над усім земним буттям. Він нескінченний у своєму осягненні й вимірі… У музиці Євгена Станковича, при тому, що вона може бути дуже драматичною, навіть трагічною, завжди відчувається всесвіт…» «Музыка Евгения Станковича — это мир, который располагается где-то над нами, над всем земным бытием. Он бесконечен в своем постижении и измерении… В музыке Евгения Станковича, притом, что она может быть очень драматичной, даже трагичной, всегда ощущается мироздание…»

 В. Матюхин, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України. Цит. за кн.: Композитор — маленькая планета. Киев : Дух и Литера, 2013. C. 713.


Література

  1. Гордійчук М. Дві симфонії // Музика. 1975. № 5. С. 2–5.
  2. Терещенко А. Симфония Є. Станковича «Я стверджуюсь!» // Українське музикознавство. 1977. Вип. 12. С. 116–131.
  3. Павлишин С. Ясность эстетических позиций // Советская музыка. 1978. № 3. С. 35–39.
  4. Драбіна І. Його шляхи, його боління // Українські композитори— лауреати комсомольських премій. Київ : Музична Україна, 1982. С. 111–121.
  5. Москаленко В. Евгений Станкович // Музыкальная культура братских республик СССР. Киев : Музычна Украина, 1982. С. 97–112.
  6. Лісецький С. Євген Станкович. Київ : Музична Україна, 1987. 64 с.
  7. Зинькевич Е. Симфонические гиперболы. О Музыке Евгения Станковича // Регулярный сад. 1999. Вып. 1. 252 с.
  8. Зинькевич Е. Симфонические гиперболы. О музыке Евгения Станковича. Ужгород : Лира, 2002. 208 с.
  9. Станкович-Спольська Р. Фольк-опера Є. Станковича «Цвіт папороті» як факт національної історії // Київське музикознавство. 2002. Вип. 8. С. 180–188.
  10. Луніна А. Вперше надруковано // Музика. 2003. № 4. С. 18–19.
  11. Станкович-Спольська Р. Неофольклоризм в опері XX століття і «Цвіт папороті» Є. Станковича // Музика у просторі культури. Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. 2004. Вип. 33. С. 254–263.
  12. Станкович-Спольська Р. Фольклорні джерела «Цвіту папороті» Є. Станковича // Київське музикознавство. 2004. Вип. 11. С. 123–131.
  13. Зинькевич Е. О настоящем, о былом размышляет Евгений Станкович в беседах с Еленой Зинькевич. Киев; Нежин : Лысенко М. М., 2012. 309 с.
  14. Корчова О. Нова опера Євгена Станковича: досвід перших виконань // Мистецтвознавство України. 2012. Вип. 12. С. 86–91.
  15. Луніна А. Євген Станкович: «Людина-медіум у земному прояві...» // Музика. 2012. № 6. С. 16–21.
  16. Лунина А. Феномее гения: эмблема вечности или невозможность постижения сути бытия? // Композитор — маленькая планета. Киев : Дух и Литера, 2013. С. 31–224.
  17. Чекан Ю. І. Євген Станкович: три штрихи до портрета // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2013. № 4. С. 153–161.
  18. Волотка А. Жанрово-виконавські аспекти хорового стилю Є. Станковича // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. 2014. Вип. 39. С. 353–363.
  19. Вовкун В. В. Фолк-опера «Коли цвіте папороть» Є. Станковича: історія та режисерські рефлексії // Культура і сучасність. 2019. № 2. С. 44–48.

Автор ВУЕ

А. Є. Луніна

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Луніна А. Є. Станкович, Євген Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Станкович, Євген Федорович (дата звернення: 29.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.10.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ