Балей, Вірко

Ба́лей, Ві́рко (англ. Baley, Virko; ім’я при народженні — Вірослав; 21.10.1938, м. Радехів, тепер Червоноградського району Львівської області, Україна) — композитор, диригент, піаніст, музичний діяч. Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (тепер Національної премії України імені Тараса Шевченка; 1996). Зарубіжний член Національної спілки композиторів України.

Балей, Вірко

(Baley, Virko)

Народження 21.10.1938
Місце народження Радехів
Alma mater Каліфорнійський інститут мистецтв
Напрями діяльності музичне мистецтво

Життєпис

Після закінчення Другої світової війни опинився в Німеччині, від 1949 — у США. 1962 закінчив Лос-Анджелеську консерваторію (тепер Каліфорнійський інститут мистецтв) як піаніст [клас Е. Вургіса (1912–2006)] і композитор [клас М. Г. Ругера (1902–1974)].

Викладав у Каліфорнійському інституті мистецтв, згодом — в Університеті штату Невада у м. Лас-Вегасі (класи фортепіано, теорії та історії музики, від початку 2000-х — клас композиції).

1971 заснував Щорічний фестиваль сучасної музики.

Диригент і керівник (від 1974) камерного ансамблю «Камералісти Лас-Вегаса» («Las Vegas Chamber Players»), міського симфонічного оркестру (1980–1996; усі — у м. Лас-Вегасі).

Виступав у США як піаніст і диригент. Виконував класико-романтичний репертуар, твори композиторів 20 ст., зокрема українських — В. Бібіка, В. Годзяцького, Л. Грабовського, І. Карабиця, Б. Лятошинського, В. Сильвестрова, М. Скорика.

1974 і 1976 відвідав міста Київ, Харків, Львів. Від 1988 гастролював в Україні. 1990 разом із І. Карабицем заснував фестиваль сучасної класичної музики «КиївМузикФест».

Видає у США компакт-диски, зокрема українських композиторів і виконавців. Отримував ґранти і замовлення від низки американських організацій і виконавських колективів.

Творчість

За стилістикою музика Балея тяжіє до модернізму і поміркованого авангарду (див. Авангардизм) 20 ст. (розширена тональність і модальність, вільна атональність, дисонантна гармонія, барвисте інструментальне письмо з елементами сонорики і розширеної інструментальної техніки), проте в ній наявна експресивна мелодика широкого дихання. Основа композиції — рельєфний тематизм (часто ґрунтується на українському фольклорі). У формотворенні переважає експозиційність і контрастне зіставлення яскравих звукових образів. Вільно сполучає естетично далекі прийоми письма, уникаючи поверхової еклектики. Його музиці притаманні відкрита емоційність, продуманість композиції.

Провідною для Балея є українська тема:

  • симфонічні «портрети» М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського і Б. Лятошинського у Симфонії № 1;
  • події голодомору 1932–1933 в опері «Червона земля. Голод» («Red Eath. Hunger»; версія з камерним оркестром 1985–2013; версія із симфонічним оркестром 1985–2022);
  • мистецьке опрацювання українського фольклорного і церковного мелосу в камерних композиціях.

Створив

  • для симфонічного оркестру:

Концерт для скрипки з оркестром «Quasi una fantasia» (1987); Симфонію № 1 «Священні пам’ятки» («Sacred Monuments»; 1997–1999); Симфонію № 2 «Червона земля» («Red Earth»; 2004–2007);

  • для камерних ансамблів:

Партиту № 1 для трьох тромбонів і трьох фортепіано (1970–1976); сюїту «Різьблені птахи» («Sculptured Birds») для кларнета і фортепіано (1978–1984); «Ляментації» («Treny») І–ІV для двох віолончелей і сопрано (1996–1999; друга редакція 2002); «Сночасся» («Dreamtime») для семи виконавців (1993–1995);

  • для голосу: «Книги пісень Емілі Дікінсон» («Emily Dickinson Songbooks») для сопрано і фортепіано (книги 1, 2; 2000–2009; книга 3; 2018);
  • для фортепіано:

сім ноктюрнів (1958–2014);

Автор низки статей про українську музику 20 ст.

Праці

  • Baley V. The Kiev Avant Garde: A Retrospective in Midstream // Numus-West. 1974. № 6. С. 8–20.
  • Балей В. Орфей без припони // Сучасність. 1990. № 11. С. 60–66; № 12. С. 55–68.

Література

  1. Кузишин О. Вірко Балей — піаніст і композитор // Сучасність. 1986. № 3 (299). С. 61–64.
  2. Гармель О. Dreamtime и виртуальные реальности в симфонии «Священные памятники» Вирко Балея // Час. Простір. Музика. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. 2003. Вип. 25. С. 134–142.
  3. Грабовський В. Вірко Балей — «український Орфей Америки» // Українська музика. 2012. Ч. 2. С. 168–170.
  4. Гармель О. Феномен діаспори в аспекті пам’яті культури (на прикладі творчості Вірка Балея) // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. 2018. Вип. 121. С. 7–18.
  5. Щетинський О. Вірко Балей: ювілейні підсумки (до 80-річчя від дня народження) // Критика. 2018. Ч. 11–12 (253–254). С. 30–35.
  6. Щетинський О. Вірко Балей: музичний міст між світом і Україною // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2019. № 2 (43). С. 49–66.

Автор ВУЕ

О. С. Щетинський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Щетинський О. С. Балей, Вірко // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балей, Вірко (дата звернення: 26.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.01.2022

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ