Синевир (озеро)

Озеро Синевир розташоване у верхів’ї
р. Теребля (басейн Тиси), Закарпатська обл.

Синевир (озеро) (Синевир)

Прісне/солоне прісне
Площа (кв.км) 0,07 км2
Об’єм води 350–460 тис. м3
Середня глибина (м) 9 м
Походження завального типу
Тип живлення змішаний
Регіон Закарпатська область
Рівень води в озері Синевир влітку 2006
Рівень води в озері Синевир під час паводку влітку 2020
Струмок Синевирський, який витікає з озера Синевир
Взимку озеро Синевир покрите льодом

Синеви́р — озеро в басейні р. Теребля в Міжгірському районі Закарпатської області України. Інші назви: Синевирське озеро; Морське око (місцева назва).

Характеристика

Озеро Синевир розташоване у верхів'ї р. Теребля поблизу с. Синевирська Поляна на висоті 989 м над рів. м. в гірському масиві Внутрішні Горгани Українських Карпат. Синевир належить до типу завальних озер.

Середня площа водного дзеркала становить 0,05 км2, за максимального наповнення весною та під час затяжних дощів — 0,07 км2; середня глибина — 9 м, максимальна — 24 м; об’єм води — 350–460 тис. м3. Максимальна довжина озера — 440 м, максимальна ширина — 320 м. Посеред озера розташовано невеликий острівець, який має площу лише кілька квадратних метрів (немов зіниця ока на акваторії). Звідси й місцева назва озера — «Морське око».

Утворення озера

Струмки, які живлять озеро, колись стікалися в один потік та впадали в р. Теребля. Але близько 10–11 тис. р. тому внаслідок потужного обвалу-зсуву корінні пісковики бистрицької світи еоцену зірвалися з південного схилу гори Красної і перекрили прадавню долину Синевирського струмка за 1,5 км від його впадіння в р. Теребля. Так утворилася загата для накопичення води, що дало початок озеру. Протяжність обвало-зсуву 400 м, ширина бл. 250 м.

Котловина озера, заповнена водою, складається з двох продовгуватих западин, які простягаються з заходу на схід та розділені гірським хребтом. Найвища частина хребта більшу частину року височіє над водою у вигляді острівця. Більша частина дна озера вкрита глибами та уламками світло-сірого піщаника. Скупчення мулових відкладів розвинені лише в західній частині озера, де в нього впадають притоки.

Синевир є стічним озером — через 350 м на схід з-під обвал-зсуву на 60 м нижче рівня позначки його гребеня витікає Синевирський струмок, який впадає в р. Теребля.

Гідрологія

Загальна площа водозбору оз. Синевир становить 2,23 км2. Значна його частина (87,4 %) вкрита лісом. Живлення озера відбувається в основному за рахунок атмосферних опадів та надходження поверхневих вод з трьох гірських струмків, що в нього впадають. Струмки-притоки беруть початок на схилах гір Озерна, Красна і між горами Озерна і Кліва. В місці їхнього впадіння озеро заболочене (болото евтрофне, трав’янисте, площею близько 0,02 км2).

Кількість атмосферних опадів в районі озера становить 1 300 мм/рік. Річне значення сумарної сонячної радіації на 16 % менше, ніж на низовині. Середня температура повітря найтеплішого місяця липня становить +13 °С, найхолоднішого місяця січня — мінус 10 °С. Сніговий покрив утворюється в грудні, сходить у квітні.

Рівень води в озері коливається протягом року: знижується взимку, підвищується під час весняної повені та влітку з випаданням дощів, спадає восени. Значні коливання рівня спостерігаються як протягом року, так і за добу. Зафіксовано добове підвищення рівня майже на 1 м. Відповідно змінюється площа водного дзеркала та об’єм. Зміна площі водного дзеркала може сягати 60 %, а об’єму води — 35 %. Під час паводку в Українських Карпатах у червні 2020 було затоплено острівець на акваторії озера та оглядовий дерев’яний майданчик для туристів.

Найбільші коливання температури води спостерігаються на поверхні озера, де проходить активний теплообмін на межі вода-повітря. Через розташування озера на значній висоті над рівнем моря і глибину влітку прогрівається лише поверхневий шар води (до +11°C). З глибини 10 м і нижче формується ізотермічний шар (+4 °C). Утворюється пряма термічна стратифікація. Взимку на озері утворюється льодовий покрив. В момент утворення льодового покриву температура води на межі з льодом знижується до 0 °С, тоді як в нижніх шарах вона наближається до +4 °C. Так формується обернена термічна стратифікація.

Твердий стік та гідрохімія

Твердий стік в озеро становить близько 50 т/рік, а з озера витікає не більше 1 т/рік, тобто майже 99% твердого стоку акумулюється в озері. В чаші озера зосереджено понад 200 тис. м3 відкладів (через це в західній частині мулисті відклади майже вийшли на поверхню води).

Вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу з невисокою мінералізацією — 107–186 мг/дм3. Значення мінералізації коливаються в залежності від рівня води в озері. Високим рівням, зумовленим надходженням талих вод під час весняної повені та випадінням маломінералізованих атмосферних опадів, відповідає менша мінералізація води, яка в притоках становить 60–100 мг/дм3 і відповідно знижує цей показник в озері. В меженний період (див. Межень) у живленні водойми зростає роль більш мінералізованих підземних вод. В цей період мінералізація води в притоках і озері дещо збільшується.

В озері Синевир наявні високогірні види іхтіофауни: форель райдужна, форель струмкова, форель озерна, бабець звичайний, бабець строкатоплавцевий (див. Бабцеві), мересниця річкова, а також рідкісні для фауни України харіус європейський і рак річковий.

Значення та використання

Для збереження біорізноманіття унікального краю у 1989 на території, що оточує озеро, створено національний природний парк «Синевир». У 2004 озеро було включено до міжнародного переліку водно-болотних угідь, які підпадають під дію Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (прийнята 02.02.1971 у м. Рамсар, Іран), головним чином як середовище мешкання водоплавних птахів.

Озеро оточене природними лісовими комплексами, створеними ялиновими та ялицево-буково-яворовими лісами з участю ялини звичайної, ялиці білої, бука лісового, клена гостролистого, горобини.

Синевир знаходиться в межах зони стаціонарної рекреації національного природного парку «Синевир» і використовується у туристично-рекреаційних цілях. Купатися та ловити рибу в озері заборонено.

Додатково

За типізацією озер відповідно до Водної рамкової директиви Європейського Союзу (2000) Синевир можна означити як мале за площею озеро на середньогір’ї, середнє за глибиною, розташоване в силікатних породах.

Література

  1. Lake Synevyr // Ramsar Sites Information Service. 2003. URL: https://rsis.ramsar.org/ris/1400
  2. Кушнір Н. І. Еколого-гідрологічний нарис озера Синевир // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2008. № 1. С. 117–121.
  3. Хільчевський В. К., Корчемлюк М. В., Кравчинський Р. Л. та ін. Умови формування хімічного складу води гірського озера Марічейка (масив Чорногора, Українські Карпати) // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2018. № 1 (48). С. 6–15.
  4. Методика визначення масивів поверхневих та підземних вод // Верховна Рада України. 2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0287-19#Text
  5. Національний природний парк «Синевир». URL: https://www.npp-synevyr.net.ua/page142-14.html

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Синевир (озеро) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Синевир (озеро) (дата звернення: 25.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.10.2020

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності