Саксагань

Саксага́нь — річка у Дніпропетровській області України, ліва притока Інгульця (басейн Дніпра).

Саксагань у складі басейну Інгульця на карті України

Саксагань
Витік	Кам'янський район
Гирло	Інгулець
Довжина (км)	144
Площа басейну (кв.км)	2 025
Середня витрата (куб.м/с)	1,24
Тип живлення	переважно снігове
Основні притоки	Суха Саксагань, Балка Петина, Лозуватка, Балка Осиковата
Протікає через території	Україна
Міста на березі	Кривий Ріг

Саксагань. Кресівське водосховище у м. Кривому Розі

Саксагань. Упорядкування русла у міській забудові, м. Кривий Ріг

Саксагань. Старе русло у місці колишнього впадіння в Інгулець, м. Кривий Ріг

Саксагань. Вихід річки з дериваційного тунелю у місці сучасного впадіння в Інгулець,
м. Кривий Ріг

Характеристика

Витік. Гирло

Витік розташований на північний схід від с. Малоолександрівки Кам'янського району Дніпропетровської області. Впадає в Інгулець у південно-західній частині м. Кривого Рогу.

Протяжність

Довжина — 144 км, площа басейну — 2 025 км².

Напрям і характер течії

Протікає південно-східною частиною Придніпровської височини. Напрямок течії — на південний захід. Річкова долина у верхів'ї має V-подібну форму, нижче — переважно трапецієподібну, ширина — 1,5-2 км (у пониззі до 4,5 км), глибина — до 40 м. Заплава переважно однобічна (ширина 0,3–0,5 км, у пониззі — до 1 км), суха. Русло нерозгалужене, до с. Варварівки слабко звивисте, нижче — звивисте. У місцях, де річка огинає виходи кристалічних порід, утворена значна кількість звивин.

Ширина русла — 5–15 м, максимальна — 40 м, глибина — 2–3 м на плесах, 0,5–1,0 на перекатах. Найбільша ширина русла — у Кресівському водосховищі біля с. Соколівки (600 м). Похил річк — 0,8 м/км.

У 1908 під час льодоходу річка зруйнувала дамбу і затопила кар’єр, який розробляв Тарапаківський пласт залізної руди. У цьому місці русло річки було штучно перенаправлено. У 1957 на ділянці шахта «Саксагань» — Чорногорка річка була переведена в підземний колектор (так званий Саксаганський дериваційний тунель завдовжки 5,3 км), який змінив місце впадіння річки в Інгулець. Сучасне гирло річки розташоване на 1,5 км нижче за течією Інгульця від колишнього природного.

Водний режим

Гідрологічний режим Саксагані є зміненим під впливом антропогенних чинників. Від 1961 річка підживлювалася каналом Дніпро — Кривий Ріг, який подавав воду з Каховського водосховища на Дніпрі до Кресівського водосховища на Саксагані. В ході російсько-української війни 06.06.2023 російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС і Каховське водосховище перестало існувати. Відповідно припинено подачу води каналом Дніпро — Кривий Ріг.

Середньорічна витрата води в гирлі становить 1,24 м³/с. Замерзає в грудні, скресає в березні. Річкова вода має підвищену мінералізацію, сульфатно-хлоридний магнієво-кальцієвий склад. За середньорічного показника 2 094 мг/дм³ (у Кривому Розі) мінералізація води змінюється від 1 637 мг/дм³ навесні до 2 929 мг/дм³ взимку. Високим є середній уміст сульфатів (786 мг/дм³), хлоридів (464 мг/дм³), Натрію і Калію (308 мг/дм³).

Тип живлення

Природне живлення річки переважно снігове.

Притоки

Ліві: Суха Саксагань, Балка Петина.

Праві: Лозуватка, Балка Осиковата, Демурина, Балка Червона.

Тваринний світ

Іхтіофауна Саксагані — 28 видів риб (у пониззі — 10 видів). Трапляються: гірчак європейський, верховодка звичайна, карась сріблястий, краснопірка, окунь звичайний, плітка.

Екологічні проблеми

Серед екологічних проблем Саксагані: зменшення об’єму стоку, зумовлене кліматичними змінами та зарегульованістю річки; потрапляння високомінералізованих шахтних вод в результаті аварій на колекторах гірничорудних підприємств Криворізького залізорудного басейну.

Значення

В басейні Саксагані створено понад 200 ставів, 6 водосховищ площею водного дзеркала 21,7 км² і загальним об’ємом 75,8 млн м³ (Макортівське, Кресівське, Лозуватське, Грушуватське, Саксаганське, Комісарівське). Найбільші — Макортівське (57,9 млн м³) і Кресівське (10,2 млн м³). Призначення штучних водойм: технічне водопостачання, зрошування, рибництво, рекреація.

В басейні Саксагані на північно-західній околиці Кривого Рогу розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Червона Балка Північна».

Література

Багрій І. Д., Гожик П. Ф., Самоткал Е. В. та ін. Гідроекосистема Криворізького басейну — стан і напрямки поліпшення. Київ : Фенікс, 2005. 244 с.
Сербіна Г. Ю. Дериваційний тунель ріки Саксагань — зразок антропогенних змін гідрологічної структури Кривбасу // Географічні дослідження Кривбасу: Матеріали кафедральних науково-дослідних тем. 2008. Вип. 3. С. 36–40.
Хільчевський В. К., Кравчинський Р. Л., Чунарьов О. В. Гідрохімічний режим та якість води Інгульця в умовах техногенезу. Київ : Ніка-центр, 2012. 179 с.
Шерстюк Н. П, Хільчевський В. К. Особливості гідрохімічних процесів у техногенних і природних водних обє’ктах Кривбасу. Дніпропетровськ : Акцент, 2012. 264 с.
Khilchevskyi V., Sherstiuk, N. Long-term Changes in the Chemical Composition of the Water of the Inhulets and Saksahan Rivers Within the Kryvorizkyi Iron Ore Basin (1980–2020) // Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2021. № 30 (3). P. 470–479.
Коптєва Т. С. Геолого-геоморфологічні, кліматичні та гідрологічні умови Криворізької ландшафтно-технічної системи // Scientific and Educational Dimensions of Natural Sciences. Riga : Baltija Publishing, 2023. P. 480–502.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Саксагань // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Саксагань (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.12.2023