Різдвяний піст

Різдвя́ний піст, Пили́півський (Пилипів) піст, Пили́півка — у православ’ї, греко-католицизмі — багатоденний піст, який передує святу Різдва Христового. У більшості церков починається за 40 днів до Різдва, наступного дня після вшанування св. апостола Пилипа (звідси й назва Пилипів піст). За новоюліанським і григоріанським календарями триває з 15 листопада по 24 грудня включно.

Історична довідка

Запроваджений у релігійну практику з раннього періоду історії християнства. Пов’язаний із виокремленням і відзначенням свята Різдва Христового (період перетворення християнства на офіційну релігію Риму). В історичних джерелах згаданий, як і саме свято, з 4 ст.

Від 6 ст. поширений у чернечих спільнотах Заходу (зокрема, на території сучасної Франції, Німеччини, Італії) та Сходу, до 9 ст. став загальноприйнятим на Сході (у цей час Студійський статут уже подає точні приписи щодо харчування під час посту св. Пилипа).

Початково був коротким, 6-денним (окремі церкви дотепер зберігають цю традицію). Згодом подовжений, але полеміку щодо тривалості посту вели принаймні до 9 ст. Від 12 ст. став 40-денним для багатьох церков (відповідне рішення схвалив Константинопольський собор 1166). Із часом за Різдвяним постом закріпилася неформальна назва Малої чотиридесятниці (на відміну від Великого посту перед Великоднем — Великої чотиридесятниці).

У церквах візантійської літургійної традиції — один із чотирьох багатоденних постів. Тематично зосереджений на проголошенні та прославленні втілення Божого, приготуванні до великого свята Різдва Христового (див. Дванадесяті свята).

Характеристика

Увесь період посту заборонено споживати м’ясні, молочні продукти, яйця (зокрема й випічку, що містить ці продукти), алкоголь (крім вина в ті дні, коли це дозволено). Основу раціону вірян становлять сезонні овочі (буряк, картопля, морква, гарбуз, цибуля, капуста тощо) та фрукти, крупи, бобові, горіхи, гриби, сухофрукти. У деякі дні тижня церковний статут встановив сироїдіння, в інші — дозволено гарячі страви, олію, рибу. Останній тиждень посту є найсуворішим, а в останній день перед Різдвом заборонено вживати їжу (тільки воду), допоки в небі не з’явиться перша зоря (див. Різдвяна зірка). Піст полегшено для тих, хто хворіє, вагітних, матерів-годувальниць.

Священнослужителі у цей період настановляють вірян передусім на духовне заглиблення та переживання свята Божого народження у житті кожної людини, відкриття для себе Слова Божого, молитву й духовне очищення. Різдвяний піст став для Церкви також символом молитов і постів старозавітних патріархів і пророків, які очікували приходу Месії. Нагадують, що справжній сенс постування — не в обмеженні їжі, а віддаленні від гріха, утриманні від спокус, неправди, лихих думок, неправедних вчинків, негативних емоцій.

Більшість православних, східних католицьких, орієнтальних церков, зокрема й Православна церква України, Українська греко-католицька церква, дотримуються посту з 15.11 по 24.12. Проте фактична тривалість посту та дати відліку у різних конфесіях розбіжні. Так, в орієнтальних Ефіопській православній церкві Тевахедо та Еритрейській православній церкві Тевахедо період утримання і покаяння починають 24 листопада і завершують 07 січня. Для меншості Православних церков, які дотримуються юліанського календаря (Сербська православна церква, Російська православна церква, Грузинська православна церква тощо), початок посту припадає на 28 листопада (за григоріанським календарем). Віряни Давньої церкви Сходу (східно-сирійський обряд) постять з 01 по 25 грудня. Деякі церкви, як от Мелькітська греко-католицька церква, починають піст 10 грудня. Вірменська апостольська церква постує 7 днів (30.12 — 05.01) та ін.

У західному християнстві суголосний період літургійного року — Адвент, є часом очікування і підготовки до трьох подій: Різдва Христового (першого пришестя Ісуса Христа), Богоявлення та другого пришестя Христа (в кінці часів). Починається за 4 неділі до Різдва.

Додатково

У час від Пилипівки до Різдва Христового українці, за традицією, виконували різноманітні хатні роботи, готуючи оселю до свят: білили світлицю, вбирали її розписами, кращими вишитими рушниками, розстеляли килими. Покуття прикрашали особливо оздобленою запаленою свічкою чи лампадкою. Там же поміщали дідуха (найдавніший традиційний символ Різдва). У цей час готувалися до майбутнього різдвяного колядування, шили й ладнали собі костюми тощо.

Література

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. Львів : Свічадо, 2004. 472 с.
Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих Отців / Пер. С. Чокалюка. Київ : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2008. 367 с.
Рудейко В. «Христос посеред нас»: впровадження у літургійне богослов’я Церков візантійської традиції. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2015. 284 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Різдвяний піст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Різдвяний піст (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.11.2024