Перидотити

Перидоти́ти (фр. péridotite, від péridot — перидот, можливо, з давньофранц. pederos, pederote, лат. paederos — опал, аметист) — загальна назва сімейства щільних глибинних ультраосновних піроксеноолівінових гірських порід.

Характеристика

Домінуючі породи верхньої частини мантії Землі. Мають вигляд твердих блоків (фрагментів) або кристалів. Склад варіативний, відображає відносні пропорції піроксенів, хроміту, плагіоклазів і амфіболів.

Перидотити є або похідними мантійних ультраосновних і основних магм, або тугоплавкими реститами після видалення базальтових рідин із початкової глибинної речовини.

Композиції конкрецій перидотитів, знайдені у певних базальтах, являють особливий інтерес разом із алмазними трубками (кімберлітом), оскільки містять зразки мантії Землі, підняті з глибин 30–200 км і більше. Деякі конкреції зберігають співвідношення ізотопів осмію й інших елементів, які фіксують процеси, що відбувалися під час формування Землі.

Класичний перидотит яскраво-зелений із чорними вкраплениками, але більшість зразків темно-зелені. Колір відслонень (див. Відслонення гірських порід) перидотитів зазвичай коливається від землистого яскраво-жовтого до темно-зеленого (пояснюється легким вивітрюванням олівіну). Зрідка трапляються сині, коричневі, червоні перидотити.

За мінералогічним складом виділяють види перидотиту: гарцбургіт, верліт, лерцоліт, роговообманковий перидотит.

Типові другорядні мінерали — хромшпінеліди і гранат, іноді слюди, ільменіт, основний плагіоклаз.

Поширення

У земній корі перидотити поширені переважно в складчастих поясах як в асоціації з іншими ультраосновними і основними породами, так і у вигляді самостійних масивів. Великі об’єми перидотитів відомі у деяких розшарованих інтрузіях.

Океанічні плити складаються приблизно зі стокілометрової товщі перидотиту, покритої тонкою кіркою осадів. Перидотит знайдено на стінках рифтів на глибоководному дні моря. Найбільш глибинні перидотити, винесені з глибин 150–300 км, трапляються у вигляді ксенолітів у трубках вибуху. Вулканічним еквівалентом перидотитів є коматіїти, які здебільшого вивергалися на початку історії Землі та рідко трапляються у породах, утворених пізніше архею.

У верхній частині земної кори і на поверхні Землі перидотити дуже нестабільні, оскільки олівін швидко реагує із водою за температури середовища. У більшості поверхневих відслонень піроксени та олівіни, принаймні частково, перетворюються на серпентиніт. Невеликі шматочки перидотитів знайдено у брекчіях на Місяці.

Із перидотитами пов’язані родовища хромових руд, азбесту, силікатного нікелю, тальку, вогнетривів, зрідка — сульфідних мідно-нікелевих руд. Шаруваті інтрузії із кумулятивним перидотитом зазвичай пов’язані із хромітовими або сульфідними рудами. Сульфіди, пов’язані із перидотитами, утворюють сульфідні нікеленосні та платиноносні руди. Більшість світового видобутку платини припадає на Бушвельдський магматичний комплекс (Південно-Африканська Республіка) та інтрузивний масив Велика Дайка (Зімбабве). Смуги хроміту, виявлені в перидотитах, є основним світовим джерелом хрому.

Додатково

Перидотит потенційно може бути використаний для захоплення та зберігання атмосферного вуглекислого газу (CO₂) як поглинач парникових газів. Перидотит реагує із CO₂, утворюючи твердий карбонатний вапняковий або мармуровий мінерал. Цей процес можна пришвидшити в мільйони разів або більше за допомогою добре освоєного буріння і гідравлічного розриву для запомповування CO₂ у підповерхневу формацію перидотиту.

Література

1. Dick H. J. B. Abyssal Peridotites, Very Slow Spreading Ridges and Ocean Ridge Magmatism // Geological Society. Special Publications. 1989. Vol. 42 (1). P. 71–105.
2. Bodinier J.-L., Godard M. Orogenic, Ophiolitic, and Abyssal Peridotites // Treatise on Geochemistry : in 10 v. Oxford; San Diego : Elsevier Science, 2005. Vol. 2. 608 p.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
4. Encyclopedia of Marine Geosciences / Ed.: J. Harff, M. Meschede, S. Petersen, J. Thiede. Dordrecht : Springer, 2016. 961 p.
5. Anderson A. T. Jr. Peridotite // McGraw-Hill. AccessScience. URL: https://www.accessscience.com/content/article/a498300

Автор ВУЕ

В. С. Білецький,

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Перидотити // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Перидотити (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.04.2025