Національний музей Голодомору-геноциду

Національний музей Голодомору-геноциду. Свіча пам'яті.

Націона́льний музе́й Голодомо́ру-геноци́ду — музей (перша черга майбутнього меморіального комплексу), який розповідає про історію Голодомору 1932–1933, центр наукових досліджень і місце вшанування пам’яті; зберігає та поширює знання про масові штучні голод 1921–1923 та голод 1946–1947. Діє з 2008 в м. Києві, Україна.

Історична довідка

Національний музей Голодомору-геноциду. Центральний вхід.

08.11.2006 Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», у якому визнала Голодомор геноцидом українського народу та передбачила спорудження меморіального комплексу в м. Києві.

Авторами проєкту першої черги меморіального комплексу стали художник А. Гайдамака, скульптори М. Обезюк (1938) та П. Дроздовський (1957; обидва — тепер Україна) та ін.

2008 відкрито першу, меморіальну чергу музею, яка є центром вшанування пам’яті жертв Голодомору (м. Київ, вул. Лаврська, 3). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 меморіал названо Державним музеєм «Меморіал жертв голодоморів в Україні», 2010 — Президент України В. Ющенко надав установі статус національного.

Згідно з наказом № 559 Міністерства культури України від 31.07.2015 Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» перейменовано на Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».

КМУ ухвалив постанову № 754 від 26.10.2016 «Питання підготовки будівництва другої черги Національного музею ʻʻМеморіал жертв Голодомору’’». 2018 прем’єр-міністр України В. Гройсман спільно з членами КМУ заклав капсулу на місці будівництва.

Архітектурний проєкт другої черги розробили ТОВ «Проектні системи ЛТД» у співавторстві з польською студією «Nizio Design International».

Від 08.08.2019, відповідно до наказу № 625 Міністерства культури України «Про зміну найменування Національного музею “Меморіал жертв Голодомору’’», заклад має сучасну назву «Національний музей Голодомору-геноциду».

Генеральні директори музею: В. Діденко (2010–2015), О. Стасюк (2015–2022), Л. Гасиджак (в. о. — 2022–2024, генеральний директор — від 25.06.2024).

Характеристика

Меморіал

Національний музей Голодомору-геноциду. Скульптурна композиція "Гірка пам'ять дитинства".

Музей розташовано на схилах р. Дніпра. Архітектурний проєкт другої черги інтегрує будівлю в ландшафт та робить його органічним продовженням першої черги. Згідно з проєктом, конструкція даху відтворює розлам землі — у такий спосіб в архітектурі втілено образ правди про Голодомор.

На вході в меморіал розташовані дві скульптури «Скорботний ангел» (скульптор П. Дроздовський). За ними простягається площа «Жорна долі» (автор ідеї А. Гайдамака), де по колу викладено 12 скульптурних композицій жорен. У центрі площі — скульптура дівчинки з колосками «Гірка пам’ять дитинства» (автор ідеї та скульптор П. Дроздовський), присвячена дітям, що постраждали від Голодомору.

Центральною частиною меморіалу є «Свіча пам’яті» (2008, автор ідеї А. Гайдамака) висотою 30 м. Свіча орнаментована скляними хрестами різної величини та оточена композицією з чотирьох залізних хрестів і плит, на яких викарбувано роки 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947. Перед «Свічею пам’яті» розташована скульптура «Жага свободи» (зображає лелеку, який виривається з кам’яних лещат і поривається в небо).

Під «Свічею пам’яті» розміщена Зала пам’яті. За художнім задумом, вона мала бути місцем переходу відвідувача від гамірної вулиці до пізнання складної оповіді, місцем вшанування пам’яті про мільйони вбитих у роки геноциду. Станом на 2024 Зала пам’яті — єдиний експозиційний простір музею. Тут представлено 19 томів «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні», яка містить мартиролог. У Залі пам’яті демонструють документальні фільми, інтерактивні матеріали, предмети побуту селянства 1920–1930-х, експонати з особистими історіями людей, які пережили Голодомор.

У центрі розміщено вівтар (чотири кам’яні плити, розташовані навхрест). У центрі вівтаря скляний циліндр, наповнений зерном. Відвідувачі вшановують пам’ять жертв, запалюючи свічки та лампади на вівтарі.

Щороку в четверту суботу листопада на території меморіалу відбуваються заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932–1933.

Колекція

Національний музей Голодомору-геноциду. У Залі пам'яті. Автор фото Михайло Марків.

На момент створення музей не мав фондової колекції, її формування відбувалося після 2008. Станом на 01.01.2024 збірка музею налічує 10 867 предметів і складається з основного та науково-допоміжного фондів.

Складники основного фонду:

У науково-допоміжному фонді понад 5 тисяч свідчень у письмовому, відео- та аудіоформаті.

Музей поповнює колекцію, віднаходячи артефакти в експедиціях або приймаючи їх у дарунок від власників.

Діяльність

Науково-дослідна діяльність

Науковці музею досліджують історію Голодомору та масових штучних голодів 1921–1923, 1946–1947; вивчають предмети фондової колекції; виявляють, опрацьовують і аналізують архівні документи з метою їх залучення до експозиції; беруть участь у популяризації теми в засобах масової інформації.

У результаті опрацювання музейної колекції, науковці підготували до друку та забезпечили науково-довідковим апаратом рукопис свідка Голодомору Л. Нечипоренка («33-й рік: спогади», 2023).

Співробітники музею підготували науково-документальні, археографічні видання: «Механізми творення Голодомору: хлібозаготівельні кампанії 1931–1933 на Дніпропетровщині: збірник документів та матеріалів» (2023), збірник документів і матеріалів «Чорні дошки» України. Чернігівська область» (2021), «Голодомор-геноцид 1932–1933 у Дніпропетровській області: масштаби, наслідки: збірник документів» (2020), «Радянський геноцид в Україні» — текст доповіді Р. Лемкіна (2020, представлена 33 мовами), «Велика брехня. Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору» (А. Козицький, 2024).

2018 опубліковано «Енциклопедію Голодомору» В. Марочка.

Одним з основних напрямів науково-дослідної роботи музею є збір усноісторичних джерел з історії Голодомору та масового штучного голоду 1946–1947.

Музей — організатор міжнародних наукових конференцій: «Міждисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду» (19.11.2020); «Масовий штучний голод в Україні 1921–1923» (30.09.2021); «Інтердисциплінарні підходи у дослідженні Голодомору-геноциду» (25.11.2021); «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ–ХХІ ст.: інтердисциплінарні підходи» до 90-х роковин Голодомору (24–25.11.2022; усі — м. Київ).

2018 створено геоінформаційну систему «Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду» — портал, на якому візуалізовано інформацію про понад 1000 місць поховання жертв Голодомору.

Експозиційно-виставкова діяльність

Музей готує тимчасові виставки, які проводить в Залі пам’яті або в співпраці з партнерами поза межами музею: «Вишиванка вартістю в життя» (2016), «Церква на захисті християнського і національного» (2019), «Рік 1933. Шлях додому» (2020), «Те, що не можна викидати» (2023) тощо.

Музей демонстрував мистецькі проєкти, що репрезентують пам’ять про Голодомор. Виставку поминальних обрядових хлібів «Неспечений хліб» (2015), витинанок Д. Альошкіної «Мереживо пам’яті» (2019), проєкт канадської мисткині українського походження Л. Марущак «Марія» (2020), серію графічних плакатів у виконанні Ю. Федорович «ГØЛØДØМØР» (2023).

Підготовлено інформаційні плакатні виставки, які показували в різних регіонах України: «Нас вбивали, бо ми — українці» (2018–2022), «Вкрадене дитинство: діти в роки Голодомору 1932–1933» (2018–2022), «Голодомор: нищення ідентичності» (2019–2023).

Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (від 24.02.2022) музей підготував виставки, що демонструють факти вчинення російськими військовими геноциду під час російсько-української війни та проводять паралелі між Голодомором і сучасними злочинами. Проведено мистецькі виставки: «Паралелі» (2022, спільно з майстернею колажу CUTOUT), «НАМІР» (2023–2024), «Від Голодомору до російсько-української війни» (2024, у партнерстві з Музеєм опору; м. Лімож, Франція).

Екскурсійно-освітня діяльність

Музей пропонує освітні проєкти (від 2020 також у онлайн-форматі): оглядові екскурсії, інтерактивні уроки, освітні заняття, майстер-класи.

Заклад упроваджує інклюзивні (див. Інклюзія) практики в освітню та експозиційну діяльність: екскурсії для відвідувачів із порушеннями зору, аудіоекскурсії та екскурсії мовою жестів. У Залі пам’яті представлено тактильні копії історичних фотографій з аудіодескрипцією, відео супроводжують субтитри, а вся текстова інформація подана українською мовою та англійською мовами.

Міжнародна діяльність

Музей поширює виставкові проєкти та інформаційні матеріали за кордоном, співпрацюючи з іноземними музеями, українською діаспорою та дипломатичними представництвами. До Дня пам’яті жертв Голодомору музейні інформаційні виставки демонстрували в країнах Європи (Латвія, Литва, Румунія, Угорщина, Польща, Німеччина, Франція, Велика Британія, Бельгія та інші), а також в США, Канаді та ПАР. У поширенні музейних матеріалів про Голодомор допомагають осередки української діаспори у світі (Асоціація українців у Великій Британії, Союз українок Америки, Canterbury for Ukraine (C4U), Союз українських організацій Австралії, Об’єднання українських організацій Німеччини та інші). Музей співпрацює зі Світовим конгресом українців.

Співробітники музею взяли участь у проєкті «Увіковічення історії за допомогою просвіти та музеїв» у межах програми Державного департаменту США міжнародних відвідувачів-лідерів (2023); Kyiv Cafe (2024, м. Берлін), яку організував Фонд Конрада Аденауера.

Налагоджено та підтримується партнерство з Канадським музеєм прав людини, Музеєм пам’яті Сибіру, Музеєм окупації Латвії, Музеєм історії Польщі, Центром історії «Заєздня» (Польща), Музеєм Опору (м. Лімож, Франція), Центром дослідження геноциду та опору (Литва), Музеєм окупації та свободи Вабаму (Естонія), Музеєм жертв політичних репресій та депортацій (Молдова).

2015 музей приєднався до Платформи європейської пам’яті та сумління ― міжнародної неурядової організації, яка досліджує злочини тоталітарних режимів у Європі в 20 ст. й покликана запобігти відновленню тоталітаризму.

Музей внесено до Державного протоколу та церемоніалу, тому його відвідують офіційні делегації іноземних держав.

Значення

Музей Голодомору ― єдина державна інституція в Україні, яка вивчає Голодомор і є центром вшанування пам’яті про жертв цього злочину. Установа досліджує джерела, зберігає предмети та свідчення про Голодомор, проводить публічну комунікацію з українською та світовою громадськістю про причини, перебіг і наслідки Голодомору та роль, яку пам’ять про геноцид відіграє сьогодні.

Додатково

Від 2019 команда музею працює над сценарієм основної експозиції, яку розмістять у музейній будівлі другої черги.

2020–2021 разом із дизайнерськими компаніями, «Nizio Design International» (Республіка Польща) та «Haley Sharpe Design» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) підготовлено художню концепцію експозиції.

2022 на виставці «Leica, що бачила Голодомор» представлено особисті речі інженера-хіміка А. Вінербергера (1891–1955; тепер Австрія), який працював у СРСР. Серед них фотокамера, якою він 1933 зробив унікальні фотографії в м. Харкові, що засвідчують геноцид українського народу.

Джерела

Література

  1. Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду // Національний музей Голодомору-геноциду. URL: https://map.memorialholodomor.org.ua/map/
  2. Музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» перейменовано // Урядовий портал. 2015. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/248378635
  3. Гриценко О. А. Президенти і пам’ять. Політика пам’яті президентів України (1994–2014): підґрунтя, послання, реалізація, результати. Київ : К.І.С., 2017. 1136 с.
  4. Музей Голодомору — про минуле задля майбутнього // Фонд Музею Голодомору. URL: https://holodomor-museum-fund.org/
  5. Огієнко В. І. Два в одному: «храм» та «етнографічний музей» у репрезентації Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодоморів в Україні // Український інститут національної пам’яті. URL: https://old.uinp.gov.ua/publication/dva-v-odnomu-khram-ta-etnografichnii-muzei-u-reprezentatsii-memorialnogo-kompleksu-pamya

Автор ВУЕ

Д. М. Колос


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Колос Д. М. Національний музей Голодомору-геноциду // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Національний музей Голодомору-геноциду (дата звернення: 10.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.07.2024

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Національний_музей_Голодомору-геноциду&oldid=426128
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶